3.2. Ринок цінних паперів

Особливою сферою ринкових відносин, де здійснюється емісія, купі-вля-продаж цінних паперів та формується ціна на них с ринок цінних папе­рів.

Ринок цінних паперів - це складний механізм, за допомогою якого встановлюються відповідні правові та економічні взаємовідносини між підприємцями, корпораціями та іншими структурами, яким необхідні фінансові кошти для свого розвитку, та організаціями н громадянами, які їх можуть позичити (надати) на певних умовах.

Отже, мета ринку цінних паперів - акумулювати фінансові ресурси й забезпечити можливість їх перерозподілу через вдосконалення різномані­тних операцій з цінними паперами різними учасниками ринку, тобто здійс-

103

нювати посередництво в русі тимчасово вільних грошових коштів від інвес­торів до емітентів цінних паперів.

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» [3] ототож­нює ринок цінних паперів з фондовим ринком і дає таке визначення: це су­купність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо роз­міщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).

Завданням ринку цінних паперів є: створення умов та забезпечення повного та швидкого переливу заощаджень в інвестиції за ціною, яка задо­вольняла б обидві сторони; мобілізація тимчасово вільних фінансових ресу­рсів з метою здійснення конкретних інвестицій; формування ринкової ін­фраструктури, що відповідає світовим стандартам; трансформація відносин власності; забезпечення реального контролю над фондовими капіталом на засадах державного регулювання та ін.

Ринок цінних паперів мас забезпечувати реалізацію національних ін­тересів, а також сприяти зміцненню економічного потенціалу країни шля­хом:

1) сприяння:

- надходження інвестицій у реальний сектор економіки;

- ефективної системи захисту прав і інтересів інвесторів, як вітчизня­них, так і іноземних;

- сприятливих умов для розвитку інститутів спільного інвестування, в тому числі недержавних пенсійних фондів;

- умов для підвищення конкурентоспроможності фондового ринку України з подальшою цивілізованою його інтеграцією в міжнародні ринки капіталу;

2) розбудови:

-сучасної надійної системи виконання угод з цінними паперами та обліку права власності на цінні папери;

-ефективної системи організованої торгівлі, яка має визначати рин­кову вартість цінних паперів вітчизняних емітентів;

3. концентрації і централізації торгівлі корпоративними цінними па­перами українських емітентів на організованому ринку на засадах конс­труктивної конкуренції та інновацій;

4. гармонізації політики держави на фондовому ринку з грошово-кредитною, валютною і бюджетно-податковою політикою з метою роз­витку фондового ринку України.

Існує декілька рівнів, які проходить цінний папір з моменту емісії до моменту активних торгових операцій через ринок:

-первинний ринок, на якому відбувається розміщення нових цінних папе­рів;

-вторинний ринок - місце основної купівлі-продажу раніше випущених активів;

104

- третії) ринок охоплює торгівлю зареєстрованими на біржі цінними па­перами за межами самої біржі;

- четвертый ринок - це електронні системи торгівлі великими пакетами цінних паперів безпосередньо між інституційніши інвесторами. Найві-доміші системи четвертого ринку - InstiNct, POSIT, Crossing Network.

Первинний ринок - це місце первинної пропозиції акцій, емітованих (тобто випущених) компанією. Деякі емітенти спілкуються з покупцями безпосередньо, проте переважна більшість користується послугами інвести­ційних посередників, роль яких виконують, зазвичай, брокерські фірми, рідше - банки.

Первинна пропозиція буває двох видів:

1. Приватне розміщення. В цьому випадку пакет акцій продається одному-двом інституційним інвесторам (наприклад, інвестиційному банку). Особливістю приватного розміщення є закритий характер операції. Ніяких вимог з розкриття фінансової документації не висувається. Проте приватне розміщення є неліквідною інвестицією, оскільки покупець пакету акцій не має права перепродувати цінні напери протягом двох років з моменту опе­рації.

2. Публічне розміщення (public offering) або IPO (initial public offering) - це випуск компанією своїх акції чи інших цінних паперів на ри­нок з метою продажу широкому колу інвесторів. Головною метою ІРО є збільшення капіталу компанії. У світовій практиці первинне публічне роз­міщення зазвичай здійснюється «молодими» компаніями, які прагнуть отримати кошти для розширення власного бізнесу. Проте досить часто ве­ликі компанії розміщують власні цінні папери з метою стати компаніями, які публічно продаються на біржі.

На цьому первинний ринок цінних паперів закінчується і настає ри­нок вторинний.

Вторинний ринок призначений для забезпечення максимальної лік­відності цінних паперів, а також для регулювання торгівлі ними. Вторинний ринок буває біржовим і позабіржовим. Торгівля цінними паперами на бір­жовому вторинному ринку відбувається на фондових біржах.

На вторинному ринку обертаються цінні папери, які вже реалізовані на первинному, тобто тут продаються та купуються раніше випущені цінні папери, відбувається зміна їх власників. З точки зору організації, вторинний ринок поділяється на позабіржовий (вуличний) та біржовий. Термін «вули­чний ринок» (торгівля з прилавку) зберігається з тих далеких часів, коли лондонські брокери укладали угоди просто на вулиці чи у кафе. Позабіржо­вий ринок ще називають децентралізованим, на відміну від біржового централізованого.

Біржовий ринок пов'язують з поняттям фондової біржі як особливо організованого, зазвичай, вторинного ринку цінних паперів, що сприяє під-

105

вищснню мобільності капіталу і виявленню реальних ринкових цін активів. Історично позабіржовий ринок передує біржовому.

ІІозабіржовий ринок охоплює ринок операцій із цінними паперами поза біржею: первинне розміщення, а також перепродаж цінних паперів тих емітентів, що не бажають потрапити на біржу.

Крім зазначених вище сегментів, ринок цінних паперів можна класи­фікувати за такими ознаками:

за категоріями емітентів: ринок корпоративних цінних паперів; ринок державних цінних паперів; ринок муніципальних цінних паперів тощо;

* за рівнем розвитку інстишуційного середовища: розвинуті ринки та ринки, що розвиваються;

та за рівнем організації торгівлі активами: організований і неорганізова­ний;

* за формою організації торгівлі активами (вторинний): біржовий і поза­біржовий;

* за термінами випуску: ринок безтермінових цінних паперів; ринок тер­мінових цінних паперів із встановленим терміном обертання та без встановленого терміну обертання тощо;

* за територією розповсюдження: міжнародний, національний, міжнаці­ональний, регіональний;

за видами (категоріями) цінних паперів: ринок акцій (у тому числі за їх видами); ринок ОВДГ1, ринок іпотечних цінних паперів, ринок похідних цінних паперів та ін.);

* за принципом повернення фінансових активів, що підлягають повернен­ню: ринок боргових зобов'язань та ринок інструментів власності;

* за типом торгівлі ринок цінних паперів має дві основні форми - публі­чну та комп'ютеризовану.

Як і будь-який інший, ринок цінних паперів формується, виходячи з попиту та пропозиції, урівноважених ціною на фінансові інструменти. Через ринок цінних паперів акумулюються грошові нагромадження кредитно-фінансових інститутів, корпорацій, підприємств, держав, приватних осіб і спрямовуються на виробниче та невиробниче вкладення капіталів.

Ринок цінних паперів об'єднує частину кредитного ринку (ринок бо­ргових інструментів позики або боргових зобов'язань) та ринок інструмен­тів власності. Іншими словами, цей ринок охоплює операції з випуску й обертання інструментів позики, інструментів власності, а також функціону­вання їх гібридів і похідних.

Отже, головною метою розвитку ринку цінних паперів є залучення тимчасово вільних інвестиційних ресурсів для спрямування їх на віднов­лення та забезпечення подальшого зростання виробництва.

106

Загальний стан ринку цінних паперів характеризується фондовими індексами та їх динамікою. У фінансових публікаціях (засобах інформації) публікуються біржові та позабіржові фондові індекси для міжнародного ринку акцій загалом, а також для регіональних та національних ринків зок­рема. Так, Morgan Stanly Capital International (MSCI) публікує такі індекси:

• Світовий - 1500 акцій з 22 країн;

• Європейський - 600 акцій;

• По Європі, Австралії та Далекому Сході (EAFE) - 1000 акцій. Ці індекси враховують близько 60 % капіталізації кожного ринку.

У "Financial Times" публікуються фондові індекси для основних на­ціональних, регіональних та світового ринків (FT/S & Р Actuaries World Indices), які визначаються спільно з FTSE International Standard & Poor's. Регіональні індекси визначаються для таких регіонів, як Америка, Європа, Тихоокеанський регіон, Євротихоокеанський регіон, Японія, Північна Аме­рика та інші. Для кожного індексу наводяться:

- значення в доларах США, евро, японських єнах та національних валютах;

- зміна у відсотках щодо попереднього дня торгів індексу в дола­рах США, євро та національних валютах;

- середнє значення дивіденду.

Індекси FT/S & Р Actuaries базуються на даних близько 2500 акцій та враховують більш ніж 70 % капіталізації кожного ринку. Існують й інші міжнародні фондові індекси. Так, з 1987 року Solomon Brothers та Frank Russell публікують індекси Solomon/Russell Global Equity. Союз швейцарсь­ких банків (Union de Banques Suisses - UBS) визначає регіональні та світові індекси на основі значень основних національних індексів. Банк Credit Swiss-First Boston також визначає міжнародні індекси, які згодом публікує в «Euromoney».

Зазвичай, інвсстори-рсзидсіїти надають перевагу національни­ми індексам, а іноземні інвестори - світовим. Деякі з них наведені у таблиці 3.1.

Макроскономічна ситуація тенденцій розвитку фондового ринку України визначається через інтегральний індекс фондового ринку, який визначається відповідно до методики, затвердженої Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку [14].

107

Ця методика визначає порядок розрахунку, інформаційну базу та критерії відбору підприємств для розрахунку інтегрального індексу фондо­вого ринку. Підприємства - емітенти, які будуть введені до бази для розра­хунку інтегрального індексу мають відповідати таким вимогам: *обсяг торгів емітентів дорівнює 70-80 % загальної ринкової капіталіза­ції підприємств - емітентів акцій; * обсяг торгів за такими підприємствами повинен складати 50-60 % тор­гів за акціями на вторинному ринку за угодами купівлі-продажу.

Базове значення індексу - 100. На практиці використовується два по­казники: фондовий індекс - це відношення усередненого (за певною групою підприємств) значення вартості акцій, проданих за поточний період до усе­редненого значення вартості акцій, проданих за минулий період, та інтегра­льний індекс - це показник діяльності ринку цінних паперів у межах націо­нальних кордонів, який характеризує стан внутрішніх ринків, що існують в певній державі або на долю яких припадає значна частина ринку цінних паперів цієї країни.

Розрахунок інтегрального індексу фондового ринку здійснюється на основі звітності торговців цінними паперами. Для розрахунку інтегрального

108

109

- регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учас­ників ринку цінних паперів:

- видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;

- заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю дія­льність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльно­сті згідно з чинним законодавством;

- реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;

- контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цін­них паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;

- створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням . цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють профе- \ сійну діяльність на ринку цінних паперів;

- контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та осо- І бами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, ; контролюючим органам; ^; ;

- встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних ^! паперів та контролю за їх дотриманням;

- контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів;

- контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів;

- проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою:

- реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних;

- створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів сус­пільства;

- одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови ви­пуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської дія­льності емітентів, обсяги та характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів;

- забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів:

- гарантування прав власності на цінні папери та захисту прав учасників

фондового ринку;

- інтеграції в європейський та світовий фондові ринки;

ПО

- дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства;

- запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів;

- контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). Інші державні органи здійсшо?оть контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Основними завданнями Державної комісії з цінних паперів та фондо­вого ринку є:

- формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до мі­ жнародних стандартів;

- координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних;

-здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спі­льного інвестування;

-захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосу­вання санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень;

- сприяння розвитку рийку цінних паперів;

- узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій що­ до його вдосконалення.

З метою координації діяльності державних органів з питань функціо­нування ринку цінних паперів створюється Координаційна рада, до складу якої входять керівники державних органів, що у межах своєї компетенції здійснюють контроль або інші функції управління щодо фондового ринку та інвестиційної діяльності в Україні. Очолює Координаційну раду Голова ДКЦПФР. Склад та Положення про Координаційну раду затверджує Прези­дент України за поданням Голови ДКЦПФР.

Основними факторами, які сьогодні стримують розвиток ринку цін­них паперів в Україні, є:

- недосконала податкова нормативна база;

- звужений, непрозорий позабіржовий ринок;

- інертний вторинний ринок;

- нерозвинені похідні фінансові інструменти;

- не вирішені проблеми надання гарантій щодо доставки корпоративних цінних паперів та їх перереєстрації в режимі, який не перевищує Т+3

(режим, за якого гроші в обмін на цінні папери реально повинні бути поставлені на третій день після укладення угоди);

и: відсутній механізм «поставки проти оплати», внаслідок чого левова частка угод здійснюється на умовах передоплати або передпоставки. Саме тому, основними напрями розвитку ринку цінних паперів в Україні мають бути:

- посилення конкурентоспроможності ринку через проведення сприят­ливої державної політики щодо оподаткування на фондовому ринку, перетворення торговців цінними паперами у повно функціональні, фі­нансово стійкі інститути, що надаватимуть широкий перелік фінансо­вих послуг; ^ податкове стимулювання розвитку фондового ринку України через;

- звільнення від обкладення податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість некомерційних (неприбуткових) організацій фондового ринку, введення до складу емісійного доходу емітента сум перевищення виручки від повторного роз­міщення цінних паперів над ціною викупу таких цінних папе­рів, відмови від оподаткування курсових різниць, що виника­ють при перерахуванні у національну валюту інвестицій на фо­ндовому ринку, які надходять в іноземній валюті;

- скасування оподаткування майна та коштів, що надходять під­приємству - платнику податків від інвесторів на виконання ін­вестиційних зобов'язань за договорами купівлі

- продажу дер­жавних пакетів акцій під час приватизації такого підприємства;

- застосування податкової застави щодо забезпечення податково­го боргу професійного учасника фондового ринку в розмірі, що не перевищує подвійної суми такого боргу.

- удосконалення системи регулювання ринку ціниш паперів через визна­чення пріоритетів державної політики на фондовому ринку та розроб­лення заходів щодо його подальшого розвитку, забезпечення єдиного підходу до регулювання діяльності на фондовому ринку як банківсь­ких, так і небанківських фінансових установ;

розвиток корпоративного управління через удосконалення системи розкриття інформації про вартість цінних паперів та об'єкти інвесту­вання через інструменти фондового ринку;

розвиток інститутів спільного інвестування через приведення україн­ського законодавства про інститути спільного інвестування відповідно до законодавства країн Європейського Союзу, визначення діяльності з управління активами інститутів спільного інвестування і недержавних пенсійних фондів як виключної, здійснення заходів щодо формування у населення позитивного сприйняття діяльності нових інститутів спіль­ного інвестування.

112

- розбудова інфраструктури фондового ринку через розвиток професій­ної діяльності з управління цінними паперами, кастодіальної, з інвести­ційного консультування, зосередження торгівлі акціями та облігаціями підприємств та угод з великими пакетами цінних паперів на організа­ційно оформленому ринку, здійснення заходів щодо запобігання мані­пулюванню ринком, нечесній торговій практиці і порушенню етики професійної діяльності на фондовому ринку.

- розвиток Національної депозитарної системи через здійснення заходів для утворення єдиного депозитарію цінних паперів (крім державних цінних паперів), запровадження стандартів діяльності прямих учасни­ків Національної депозитарної системи щодо обліку прав власності на цінні папери;

- підготовка фахівців з питань фондового ринку та корпоративного управління через створення комплексної, постійно функціонуючої сис­теми підготовки фахівців з питань фондового ринку та корпоративного управління із застосуванням сучасних навчально-методичних техноло­гій та використанням міжнародного досвіду в цій сфері.