5.6. Державне регулювання інноваційної діяльності в україні

Ефективна державна інноваційна політика є однією з передумов ус­пішного впровадження інвестиційно-інноваційної моделі розвитку націона­льної економіки.

Головною метою державної інноваційної політики в Україні є ство­рення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефектив­ного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоздатної продукції.

Основними принципами державної інноваційної політики є:

* орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;

* визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;

* формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної дія­льності;

229

• створення умов для збереження, розвитку і використання вітчиз­няного науково-технічного та інноваційного потенціалу;

• забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;

• ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інно­ваційній діяльності, підтримка підприємництва у науково-внробничій сфері;

• здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної проду­кції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;

• фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податко­вої і митної політики у сфері інноваційної діяльності;

• сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури;

• інформаційне забезпечення суб'єктів інноваційної діяльності;

> підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності. Ґрунтуючись на цих принципах, державне регулювання інноваційної

діяльності здійснюється шляхом:

визначення і підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльно­сті державного, галузевого, регіонального і місцевого рівнів;

*формування і реалізації державних, галузевих, регіональних і місце­вих інноваційних програм;

* створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності;

* захисту прав та інтересів суо єктів інноваційної діяльності; * фінансової підтримки виконання інноваційних проектів;

*стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів;

*встановлення пільгового оподаткування суо єктів інноваційної діяль­ності;

* підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфра­структури.

Виходячи з актуальності наявних в Україні проблем, вирішення яких потребує наукового забезпечення, найбільш пріоритетними напрямами дер­жавної підтримки сьогодні є:

*сфері наукового розвитк\- - фундаментальна наука; прикладні до­слідження і технології; вища освіта, підготовка та перепідготовка наукових кадрів; розвиток наукових засад розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки; наукове забезпечення вирішення проблем здоров'я людини та екологічної безпеки; система інформаційного та матеріального забезпечення наукової діяльності;

• у сфері технологічного розвитку - дослідження і створення умов для високопродуктивної праці та сучасного побуту людини; розроблення

230

засобів збереження і захисту здоров'я людини; розроблення ресурсо-, енер­гозберігаючих технологій; розроблення сучасних технологій і техніки для електроенергетики, переробних галузей виробництва, насамперед, агропро­мислового комплексу, легкої та харчової промисловості;

• у сфері виробництва - формування наукоемких виробничих проце­сів, сприяння створенню та функціонуванню інноваційних структур (техно-парків, інкубаторів); створення конкурентоспроможних переробних вироб­ництв; технологічне та технічне оновлення базових галузей економіки дер­жави; впровадження високорентабельних інноваційно-інвестиційних проек­тів, реалізація яких може забезпечити якнайшвидшу віддачу і започаткувати прогресивні зміни в структурі виробництва та тенденціях його розвитку;

• у сфері фінансово-банківської діяльності - стимулювання створен­ня спеціалізованих інноваційних банків, а також фондів довгострокового кредитування функціонуючих комерційних банків шляхом встановлення відповідних пільг з оподаткування коштів, що інвестуються для досягнення технологічних змін; диференціація ставки податку на прибуток комерційних банків, залежно від напрямів використання ресурсів, шляхом зниження - в разі їх довгострокового кредитування високотехнологічних проектів і під­вищення - в разі вкладання коштів у високоприбуткові операції фінансового ринку; створення системи пільгового рефінансування комерційних банків, які надають пільгові кредити для реалізації інвестиційних проектів щодо розроблення і впровадження високотехнологічного обладнання та іншої інноваційної продукції: запровадження спеціального порядку створення інноваційних асоціацій, які є інвестиційно-виробничими об'єднаннями юридичних та фізичних осіб, що беруть участь у здійсненні інноваційного проекту та випуску нової конкурентоспроможної продукції; запроваджен­ня державної системи страхування ризиків інноваційної діяльності за раху­нок спеціально створеної страхової компанії тощо [7].

Найефективнішим важелем державного регулювання інноваційної ді­яльності є створення особливого податкового та митного режиму.

Зокрема, впродовж строку чинності свідоцтва про державну реєстра­цію інноваційного проекту і за умови, що виконання проекту розпочато не пізніше вісімнадцяти місяців від дати його державної реєстрації, оподатку­вання об'єктів інноваційної діяльності здійснюється у порядку, за яким 50 % податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з виконанням інноваційних проектів, і 50 ^ податку на прибуток, одержаний від виконання цих проектів, залишають­ся у розпорядженні платника податків, зараховуються на його спеціальний рахунок і використовуються ним лише на фінансування інноваційної, нау­ково-технічної діяльності і розширення власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз. Пільгове оподаткування реалізується за умови, що суб'єкт інноваційної діяльності про початок реалізації інновацій­ного проекту у місячний термін повідомляє відповідний орган Державної

231

податкової адміністрації і по всіх господарських операціях, пов'язаних з виконанням інноваційного проекту, веде окремий бухгалтерський облік.

Кошти у розмірі 50 % податку на додану вартість і податку на прибу­ток, що залишаються у розпорядженні платника податків і не використані протягом строку пільгового оподаткування і дванадцяти місяців після нього, підлягають зарахуванню до Державного бюджету України.

Інноваційним підприємствам дозволяється прискорена амортизація основних фондів і встановлюється щорічна двадцятивідсоткова норма прис­кореної амортизації основних фондів групи 3. При цьому амортизація осно­вних фондів групи 3 проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Інноваційні підприємства сплачують земельний податок за ставкою у розмірі 50 % діючої ставки оподаткування.

Особливостями митного регулювання інноваційної діяльності є те, що:

1. Необхідні для виконання пріоритетного інноваційного проекту, яким передбачається випуск інноваційного продукту, щодо якого прийнята постанова Кабінету Міністрів України про мого особливу важливість, сиро­вина, устаткування, обладнання, комплектуючі та інші товари (крім підак­цизних товарів), які не виробляються в Україні або виробляються, але не відповідають вимогам проекту, при ввезенні в Україну протягом строку чинності свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту звіль­няються від сплати ввізного мита та податку на додану вартість. Номенкла­тура та обсяги ввезення сировини, матеріалів, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших товарів мають бути визначені в інноваційному проекті перед його державною реєстрацією.

2. У разі використання сировини, матеріалів, устаткування, облад­нання, комплектуючих та інших товарів, ввезених в Україну без сплати вві­зного мита та податку на додану вартість не для потреб виконання іннова­ційного проекту ввізне мито та податок на додану вартість сплачуються до бюджету в повному обсязі. При цьому платник податку зобов'язаний збіль­шити податкові зобов'язання за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке порушення, на суму ввізного мита і податку на додану вар­тість, що мали бути сплачені при ввезенні на митну територію таких това­рів, а також сплатити пеню, нараховану на суму податків, виходячи із 120 % облікової ставки Національного банку України, що діяла на день збільшен­ня податкового зобов'язання, за період їх нецільового використання.

Реалізація цих заходів сприятиме формуванню такої моделі організа­ції інноваційної діяльності, зокрема, науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт в Україні, яка б поєднувала в собі елементи ринко­вої економіки із збереженням гнучких важелів державного регулювання цією найважливішою сферою життєдіяльності суспільства.

232