9.2. Основні напрями міжнародної інвестиційно! діяльності
Міжнародна інвестиційна діяльність - це сукупність практичних дій суб'єктів із вкладання інвестицій за кордон та іноземних інвестицій. Вона перерозподіляє у просторі та часі ресурси між окремими суб'єктами й об'єктами різних країн. Головним суб'єктом інвестиційної діяльності, який приймає рішення про вкладання коштів, - є інвестор. Його іноземна діяльність зумовлена розвитком господарських зв'язків між країнами світу, і залежить як від об'єктивних економічних законів, так і від політико-економічної мети діяльності національних держав у світовому політичному та господарському просторі.
На стан міжнародної інвестиційної діяльності впливають як глобально-економічні фактори (стан розвитку світової економіки; міжнародних ринків, насамперед, фінансового; стабільність світової валютної системи; рівень транснаціонадізації та регіональної інтеграції; розвиток міжнародної інвестиційної інфраструктури), так і інші фактори, що знаходяться у площині країн, звідки направляються та куди залучаються інвестиції, у тому числі:
"У пилітико-екоиомічні - політична стабільність, міра втручання уряду в економіку, ставлення до зарубіжних та іноземних інвестицій, дотримання дію- і багатосторонніх угод та ін.;
* ресурсно-економічиі - наявність природних ресурсів, демографічна ситуація, географічне розташування;
* загальноекономічні - темпи економічного зростання, співвідношення споживання та заощаджень, ставка відсотку за кредитами, норма прибутку, рівень і динаміка інфляції, конвертованість валюти, стан платіжного балансу тощо.
423
Здійснюється міжнародна інвестиційна діяльність у двох напрямах: вивезення капіталу та залучення іноземних інвестицій.
Вивезення капіталу зумовлюється такими чинниками, як: надлишок капіталів у країні (низькі норми прибутку чи брак відповідної економічної структури для застосування капіталів); потреба у нових ринках збуту, сировини; формування певного рівня конкурентноспроможної економіки; міжнародний поділ праці, пошук стабільних умов застосування капіталів.
Необхідність залучення іноземних інвестицій виникає за: обмеженості внутрішніх інвестиційних ресурсів; низької інвестиційної активності власних інвесторів; необхідності забезпечення разом з інвестиціями нової техніки та технології; бажання створити конкурентоспроможну економіку та освоїти світові ринки; потреби в модернізації соціальної інфраструктури суспільства.
424
Залежно від виду та форми іноземних інвестицій основні напрями міжнародної інвестиційної діяльності можна представити за допомогою схеми (рис. 9.1).
Головною метою приватних іноземних інвестицій є експорт інвестиційного капіталу за кордон у грошовій або товарній формі з метою отримання прибутку чи розширення економічного впливу.
Мстою державних іноземних інвестицій є створення правових, економічних та організаційних умов для сталого розвитку економіки країни, куди вкладаються інвестиції.
Найпоширенішим напрямом міжнародної інвестиційної діяльності є прямі інвестиції, або вкладання у зарубіжні підприємства, що забезпечують контроль інвестора або його участь в управлінні підприємством. Прямими інвестиціями є як первинні вкладення, так і реінвестиції, крім того, до них належать всі внутрішньо корпоративні перекази капіталу у формі кредитів і позичок між прямим інвестором і філіями, дочірніми та асоційованими компаніями.
За схваленим МВФ та іншими міжнародними організаціями визначенням, прямі іноземні інвестиції - це вкладання капіталу за національними межами з метою розширення виготовлення товарів і надання послуг шляхом організації виробництва та придбання товарів для імпорту у власну країну чи експорту до третіх країн. До характерних форм прямих іноземних інвестицій належать здійснення управлінського контролю інвестора та акціонерна форма функціонування підприємства.
Отже, стрижневою ознакою прямих іноземних інвестицій є набуття довгострокового економічного інтересу, коли інвестор отримує чи зберігає контроль над об'єктом вкладення капіталу.
Розрізняють вертикальні та горизонтальні прямі іноземні інвестиції.
Вертикальні прямі інвестиції - це прямі інвестиції у сфери та галузі, що належать до різних стадій виробництва окремого продукту.
Горизонтальні прямі інвестиції - це прямі інвестиції за кордон, але в межах однієї галузі.
Основною формою прямих іноземних інвестицій є спільні підприємства або підприємства з іноземними інвестиціями - це підприємства (організації) будь-якої організаційно-правової форми, створені відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 %. Підприємство набирає статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс [1].
Масштаби прямих інвестицій та темпи їх вкладання залежать від обсягів капіталів країн донорів і змін в економіці, юрисдикції, внутрішнього господарського механізму країн, що приймають іноземний капітал. Створення необхідних умов для сприятливого клімату для залучення прямого, реального капіталу - не комплексна проблема, яка містить економічну, соціальну, політичну й технічну складові. Світовий досвід доводить, що умови іноземним інвесторам створюються за допомогою економічних та соціальних заходів, юридичних норм, що є складовою інвестиційного законодав-
425
ства держави, яка приймає капітал; міжнародних договорів: швестицшни.х договорів між іноземним інвестором і державою, яка приймає; страхових полюсів при страхуванні інвестицій у національних та міжнародних страхових організаціях.
Виходячи з цих умов, прямі інвестиції можуть здійснюватися в таких формах:
1. Придбання неконтрольних пакетів акцій у фірмах країн- рсципієнтів здійснюється через пряму купівлю акцій на місцевому фондо вому ринку. Цей спосіб інвестування широко застосовується в процесі при ватизації підприємств, а також при обміні акцій на борги підприємств як державної, так і приватної форм власності.
Ліценчійпіугоди з фірмами країн-реципієнтів дають інвестору можливість виходу на ринок з мінімальним ризиком. Транснаціональна компанія передає права на виробництво певного продукту або послуги або на використання запатентованого процесу, технології, товарного знаку або іншої інтелектуальної власності місцевій фірмі, яка буде відповідати за виробництво та маркетинг на місцевому ринку. Іноземний інвестор може купувати акції місцевої фірми, з якою укладено ліцензійну угоду.
Стратегічні альянси та спільні підприємства дають інвесторам більшу присутність на місцевому ринку з меншим ризиком, ніж пряма купівля місцевої фірми або створення власного дочірнього підприємства. Створення альянсів великими корпораціями відкриває можливості для дрібних компаній, шо шукають джерела фінансування для зросту. Продукція таких компаній займає вузькі ніші, тому вони можуть забезпечити більш високий дохід, порівняно з великими конкурентами, які частіше не так оперативно реагують на появу нових ринків і продуктів.
Переважна більшість стратегічних альянсів набуває форми спільних підприємств, що створюються для досягнення цілей, обумовлених членами-засновниками (компаніями, що вирішили утворити альянс).
Придбаний контрольних пакетів акцій у фірмах країн-реципієнтів іноземними інвесторами приносить великі вигоди місцевим фірмам, стимулює економіку країни загалом та прискорює її інтеграцію у світову економіку, тому що це вимагає від інвесторів більших зобов'язань та тривалішого часу для отримання прибутків. Контрольні пакети акцій можуть бути отримані шляхом прямої купівлі акцій, приватизації, обміну акцій на борги та іншими методами.
Створення власних дочірніх підприємств у фірмах країн-реципієнтів застосовується на ринках, які мають найбільший потенціал для отримання прибутків. Ця форма інвестицій має найбільший ризик та найбільші зобов'язання з боку іноземного інвестора.
Таким чином, прямі іноземні інвестиції несуть ризик іноземним інвесторам, тому що останні позбавлені можливості швидкого виходу на ринок, крім того вони приносять більше вигод країні-рецинієнту, тому що вклю-
426
чають більші суми коштів, пов'язаних з більшими зобов'язаннями і тривалим часом здійснення інвестицій.
Міжнародний рух підприємницького капіталу, зокрема, прямі іноземні інвестиції, стали базою для формування всесвітньої системи філіалів та міжнародного виробництва транснаціональних компаній (ТНК).
Транснаціональна корпорація - це корпорація, що здійснює міжнародне співробітництво на основі прямих іноземних інвестицій та має прямий контроль над своїми зарубіжними філіями.
О Обсяги інвестицій, наростаючим підсумком з початку інвестування
Рис. 9.2. Прямі іноземні інвестиції в Україну [ІЗ]
ональних фірм, що ведуть зовнішньоекономічну експортно-імпортну діяльність, є вивіз капіталу та створення підконтрольних підприємств у різних країнах світу. Якщо національні компанії здійснюють лише експортно-імпортні операції товарів та послуг, то ТНК організують зарубіжне (міжнародне) виробництво товарів та послуг. Саме існування зарубіжного виробництва визначає особливі риси ТНК як форми структурної організації бізнесу: їхні організаційні моделі, стратегію підприємницької діяльності, напрями внутрішнього корпоративного руху товарів та фінансових ресурсів. [14, С 33]
Починаючи з 2001 року, чистий щорічний приріст іноземного капіталу постійно зростає. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну, на 1 липня 2008 року склав 36 450,9 млн дол., що на 23,4 % більше обсягів інвестицій на початок року та в розрахунку на одну особу становить 786,8 дол.. рис. 9.2.
Найбільше зріс капітал нерезидентів з Кіпру - на 2361,1 млп дол., Німеччини - на 838,9 мли дол., Італії - на 740.2 млн дол., Російської Федерації - на 645,3 млн дол., Нідерландів - на 618,3 мли дол., Австрії - на 343,7 млн дол., Сполученого Королівства - на 275,0 млн дол., Швеції - на 260,9 млн дол. Продовжують нарощувати свій капітал інвестори з Угорщини (приріст капіталу 145,9 млн дол.), Віргінських островів, Британських (133,5 млн дол.) та Франції (133,2 млн дол.), рис. 9.З.
427
Значний приріст іноземного капіталу спостерігався на підприємствах, що здійснюють фінансову діяльність, - на 2048.1 мли дол.. операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям - на 942,4 мли дол., торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів, предметів особистого вжитку - на 524,1 млн дол., будівніїціво - на 468,7 млн дол., а також па підприємствах промисловості - па 858,2 млн дол., у т.ч. переробної - на 725,9 мли дол. Серед галузей переробної промисловості найбільше зросли обсяги прямих іноземних інвестицій у виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (на 195,3 млн дол.), хімічну та нафтохімічну промисловість (на 104,4 мли дол.), машинобудування (на 96,3 мли дол.), у виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції (на 92,8 млн дол.). На підприємствах сільського господарства, мисливства, лісового господарства капітал зріс на 277,0 млн дол., з надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльності у сфері культури та спорту - на 150.5 мли дол., табл. 9.1.
Про наявність прямих іноземних інвестицій звітувало 16,4 тис. підприємств України.
Портфельні інвестиції - це вкладання в акції зарубіжних підприємств (без придбання контрольного пакету), облігації та інші цінні папери іноземних держав, міжнародних валютно-кредитних організацій з метою отримання підвищеного доходу за рахунок податкових пільг, зміни валютного курсу і т.п. Такі інвестиції не дають реального контролю інвестора над об'єктом інвестування.
Здійснення іноземних портфельних інвестицій дозволяє вирішити такі проблеми:
428
429
Врівноваження платіжного балансу. Портфельні інвестиції як найбільш динамічна складова іноземного інвестування чутливо реагують на будь-які зміни в кон'юнктурі інвестиційного ринку. У випадку неврівноваженості платіжного балансу вони рухаються з країни в країну, забезпечуючи при цьому зміну валютного курсу, рівня цін, процентних ставок та інших фінансових факторів, врівноважуючи таким чином платіжні баланси країн.
Вирівнювання дохідності. Зміна відсоткових ставок в будь-якій країні, щодо інших країнах, є стрижневим фактором, який приводить в рух короткострокові тимчасово вільні капітали світового фінансового ринку. їх відтік з одних країн та вкладання в фінансові зобов'язання в інших країнах, призводить до врівноваження дохідності в межах світового фінансового' ринку.
Підвищення ліквідності фінансових інструментів. Зростання попиту на фінансові інструменти національних емітентів з боку нерезидентів підвищує їх ліквідність за рахунок розширення кола потенційних покупців. Зростання ліквідності випущених підприємствами цінних паперів сприяє зменшенню вартості фінансування за рахунок зниження премії за ризик ліквідності, яку вимагають інвестори.
Розвиток інфраструктури фінансового ринку. Інвестиції з боку іноземних інвесторів сприяють розвитку ринкової інфраструктури через: розвиток процедур торгівлі та обігу цінних паперів; запровадження сучасних систем обміну інформацією; підвищення професійного рівня учасників фондового ринку тощо.
Але, водночас, портфельні інвестиції несуть значну загрозу дестабілізації економічної системи, і не лише для окремої країни, але й для світової фінансової системи загалом.
Інвестор, який планує здійснити міжнародні портфельні інвестиції, передусім, має визначити принципи формування структури їх портфеля. Можлива така послідовність формування структури портфеля міжнародних інвестицій загалом або за конкретними сегментами:
країни (валюти) —> види цінних паперів→конкретні цінні папери;
види цінних паперів —> країни (валюти) —» конкретні цінні папери;
види цінних паперів —> конкретні цінні папери —> країни (валюти);
конкретні цінні папери → країни (валюти).
У першому випадку інвестор може обрати спочатку, наприклад, Японію та Францію, а потім японські облігації та французькі акції і в кінці -цінні папери певного підприємства.
У другому випадку спочатку обираються види цінних паперів (наприклад, акції або короткострокові державні облігації), потім для кожного виду визначаються країни (наприклад, Німеччина - акції, а Великобританія - короткострокові державні облігації) і, нарешті, визначаються конкретні цінні напери.
430
Третій та четвертий випадки характерні для визначення структури сегменту акцій в портфелі міжнародних інвестицій. При цьому, в третьому випадку вибір виду цінних паперів означає вибір певних галузей економіки, після чого обираються акції конкретних компаній певної країни. Вибір таких акцій визначає сукупність країн (валют) інвестування.
Таким чином, в першому та другому випадку реалізується принцип «країни (валюти) → конкретні цінні папери», який в літературі називають принципом "зверху вниз" (Top Down). У третьому та четвертому випадках реалізується принцип «конкретні цінні папери → країни (валюти)», або принцип «знизу вверх» (Bottom Up) [ 16, С. 16-17].
На кожному етапі розглянутих послідовностей формування набору сегментів та конкретних цінних паперів в портфелі міжнародних інвестицій залежить від цілі конкретного інвестора. Такими цілями можуть бути:
одержання якості (дохідність та ризик), близького за якістю ринкового портфеля , структура якого відповідає капіталізації відповідного ринку;
одержання дохідності вище дохідності ринкового портфеля;
забезпечення ризику нижче ризику ринкового портфеля.
Ці цілі можуть визначатися як для портфеля міжнародних інвестицій загалом, гак і для окремих ного сегментів. Одночасно з формуванням структури портфеля іноземний інвестор має визначити принципи управління його ризиком. При цьому можливі такі варіанти дій:
- не вживати ніяких заходів, сподіваючись на сприятливу ситуацію;
- диверенфікувати інвестиції за країнами, видами цінних паперів, сферами економіки та фінансовими інструментами;
- збільшити частку інвестиції! у безризнкові активи;
- вибирати менш ризиковані активи та валюти інвестицій на основі прогнозу їх якості;
- приймати спеціальні заходи для захисту від несприятливої зміни ціни активу та (або) валютного курсу.
Міжнародні портфельні інвестиції, на відміну від прямих, більш ліквідні, рухливі та чутливі до ситуації на фінансових ринках. Портфельному інвесторові однаково, в яку сферу або компанію вкладати, бо критеріями інвестування є лише рівень доходів та перспективи зниження ризику. У разі погіршення ситуації на ринках та зростання ризику портфельний інвестор може вилучити свої інвестиції набагато швидше, ніж прямий інвестор.
Міжнародний ринок портфельних інвестицій значно менший, ніж сукупний внутрішній ринок таких інвестицій. Інституційні та індивідуальні інвестори досі надають перевагу національним цінним паперам. Але слід зазначити, що в більшості промислово розвинутих країнах спостерігається тенденція, хоч і повільного, але поступового зростання операцій з іноземними цінними паперами.
Ознаками активізації міжнародних портфельних інвестицій є
431
- збільшення питомої ваги іноземних цінних паперів у портфелях пенсійних фондів;
- збільшення кількості міжнародних та глобальних інвестиційних фондів і зростання вартості їхніх активів;
- збільшення практики емісії в США американських депозитарних розписок на іноземні акції;
- збільшення випадків реєстрації транснаціональними компаніями своїх цінних паперів на зарубіжних ринках акцій;
- поширення практики розповсюдження акцій філій ТНК серед місцевих інвесторів.
До основних причин зростання міжнародних портфельних інвестицій належать такі:
-лібералізація та дерегуляція фінансових ринків;
-намагання інституційних інвесторів знизити ризики шляхом міжнародної диверсифікації портфеля;
-поява додаткових джерел фінансування внаслідок збільшення обсягу ринку евровалют та національних грошових ринків;
- значна перебудова та модернізація роботи провідних фондових бірж світу;
- зростання обсягу необхідної для інвесторів інформації про за рубіжні ринки цінних паперів.
Більш ніж 90% міжнародних портфельних інвссіиціГі здійснюються між промислово розвинутими країнами. Понад 2/3 сукупної капіталізації ринку акцій припадають на три найбільші ринки (США, Японія. Велика Британія).
В останнє десятиріччя зростає значення нових ринків (нові індустріальні країни, країни з перехідною економікою). Ці ринки надають інвесторам можливості отримувати більші доходи, проте характеризуються значно більшою ризикованістю. [14, С. 336]
Важливою передумовою входження України до світового господарського простору мас стати участь у міжнародному русі фінансових капіталів, зокрема через залучення іноземних кредитів. Потреба в них не викликає сумніву, оскільки залучення позичкового капіталу у формі іноземних інвестиційних кредитів в економіку України має важливе значення для виходу вітчизняного господарства з кризового стану.
Іноземний інвестиційний кредит - це економічні відносини між державами, іноземними банками та фірмами з приводу фінансування інвестиційної діяльності на засадах повернення у певні строки та, зазвичай, з виплатою відсотку.
Суб'єктами іноземного інвестиційного кредиту є державні структури, банки, міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації, підприємства (фірми) та інші юридичні особи, окремі громадяни представники різних країн.
432
Специфікою іноземного інвестиційного кредиту є те, що він бере участь в кругообігу капіталу на усіх його стадіях: при перетворенні грошового капіталу у виробничий - внаслідок експорту обладнання, сировини, палива; у процесі виробництва - у формі кредитування під незавершене виробництво; при реалізації товарів на світових ринках. Він у тісному зв'язку з внутрішнім кредитом бере участь у зміні форм вартості, забезпечує непри-рнвність відтворення, обслуговуючи усі його фази.
Різночасність окремих фаз відтворення, незбіг у часі та місці входження в міжнародний обіг реалізованої вартості та необхідних для цієї реалізації платіжних коштів, незбіг валютного обороту з рухом позичкового капіталу визначають взаємозв'язок іноземного інвестиційного кредиту з виробництвом.
На міжнародному позичковому ринку іноземний інвестиційний кредит відіграє подвійну роль: позитивну та негативну.
Позитивна роль полягає в прискоренні розвитку виробничих сил шляхом забезпечення непереривності процесу відтворення та його розширення. Він сприяє інтернаціоналізації виробництва та обміну, утворенню та розвитку світового ринку, поглиблює міжнародний розподіл праці. Крім того, він забезпечує сприятливі умови для іноземних приватних інвестицій, так як пов'язується з умовами про надання пільг інвесторам країни-кредитора; застосовується для утворення інфраструктури, необхідної для функціонування підприємств, у тому числі іноземних та спільних; сприяє зміцненню позицій національних підприємств та банків, які мають відношення до міжнародного капіталу.
Негативна роль іноземного інвестиційного кредиту в розвитку ринкової економіки полягає в загостренні її суперечності. Іноземний інвестиційний кредит - це знаряддя конкурентної боротьби країн за ринки збуту, сфери застосування капіталу, джерела сировини та переваги в основних сферах науково-технічного прогресу.
Таким чином, роль іноземного інвестиційного кредиту в умовах ринкової економіки мас подвійну роль: з одного боку - розвиток взаємовигідного співтовариства країн; а з іншої - інструмент конкурентної боротьби.
Незважаючи на це, залучення іноземних інвестиційних кредитів в українську економіку має сьогодні стратегічний та тактичн.ий інтерес з боку як України, так і іноземних кредиторів.
До основних джерел залучення Україною іноземних боргових коштів належать:
•кредити іноземних держав та їх угруповань, наприклад. Європейського Союзу (ЄС);
•кредити міжнародних фінансово-кредитних організацій;
•кредити держав-постачальниць сировинних ресурсів;
433
•розміщення державних та корпоративних боргових цінних паперів на зовнішніх ринках, а також на внутрішньому ринку при купівлі їх нерезидентами:
•міжнародний лізинг, франчайзинг тощо.
Зазвичай, для боргового фінансування використовуються різні інструменти залежно від того, чи залучаються вони через спеціалізованих фінансових посередників або виходять на ринок без них.
Зокрема, іноземний капітал може бути залученим через міжнародний ринок облігацій.
Капіталізація світового ринку облігацій приблизно дорівнює капіталізації світового рийку акцій. При цьому майже 50 % усіх облігацій емітують у доларах США, 20 % - в японських ієнах, 30 % - в європейських валютах. Приблизно дві третини всіх облігацій становлять облігації урядів різних країн, хоча частка таких облігацій у різних валютах істотно різниться.
Більшу частину облігацій на міжнародному ринку випускають із фіксованими відсотковими ставками (Straight Bonds), але існують також облігації з плаваючими (іміишши) станками (Floating Rate Notes - FRNs), емітовані, зазвичай, у доларах США. Корпорації різних країн випускають також конвертовані облігації. Наприклад, японські фірми, які потребують фінансування у євро. випускають облігації, дсноміновані у євро, що можуть бути конвертовані у звичайні акції японських компаній. Придбання таких облігацій може надати перевагу в таких випадках:
- падіння ринкових відсоткових ставок на інвестиційному ринку, то призводить до зростання курсу облігації (як і на ринку власне європейських облігацій);
- зростання курсу акцій японських компаній (у цьому випадку облігації можуть бути конвертовані в акції);
- зростання курсу японської ієни щодо євро (облігації можуть бути конвертовані в актив (акції) у японських ієнах).
Крім того, облігації можуть випускатися в одній валюті (наприклад, у японських ієнах) із відсотковим купоном, який може виплачуватися у цій же валюті, а погашатися в іншій (наприклад, у доларах США). Використання таких двовалютних облігацій може принести інвестору додатковий дохід за рахунок сприятливої зміни курсів валют.
Позичальниками на ринку облігацій є центральні уряди країн, урядові організації, регіональні та місцеві органи влади, промислові та фінансові корпорації. Слід зазначити, що виеокоризикові позичальники (наприклад, деякі країни Африки або Латинської Америки) на міжнародний міжбанків-ський ринок безпосередньо не допускаються. Проте такі країни можуть одержати позики із цього рийку за посередництвом наднаціональних організацій, зокрема, Світового банку, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, регіональних банків розвитку. Ці наднаціональні організації позичають
434
на міжнародному ринку сврооблігацій і частину ци.х позик надають від свого імені країнам з високим ризиком.
Різновидом міжнародних боргових зобов'язань с евраоблігації (сарабанди) - це цінний папір, дспомінований у валюті, відмінній від валюти країни емітента, що розмішуються через синдикат андеррайтерів серед іноземних інвесторів, для яких така валюта, зазвичай, г також іноземною. Ці цінні папери підтверджують зобов'язання емітента сплатити їхню номінальну вартість у визначений строк та відсотки за визначеною процентною ставкою.
На ринку єврооблігацій майже відсутні регулювання й обмеження, цей ринок немає місця фізичного розташування, але більша частина облігацій, якими торгують на ньому, котирується на Люксембурзькії! фондовій біржі. Майже всі угоди з єврооблігаціями здійснюються цілодобово по всьому світу через фінансові інститути, які утворили Асоціацію дилерів міжнародних облігацій (Association of International Bond Dealers - AIBD).
У міжнародних економічних відносинах досить часто використовується механізм комерційного кредиту, який характеризується поєднанням міжфірмових розрахунків і кредитування за відкритим рахунком. Поширений у світовій економіці і внутрішній корпоративний комерційний кредит, який надається транснаціональними корпораціями (ТНК) своїм філіалам у вигляді відстрочки платежу за товарні поставки.
До нетрадиційних механізмів комерційного кредиту у фінансуванні інвестиційних проектів належить кредитування за контрактом типу «френчайзинг».
Френчайзинг - це угода, за якою власник продукту, технологічного процесу, послуги або навіть торговельної марки надає право користуватися своїм ім'ям (ліцензію) за певну нагороду.
Нагорода за ліцензію (френшпзу) морже бути прямою - у формі певної грошової суми (роялті) або неповною - у формі зобов'язання купувати ті товари чи послуги, з яких власник ліцензії має комерційний інтерес.
Розрізняють такі типи френчайзингових контрактів:
- збутові угоди (продуктивний френчайзинг або роздрібний френ-чайзинг);
- ліцензії на виробництво;
- угоди про використання особистого імені;
- комплексний френчайзинг.
Френчайзинг дуже поширенні"! у сфері торгівлі, ресторанного та готельного бізнесу, індустрії побутових послуг тощо. В Україні успішно діють такі френчайзингові мережі, як «Кока-кола», «МакДональдз», «Фор-нетті» та іи.
Іншим борговим інструментом залучення іноземного інвестиційного капіталу є міжнародний лізинг - вид інвестиційно-підприємницької діяльності, пов'язаної з придбанням майна та передаванням його в користування
435
за договором державі в особі її уповноважених органів, фізичній або юридичній особі на визначений термін з метою одержання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту з урахуванням амортизації предмета лізингу за участю лізингодавця, постачальника, лізингоодержувача та інших учасників лізингового проекту;
Основними суб'єктами такого лізингу є:
- Лізингові компанії, якщо такі передбачені національним законодавством сторін, - комерційні організації, засновницькими документами яких пе редбачено здійснення лізингової діяльності. Лізингові компанії в лізин гових операціях виступають у ролі лізингодавця або лізингодавця і лі зингоодержувача під час здійснення операцій сублізингу.
- Об'єднання лізингових компаній та інших суб'єктів лізингової діяльності - національні та міжнаціональні комерційні та некомерційні об'єднання з утворенням і без утворення юридичної особи, що створюються для реалізації великих проектів і програм, отримання додаткових вигод і досягнення соціального ефекту.
- Господарюючі суб'єкти - суб'єкти господарської діяльності, які не ма ють спеціалізованої ліцензії на проведення лізингових операцій, в лізи нгових операціях виступають у ролі лізингоодержувача, постачальника, страхувача, гаранта, інвестора, кредитора, покупця, за винятком креди тно-фінансових установ, які в лізингових операціях можуть виступати також у ролі лізингодавців, а також в інших випадках, передбачених національним законодавством.
Складовою частиною міжнародного лізингу, в якому беруть участь лізингові компанії та господарюючі суб'єкти двох і більше держав, - є міждержавний лізинг, основними видами якого є:
фінансовий лізинг - вид середньо- і довготермінового лізингу, який передбачає виплату лізингоодержувачем протягом періоду дії договору про лізинг сум, що покривають повну вартість амортизації предмета лізингу або більшу її частину;
операційний (оперативний) лізинг - вид лізингу, шо укладається на термін менший, ніж амортизаційний період. Після закінчення договору про лізинг предмет лізингу повертається лізингодавцю і знову здається в лізинг;
зворотний лізинг - вид лізингу, за якого постачальник предмета лізингу продає його лізинговій компанії, а та в свою чергу здає цей предмет в лізинг колишньому постачальнику предмета лізингу;
компенсаційний лізинг - вид лізингу, за умовами якого як лізингові платежі лізингоодержувач може постачати лізингодавцю товар, вироблений з використанням предмета лізингу.
бартерний лізинг - вид лізингу, за умовами якого як лізингові платежі лізингоодержувач може поставляти лізингодавцю будь-який товар, що є
436
у нього в наявності, за згодою лпингодавця прийняти цеп товар як лізинговий платіж.
Найбільш поширений міжнародний лізинг вантажних автомобілів, морських та повітряних суден, комп'ютерної техніки. Постачання техніки та обладнання на лізинговій основі пропонують «RENAUT», «DAF», «SCANIA», «IBM», «HP» та інші. Цілий ряд закордонних компаній висловили готовність розвивати співробітництво з вітчизняними лізинговими компаніями щодо поставки в Україну на лізинговій основі сільськогосподарської та тракторної техніки та обладнання - «JOHN DEER», «NEUERO», «URSUS», «PROKOP»; будівничої техніки - «ZEPPELIN», «TATRA», «CONDOR»; авто - «MAN», «MERCEDES», «MITSUBISH», «VOLVO». Такі компанії вимушені організовувати бізнес в Україні у зв'язку з насиченням їх власного ринку та загостренням на ньому конкуренції.
Важливою складовою міжнародної інвестиційної діяльності с державна іноземна допомога. Вона за призначенням не маг комерційного характеру і надається тільки на пільгових умовах. Структурно її формують грати, пільгові позики та технічна й інформанійно-консультаційна допомога, що мають як двох-, так і багатосторонню основу.
Наприклад, активним іноземним інвестором країн, що розвиваються с Уряд Сполучених Штатів Америки, який у 1961 року створив Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Цс провідна установа з виконання програм міжнародної економічної та гуманітарної допомоги. Штаб-квартира USAID знаходиться у Вашингтоні, округ Колумбія. Агентство також має регіональні Місії у: Центральній та Південній Африці, Азії та на Близькому Сході, Латинській Америці та країнах Карибського басейну, а також у Європі та Євразії.
Починаючи з 1992 року, Регіональна Місія Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в Україні, Молдові та Білорусі надає допомогу у здійсненні переходу до ринкової економіки на широкій суспільній базі. При тому, що перед кожною з країн стоять свої унікальні завдання у процесі розвитку, програми Місії у всіх трьох державах здійснюються за такими основними напрямами, як демократія та самоврядування, економічне зростання та розвиток соціального сектору.
USAID здійснює свої проекти у тісній співпраці з приватними добровольчими організаціями США. американськими компаніями та іншими державними та міжнародними організаціями.
Допомога USAID у реформуванні соціального сектора в Україні передбачає захист найменш захищених верств населення: літніх людей, дітей, інвалідів, безпритульних, людей з алкогольною та наркотичною залежністю. Діяльність у цій сфері охоплює багато програм, серед яких - підтримка у реформуванні державної солідарної пенсійної системи і запровадженні приватного пенсійного страхування, зміцненні системи перерозподілу державних коштів у наданні соціальних послуг на належному рівні, а також розви-
437
тку управлінського потенціалу місцевих організацій у наданні соціальних послуг. USAID розробило декілька програм, спрямованих на поліпшення забезпечення соціальних послуг шляхом співпраці з місцевими органами влади та місцевими неурядовими організаціями, мережа яких постійно зрос тає.
IJSAID нещодавно затвердило свою нову стратегію заходів по боро-» гьбі з ВІЛ/СНІД в Україні на наступні 5 років, що мас на меті утримати но-1 ширення ВІЛ на рівні менше 5 %.
Прикладом державного іноземного інвестування в Україні с також, підписана 7 квітня 2006 року урядом Швеції Граптова угода па загальну-суму 29 млн 400 тис. шведських крон (приблизно 3,5 млн дол. США). Грант» надасться Шведським міжнародним агентством з розвитку (SIDA) на спів-; фінансування проекту «Удосконалення системи соціальної допомоги», який впроваджує Міністерство праці та соціальної політики на кошти позики Світового банку.
Грант спрямований на надання технічної допомоги для розвитку по--, тенціалу Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства фінансів та Державного комітету статистики за такими напрямами:
а) оцінка програм соціальної допомоги, у т. ч. методологічну допомогу;
б) управління програмами та визначення їх бюджету, які орієнтовані- на отримання результату:
в) інформування громадськості про реформи в галузі соціальної до помоги, політики соціальної допомоги та послуг, що надаються.
Мета гранту - допомогти зробити українську систему соціальної допомоги ефективнішою та оріснованою на споживача завдяки розвитку мережі сучасних офісів соціальної допомоги на місцях та впровадження про-: грам, спрямованих на підтримку тих верств населення, які потребують допомоги.
У країн-донорів, зазвичай, промислово розвинених країн, превалюють політичні та стратегічні пріоритети при наданні допомоги тій чи іншій країні. Однак, як показує практика, майже в усіх випадках має місце соціальне та економічне обгрунтування грантів, пільгових позик, технічної й ін-формлційно-консультаційної допомоги. Очевидною є також тенденція подорожчання іноземної допомоги та перевалювання позик над грантами.
Особливої уваги заслуговують приватні іноземні інвестиції соціальної спрямованості.
Зокрема, активним учасником інвестування соціального розвитку України є Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ). який є однією з перших доброчинних організацій, створених для сприяння розвитку відкритого й демократичного суспільства в Україні.
Міжнародний Фонд «Відродження» є частиною міжнародної мережі фундацій Дж. Сороса, це юридична особа, яка діє відповідно до чинного національного законодавства. Фонд скеровує фінансову підтримку ініціати-
438
вам українських громадян. Як недержавна організація, що перебуває під громадським контролем, МФВ визначне свою стратегію незалежно від державних структур та урядів іноземних держав-донорів.
Методи діяльності МФВ в Україні подібні до методів, які використовують організації, підтримані паном Дж. Соросом, в інших країнах. Однак їх пристосовано до українських умов, оскільки МФВ - це українська громадська доброчинна організація. Фінансова база МФВ складається з приватних внесків, які забезпечує Дж. Сорос. Деякі з програм МФВ здійснюються спільно з українськими, міжнародними та іноземними донорськими організаціями, що працюють в Україні.
Міжнародний фонд «Відродження» фінансує проекти у сфері освіти, культури, видавничііі та інформаційній сферах, охорони здоров'я, соціальній сфері, сприяє досягненню прозорості та відкритості законодавства та управління державою, створенню реальних умов для забезпечення впливу громадськості на державну політику, розвитку та зміцненню незалежних засобів масової інформації, становленню громадянського суспільства, інтеграції громад національних меншин та забезпеченню міжнаціонального миру та толерантності.
Водночас фонд не підтримує проекти:
- що не відповідають пріоритетам програмної діяльності МФВ;
- які мають комерційний характер:
- з гуманітарної допомоги:
- подані від фізичних осіб, політичних партій чи релігійних громад.
Програмна діяльність МФВ здійснюється як через надання грантів недержавним організаціям, освітнім, просвітницьким та культурним установам і підприємствам (видавництва), так і через операційні проекти, ініційовані і виконувані самим фондом.
Фінансову підтримку отримують проекти, що посилюють вплив громадянського суспільства в Україні, сприяють становленню верховенства права, розвиткові незалежних засобів масової інформації, інформаційних ресурсів для відкритого суспільства, освіті, культурі, місцевому самоврядуванню, перекладу кращих творів світової суспільно-гуманітарної думки, реформам у сфері охорони здоров'я, розвою національних меншин та їх інтеграції в суспільство України.
9.3. МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНІ ІНСТИТУТИ ТА ЇХ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ НА ІНВЕСТИЦІЙНОМУ РИНКУ
Міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини посідають особливе місце у світовому господарстві, бо в них переплітаються політика й економіка, дипломатія та комерція, промислове виробництво, торгівля, фінанси і і.н. У широкому розумінні міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини - це сукупність економічних відносин, які пов'язані з вхо-
439
дженням світового ринку до процесу кругообігу міжнародного фінансового капіталу. Вони розглядаються одночасно як сукупність взаємопов'язаних елементів: валютних, фінансових та кредитних.
Іиституціональна структура міжнародних валютних відносин містин, численні міжнародні та регіональні валютно-фінансові установи, що створюються на базі багатосторонніх міждержавних угод. їх мета - сприяти розвитку міжнародної економіки, зовнішньої торгівлі та валютно-фінансового співробітництва, підтримувати рівновагу платіжних балансів країн, що входять до них, регулювати курси їхніх валют, надавати кредити цим країнам і гарантувати приватні позики за кордоном. Роль цих установ різноманітна. Одні з них, маючи великі ресурси та повноваження, здійснюють регулювання міжнародних валютних відносин, надають позики, технічну допомогу, в інших - переважаг інформаційно-аналітичний аспект діяльності.
Новий масштаб міжнародної діяльності, характерний сучасній стадії розвитку людської цивілізації, с наслідком дії тенденції до глобалізації у планетарному вимірі. Цей процес складається з множини глибинних трансформацій, які відбуваються в різних сферах людської діяльності. Переплітаючись та взаємодіючи, вони формують нову якість, більшу за суму окремих елементів: створюється глобальна система, яка в економічному середовищі проявляється як глобальна економічна система. В її виникненні та формуванні беруть участь різні чинники та суб'єкти, однак визначальна роль належить міжнародним організаціям, які як глобальні інституції виступають безпосереднім носієм цих процесів.
Для кожної країни, яка прагне розвиватися інтегральною складовою глобальної економічної системи, без чого неможливо існувати в сучасних умовах, співпраця з міжнародними фінансовими організаціями є неминучою. Але форми, механізми та наслідки такої співпраці є різними, незважаючи на тс, що кожна з таких країн прагне максимізувати корисність від неї.
Для України ця проблема є особливо актуальна, бо діяльність глобальних фінансових інституцій є чинником, який суттєво впливає пс лише на розвиток її економіки через реалізацію програм, спрямованих па ринкове реформування, структурну перебудову народного господарства та стабілізацію національної валюти, але й соціальної сфери. Водночас ця діяльність є чинником і нестабільності української економіки: фінансова заборгованість перед цими організаціями робить економічну систему уразливою, залежною від їх подальших кредитів.
Найбільш активною рушійною силою у стимулюванні глобалізаш'й-ного розвитку є Світовий Банк, який складається з двох установ Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародної асоціації розвитку (МАР). Разом із Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК), Багатобічним агентством \ю інвестиційних гарантіях (БАГІ) та Міжнародним центром по врегулюванню інвестиційних суперечок (МЦВІС) ці установи утворюють Групу організацій Світового банку. 1 хоча вони снеціалі-
440
зуються на різних аспектах пронесу розвитку, їх об'єднує загальна мета -світ беї бідності.
Світовий банк обмінюється з країнами думками про тс, які заходи економічної політики є оптимальними для досягнення поставлених ними цілей в сфері розвитку, та надає їм технічну, консультаційну та фінансову допомогу. Клієнтами МБРР с країни з середнім рівнем доходів і бідні платоспроможні країни, тоді як зусилля МАР зосереджені лише на допомозі бідним країнам.
Діяльність Світового банку грунтується на принципах кооперації, а його акціонерами є країни, що розвиваються, та розвинені країни-члени. їх представники - виконавчі директори, які визначають політику банку та здійснюють нагляд за ііого операційною діяльністю.
МБРР на кінець 2007 року налічує 185 країн-члепів. Сукупний обсяг кредитування, наданого ним з часу створення в 1944 році, склав 433 млрд дол. США. 166 держав є членами МАР. Сукупний обсяг кредитних ресурсів, зарезервованих нею з часу її створення в 1960 ропі, склав 181 млрд дол. США [", С. 4].
Світовий банк не є «банком» у загальному розумінні цього слова, бо цс міжнародне співтовариство країн або «акціонерів», які мають своїх представників у Раді виконавчих директорів. Ці представники визначають політику банку та здійснюють нагляд за його діяльністю. У програмах допомоги Світового банку першорядна увага приділяється стійкому людському та соціальному розвитку, а також вдосконаленню управління економікою, з упором на соціальну інтеграцію, вдосконалення управління й інституційне будівництво. Бюджетні кошти та кредитні ресурси Світового банку часто доповнюються грантами та позиками, наданими учасниками спільного фінансування та партнерств, - таким чином формуються комплексні пакети допомоги країнам.
Основними тематичними напрямами надання кредитів залишаються, за невеликим винятком, ті, що й мають місце у стосунках «Світовий банк -країни, що розвиваються», кредити на:
структурні перетворення (соціальний захист, структурні реформи);
структурні реформи, які передбачають підтримку трудомістких громадських робіт та програм створення робочих місць;
підвищення ефективності адресних заходів, що передбачали зниження рівня бідності (підтримка системи освіти малозабезпеченого населення, вдосконалення управління державним сектором, зміцнення фінансових установ тощо);
розвиток приватного сектора через створення сприятливіших умов для
приватних інвестицій;
- ліквідацію чи попередження надзвичайних ситуацій, надання життєво важливих послуг, підтримання рівня імпорту, відновлення необхідних
441
об'єктів інфраструктури, підтримання макроекоиомічної стабільності тощо;
* гуманітарний розвиток: підвищення якості освіти та розширення доступу до неї: заходи, що попереджують СНІД, передусім серед малозабезпечених верств населення: вирішення проблеми дитячої праці, яка набула поширення в країнах з транзитивною економікою;
* розвиток сільської місцевості та вдосконалення механізму управління
природними ресурсами;
* відновлення інфраструктури, задоволення потреб біженців, допомога в адаптації колишніх військовослужбовців, допомога ветеранам війни тощо.
План роботи Світового банку з будь-якою країною грунтується на Стратегії допомоги країні (СДК), яка, у випадку країн із низькими доходами, випливає з пріоритетів, що містяться у документі щодо стратегії зменшення бідності у відповідній країні. Кожна СДК напрацьовується у співпраці з урядом країни та всіма зацікавленими сторонами. Під час підготовки відповідної СДК можуть використовуватись результати аналітичної роботи, виконаної банком чи іншими сторонами стосовно широкого кола економічних і соціальних секторів на зразок охорони здоров'я, освіти, сільського господарства, видатків на державні потреби та складання бюджету, управління фінансами чи організації закупівель, та інших секторів. Ця стратегія є доволі гнучкою. Мого сучасна схема діяльності активізує такі компоненти, як скорочення бідності, сприяння охороні навколишнього середовища, торгівлі та інтеграції, удосконаленню в галузі інформації та знань, розбудові міжнародної фінансової архітектури. Кожен з названих компонентів має специфічні риси, які і вирізняють форми реалізації цільової функції Світового банку від такої ж МВФ.
Так, наприклад, у Програмі скорочення бідності звернуто увагу на необхідність удосконалення здатності бідного населення керувати ризиками за умов подолання наслідків конфліктів, які сталися у Боснії та Герцеговині. Союзній Республіці Югославії.
Співпраця Світового банку з Україною розпочалася 3 вересня 1992 року, коли на церемонії у Вашингтоні був підписаний оригінал (від 1945 року) «Статей Угоди» - Статуту Міжнародного банку реконструкції та розвитку. Україна стала 167-м членом Світового банку з оформленням передплати на 908 акцій (на суму 1315,9 млн дол. США) його акціонерного капіталу4.
Наслідком партнерських взаємин між Україною та Світовим банком після 1992 р. стали безліч спільних проектів, що сприяють удосконаленню
4 Україна в Міжнародному банку реконструкції га розвитку. Вступ України до МБРР. Статті угоди МБРР/ За заг. ред. Стельмаха В. СІ Упоряд. Шаповалов А. В., Єременко О. К. - К.. 2006.- 144 с
442
державного і приватного секторів, підвищенню ефективності сільського господарства і енергетики, захисту довкілля та зміцненню соціального сектору.
Завданням Світового банку в Україні є допомога у зміцненні економіки та покрашенні умов життя громадян у світлі розвитку більш тісних стосунків з Європейським Союзом. Він фінансує проекти, надає консультації та здійснює аналітичні дослідженнями проблем, що стоять перед економікою України. Крім того, він підтримує зусилля країн, спрямовані на інвестування капіталу у людські ресурси шляхом будівництва шкіл, оздоровчих центрів, постачання питної води та електроенергії, формування орієнтованих на розвиток урядів та захисту довкілля.
Світовий банк розробляє та фінансує проекти на прохання уряду України. Після оцінки проекту та умов надання позики наступними є переговори, затвердження радою директорів та підписання кредитної угоди. Позика набуває чинності після її ратифікації Верховною Радою.
Кошти Світового банку в Україні йдуть на фінансування системних та інвестиційних проектів.
Зміст системних проектів полягає у зміні умов та правил діяльності певних секторів державного управління або галузей економіки. За системними проектами умовами впровадження проектів та надання позик регламентується здійснення певного переліку політичних заходів, серед яких можуть бути: прийняття певних законодавчих та нормативних актів щодо регулювання тієї чи іншої галузі, створення нових установ державного управління тощо. Кошти позик за цими проектами повністю надходять до державного бюджету, і відповідно погашаються лише за його рахунок.
Метою інвестиційних проектів с технічна реконструкція окремих існуючих підприємств певної галузі або регіону, створення нових підприємств або надання коштів на поповнення оборотних засобів підприємств. При цьому чітко визначається перелік товарів, послуг та робіт, які закуповуватимуться за рахунок позики Світового банку. Кошти позик на інвестиційні проекти використовуються окремими підприємствами або установами-бснефіціарамп.
Починаючи з 1992 року Світовий банк працює в Україні у тісній співпраці з іншими міжнародними агенціями (Програма розвитку ООН, Європейська Комісія, TAC1S, МВФ) та урядами інших країн (у т. ч. США, Великобританії, Канади, Німеччини, Японії, Нідерландів, Швеції, Швейцарії).
На сьогодні Світовий банк затвердив для України більше 4,5 млрд. доларів США для 33 операцій. З цих проектів 19 було вже реалізовано на 1 січня 2007 року. Близько десяти нових проектів перебувають на різних етапах підготовки. Поточні проекти Світового банку в Україні представлені у таблиці 9.2.
443
У рамках СПУ передбачається надання позик на загальну суму від 2 до 6 мільярдів доларів США протягом чотирьох років. Обсяги щорічного кредитування визначатимуться низкою показників, зокрема таких, як поступ у проведенні структурних реформ, макроекономічна стабільність та покращення впровадження нинішніх позик Світового банку. До того ж Міжнародна фінансова корпорація (МФК) й надалі інвестуватиме значні кошти на підтримку приватного сектора в Україні.
5 Ukraine: Poverty Update, World Bank Report No. 39X87 - UA. June 2007. (Оновлений звіт про бідність в Україні. Звіт Світовою банку № 39887-UA. червень 2007 p.).
444
Операційний підхід цієї Стратегії партнерства із Україною спирається на три принципи, а саме: вибірковість, гнучкість та партнерство. Ці принципи безпосередньо випливають із досвіду впровадження попередньої СДУ, і повною мірою відповідають сучасній практиці, що застосовується у країнах із середнім рівнем доходів.
Крім того, СПУ пропонує двовекторну стратегію підтримки. Загальна мета першого вектора - сприяти сталому економічному зростанню та посиленню конкурентоспроможності України. Другий вектор має на меті реформу державних фінансів, державного управління та поліпшення публічних послуг.
У СПУ на 2008-201) роки підкреслюється міцний взаємозв'язок між збільшенням інвестицій в інфраструктуру, з одного боку, та поліпшенням інвестиційного клімату й умов підприємництва, з іншого. Поліпшення ін-фраструктурних послуг безпосередньо та позитивно впливає на інвестиційний клімат. А поліпшення інвестиційного клімату сприяє залученню приватних інвестицій, які дозволяють вирішити головні проблеми інфраструктури.
Зважаючи на темпи економічного росту, які демонструються Україною останніми роками, можна також припустити, що ця Стратегія партнерства може стати для України останньою перед, так званою, «випускною програмою». За розрахунками економістів Світового банку, відповідно до базового макрофіскального сценарію, рівень ВВП в Україні становитиме на період 2011-2015 років в середньому 4244 дол США на душу населення, що за діючими вимогами Світового банку впритул наблизить Україну до «випускних» країн, які за рівнем свого розвитку втрачають право на запозичення від МБРР |'|.
Отже, Світовий банк відіграє значну роль у забезпеченні макроеко-номічної стабільності в Україні, впроваджені основних економічних реформ, а наявність його програм та проектів в економічній та соціальній сферах України слугують не лише підвищенням рівня життя населення, але й певним індикатором для інших іноземних інвесторів.
Серед широкого кола учасників міжнародної інвестиційної діяльності в Україні сьогодні вагоме місце посідає Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Головна мети його діяльності - розвиток підприємництва, роздержавлення та приватизація, фінансова підтримка малого та середнього приватного бізнесу.
Банк відіграє роль каталізатора економічних змін, сприяє залученню іноземних та місцевих інвестицій у країнах операцій, а також допомагає іншим установам державного та приватного секторів. За статутом не менше
ь Кореняко М. Взаємовідносини України зі Світовим банком: оцінка результатів та перспективи співпраці// Ринок цінних паперів України. -№3-4, 2007 p. C. 9-16.
445
ніж 60 % обсягу його фінансування повинні бути спрямовані на реалізацію проектів у приватному секторі.
Україна стала членом ЄБРР в серпні 1992 року. У листопаді того ж року Рада директорів схвалила стратегію діяльності в Україні. Відповідно до неї, він зосереджується на підтримці реформ у фінансовій галузі, проведенні приватизації та після приватизацій підтримці підприємств, фінансуванні проектів у сільському господарстві, енергетиці, транспорті та охороні навколишнього середовища.
Основними напрямами діяльності банку на Україні є:
надання прямих кредитів та участь у спільному (з іншими кредиторами) фінансуванні;
інвестування акціонерного капіталу підприємств приватного та державного сектора;
гарантоване розміщення цінних паперів, випущених приватними та державними підприємствами;
полегшення доступу підприємствам до внутрішніх та міжнародних ринків капіталу шляхом надання гарантій, фінансових консультації! та сприяння в інших формах;
надання або участь у позиках та надання технічного сприяння для реконструкції іі розвитку інфраструктури.
Функції банка як кредитора реалізуються через механізм спільного фінансування (паралельного та синдикованого) разом з місцевими чи іноземними банками. У таких випадках робота з підготовки та експертизи проектів надається банку-учаснику спільного фінансування на принципах фінансування, що встановлені ЄБРР. Причому, паралельне фінансування здійснюється у випадках, коли кредити ЄБРР та учасників спільного фінансування використовуються для фінансування окремих комплектів товарів та послуг.
Синдикована участь реалізується у випадках, коли ЄБРР зобов'язується фінансувати весь кредит та під час або після оформлення кредиту продає свою участь в ньому іншому банку чи банкам. У такому разі ЄБРР несе зобов'язання за всією сумою, але частину свого зобов'язання фінансує за рахунок покупця частки участі.
З метою фінансування приватних малих та середніх підприємств банк також надає визначеному колу фінансових посередників (зазвичай, банкам) пряме середньо- та довгострокове фінансування через механізм кредитних ліній. Схема'реалізації такого типу фінансування представлена на рис. 9.4.
Подібно до Міжнародної фінансової корпорації, інструментом фінансування ЄБРР виступають інвестиції в акціонерні капітали. Банк як інвестор здійснює інвестування в акціонерний капітал у різних формах, у т. ч. підписку на прості та привілейовані акції; інвестування квазіакціонерного капіталу, починаючи від субординованих кредитів, боргових зобов'язань, векселів та закінчуючи привілейованими акціями, що вільно викупаються.
446
Він також бере активну участь в акціонерному капіталі інвестиційних фондів.
Виконуючи функцію гаранту, банк гарантує розміщення акцій, випущених державними чи приватними підприємствами, надає гарантії різних типів (гарантії від всіх ризиків чи конкретних ризиків). Проте, незважаючи на широке коло повноважень банку, його основним фінансовим інструментом виступають забезпечені та незабезпечені гарантії.
У своїй діяльності в Україні банк завжди керується такими основними принципами:
а) він не повинен конкурувати з іншими організаціями;
б) банк спеціалізується на сприянні у проведенні реформ країнами, що мали планову економіку;
в) банк вкладає кошти, передусім у приватний сектор.
Рис. 9.4. Схема організації проектного фінансування в Україні через механізм кредитних ліній Сьогодні стратегія ЄБРР для України визначає такі пріоритети діяльності:
- укріплення банківського та фінансового сектору, забезпечення фінансових потреб малого та середнього бізнесу;
- допомога у комерціалізації та структурних реформах у сфері муніципальних послуг та інфраструктури (зокрема, транспорту, телеко-мунікацій) та секторів енергозбереження;
- ядерна безпека та проект завершення будівництва двох блоків на Рівненській та Хмельницькій АЕС;
- підтримка та реструктуризація промислового сектору з метою підвищення ефективності приватизації, реструктуризації великих підприємств, залучення стратегічних іноземних інвесторів, покращен-
447
ня корпоративного управління та підвищення міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств. Особливий акцент ставиться на агропромисловий комплекс, виробництво товарів широкого споживання, підтримку підприємств, діяльність яких орієнтована на експорт. Банк продовжує тісно співпрацювати з іншими міжнародними фінансовими установами, які діють в Україні, з метою забезпечення послідовності підходів до органів влади України у сферах, які становлять спільний інтерес, наприклад, щодо реформування енергетичної галузі та розвитку фінансового сектору, а також для того, щоб за необхідності програми доповнювали одна одну і не перетинались.
Варті уваги також інші міжнародні інвестиційні інституції, які здійснюють активну інвестиційну діяльність в Україні.
Серед них - Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), поточна діяльність якого в Україні здійснюється на основі рішення Ради Європейського Союзу (2005/48/ЕС) щодо діяльності ЄІБ в Росії, Україні, Білорусі та Молдові, та подальшого підтвердження від Комісії ЄС щодо початку діяльності ЄІБ в Україні від травня 2005 року ЄІБ почав свою діяльність в Україні після ратифікації Верховною Радою України Рамкової угоди між ЄІБ та Україною у лютому 2006 року.
Загальна максимальна сума фінансування складає 500 млн. євро. Зокрема, можуть фінансуватись проекти в таких галузях:
охорона довкілля;
транспорт, телекомунікації та енергетична інфраструктура на пріоритетних магістралях Трансєвропейської мережі, які мають транскордонний вплив для держав-членів ЄС.
Діяльність ЄІБ щодо кредитування відповідає критерію співробітництва та, у відповідних випадках, співфінансування з іншими міжнародними фінансовими установами, що забезпечує достатній розподіл ризиків та застосування відповідних умов проектів.
- Тема 1. Теоретичні засади інвестиційної діяльності
- 1.1. Економічна сутність інвестицій
- 1.2. Класифікація інвестицій
- 1.3. Основні поняття інвестиційної діяльності
- 1.4. Об'єкти та суб'єкти інвестиційної діяльності
- Недержавних пенсійних фондів
- 1.5. Стратегічні цілі та напрями управління інвестиційною діяльністю
- 1.6. Державне регулювання інвестиційних процесів
- Література для вивчення теми
- Контрольні запитання та завдання
- Тема 2. Інвестиційний ринок
- 2.2. Інвестиційна привабливість об'єктів ринку інвестицій
- 2.3. Кон'юнктура інвестиційного ринку та інвестиційний клімат
- Література для вивчення теми
- Тема 3. Фінансові інвестиції
- 3.1. Характеристика фінансових інвестицій
- 3.2. Ринок цінних паперів
- 3.3. Учасники ринку цінних паперів та їх функції
- 3.4. Фондова біржа
- 3.5. Аналіз та оцінка ефективності фінансових інвестицій
- Література для вивчення теми
- Тема 4. Реальні інвестиції
- 4.1. Економічна сутність реальних інвестицій
- 4.3. Ефективність використання об'єктів реальних інвестицій (основних фондів та оборотних коштів)
- 4.4. Стандарти оцінки вартості об'єктів реальних інвестицій
- 4.5. Методи оцінки об'єктів реальних інвестицій
- 4.6. Оцінка вартості основних об'єктів реальних інвестицій
- Література для вивчення теми
- 5.3. Критерії оцінки інноваційних проектів підприємств
- 5.4. Особливості оцінки ефективності інтелектуальних інвестицій
- 5.6. Державне регулювання інноваційної діяльності в україні
- Література для вивчення теми
- Тема 6. Інвестиційний проект
- 6.1. Інвестиційний проект, його зміст та порядок розробки
- 6.2. Бізнес-план інвестиційного проекту
- 6.3. Аналіз інвестиційного проекту
- 6.4. Методи оцінки інвестиційного проекту
- 6.5. Аналіз факторів невизначеності та ризику в оцінці інвестиційного проекту
- Тема 7. Управління реалізацією інвестиційних проектів
- 7.1. Зміст управління інвестиційними проектами
- 7.2. Організаційні структури управління проектами
- 7.4. Ціноутворення в інвестиційній сфері
- 7.5. Організація взаємодії учасників інвестиційної діяльності
- Тема 8. Інвестиційні ресурси
- 8.1. Характеристика та порядок формування інвестиційних ресурсів на підприємстві
- Тема 9. Міжнародна інвестиційна діяльність
- 9.1. Характеристика іноземних інвестицій
- 9.2. Основні напрями міжнародної інвестиційно! діяльності
- 9.4. Спеціальні економічні зони, мета створення та шляхи залучення іноземного капіталу
- 9.5. Політика держави з залучення іноземних інвестицій
- Література для вивчення теми