9.5. Політика держави з залучення іноземних інвестицій

Забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залиша­ється питанням стратегічної важливості, від реалізації якого залежать дина­міка соціально-економічного розвитку та можливість модернізації на цій основі національної економіки.

На сьогодні в Україні вже створено сприятливе правове поле для здійснення інвестиційної діяльності. Зокрема, ця сфера регулюється Зако­нами України: «Про інвестиційну діяльність», «Про режим іноземного інве­стування», «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підпри­ємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизня­ного походження» тощо, якими передбачена:

• державна гарантія захисту інвестицій, незалежно від форм власності;

• відшкодування збитків, у т. ч. упущену вигоду та моральну шкоду, за­вданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання дер­жавними органами України чи посадовими особами передбачених зако­нодавством обов'язків щодо іноземного інвестора;

458

• повернення інвестиції іноземному інвестору в натуральній формі, або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі в разі припинення інвестиційної діяльності;

• застосування національного режиму валютного регулювання та справ­ляння податків на території України до суб'єктів підприємницької дія­льності або інших юридичних осіб, створених за участю іноземних ін­вестицій, незалежно від форм та часу їх внесення.

Усвідомлюючи важливість поліпшення інвестиційного клімату в Україні, головним завданням на короткострокову перспективу є удоскона­лення необхідної правової та організаційної бази для підвищення дієздатно­сті механізмів забезпечення інвестиційного клімату й формування основи збереження та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Для цього необхідно здійснити низку першочергових заходів з формування єдиних стратегічних цілей та послідовності економічних реформ, забезпе­чення незмінності та гарантованості захисту прав і свобод інвестора.

Нарощування інвестицій без структурних змін в економіці, без підпо­рядкування інвестиційної політики вирішенню стратегічних завдань еконо­мічної політики держави - не буде доцільним з точки зору підвищення кон­курентоспроможності національної економіки.

Головний стратегічний план розвитку української економіки на най­ближчі роки мас містити конкретні шляхи та механізми проведення соціа­льно-економічних реформ, в тому числі в інвестиційній сфері. З метою ак­тивізації інвестиційної діяльності підприємств зусилля необхідно спрямува­ти на:

> створення нормативно-правової бази для заохочення вкладення довго­ строкових фінансових інвестицій;

- удосконалення режиму реєстрації іноземних інвестицій;

• сприяння укладенню угод про розподіл продукції;

• запровадження прозорих схем концесійної діяльності;

• формування системи стимулів інвестиційної діяльності підприємств та інвестиційного кредитування;

• розроблення нормативно-правової бази спільного кредитування вели­ких інвестиційних проектів.

Крім того, поштовхом до нарощування інвестицій повинно стати створення сприятливих умов для дії ринкових регуляторів, а саме - форму­вання стабільного правового поля, захист прав власності, розвиток системи ринків і ринкових інструментів, розвиток інформаційної інфраструктури ринку тощо.

Створення сприятливого інвестиційного клімату залежить від ефек­тивності застосування інструментів залучення інвестицій в економіку Укра­їни, зокрема, запровадження механізмів розвитку державно-приватного пар­тнерства для реалізації суспільно значимих інвестиційних проектів в широ­кій сфері діяльності, залучення інвесторів на умовах укладання угод про

459

розподіл продукції, розвиток концесійної діяльності, створення індустріаль­них (промислових) парків тощо.

У сучасних умовах очікувати великого припливу іноземного капіталу в Україну не доводиться, тому що інвестиційний клімат залишається не­сприятливим. Основними перешкодами для іноземних інвестицій в Україну с: нестабільне та надмірне державне регулювання; нечітка правова система; мінливість економічного середовища; корупція; великий податковий тягар; проблеми щодо встановлення чітких прав власності; низький рівень доходів громадян; труднощі в спілкуванні з урядом та приватизаційними органами; мінливість політичного середовища; відсутність матеріальної інфраструкту­ри; проблеми виходу на внутрішній та зовнішній ринки та інші.

У зв'язку з цим, велике значення має вдосконалення процесу форму­вання інвестиційної політики держави, що може активізувати або стримува­ти функціонування іноземних інвестицій у національній економіці, регулю­вати їхні обсяги і технологічний склад.

Державна політика щодо залучення іноземного капіталу здійснюєть­ся Кабінетом Міністрів України спільно з НБУ та регулюється Верховною Радою України. Неабияку роль в цьому процесі відіїрає Адміністрація Пре­зидента. Указами Президента України створена певна кількість державних інституцій, що безпосередньо займаються залученням іноземних інвестицій в Україну. У тому числі:

* Національне агентство України з реконструкції і розвитку - завданням якого є участь у формуванні державної політики при взаємодії з міжна­родними фінансовими організаціями та установами для залучення кре­дитів, грантів, міжнародної гуманітарної та технічної допомоги, інозем­них інвестицій.

* Державний інвестиційно-кііринговий комітет та Координаційна рада з питань інвестиційно-ісіірингового співробітництва розглядають пи­тання, пов'язані з залученням фінансових та інвестиційних ресурсів у рамках інвестиційно-клірингових відносин.

* Папата незалежних експертів з питань інвестицій - є постійним дію­чим консультативно-дорадчим органом при Президентові України, ме­тою якого є запобігання конфліктів між іноземними інвесторами й ор­ганами виконавчої влади,

* Консультативна рада з питань іноземних інвестицій в Україну - ство­рена при Президентові для розробки та реалізації державної політики з залучення та використання іноземних інвестицій. & Валютно-кредитна рада Кабінету Міністрів - приймає рішення про надання державних гарантій при залученні іноземних кредитів.

Участь в управлінні іноземним інвестуванням беруть органи місце­вих державних адміністрацій у межах делегованих їм повноважень, особли­во при розробці програм соціально-економічного розвитку регіонів, ство­ренні спільних підприємств, вільних економічних зон тощо.

460

Державна політика України щодо залучення іноземного капіталу проводиться за такими напрямами, як:

■ визначення умов для здійснення іноземних інвестицій;

• визначення пріоритетних сфер для іноземного інвестування;

• визначення системи інвестиційних пільг для іноземних інвесторів;

• визначення системи гарантій щодо захисту прав іноземних інвесто­рів;

• визначення вимог до інвесторів, які претендують на одержання до­даткових пільг та інше.

Визначення умов для здійснення іноземних інвестицій. З метою створення належних умов для ефективного залучення іноземного капіталу в економіку та збільшення його обсягів значна увага приділяється питанням удосконалення законодавчої і нормативної бази щодо державного регулю­вання процесів іноземного інвестування.

19 березня 1996 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про режим іноземного інвестування», № 93/96-ВР, який визначив основні умови для здійснення іноземних інвестицій в економіку України.

Порядок реєстрації фактично внесених іноземних інвестицій, а також договорів (контрактів) на спільну інвестиційну діяльність за участю інозем­ного інвестора визначено у постановах Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інве­стицій» від 7.08.96, № 928 і «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяль­ність за участю іноземного інвестора» від 30.01.97, № 112. Цими докумен­тами визначено процедуру реєстрації; державні органи, що її здійснюють; перелік необхідних для реєстрації документів; терміни видачі реєстраційних посвідчень тощо. Незаресстровані інвестиції не дають права на отримання гарантій їх захисту та будь-яких пільг, встановлених Законом України «Про режим іноземного інвестування».

Особливої уваги заслуговують постанови Правління НБУ, у тому чи­слі «Положення про порядок іноземного інвестування в Україну» [10] та «Положення про порядок здійснення в грошовій формі іноземних інвести­цій в Україну та повернення іноземному інвестору його інвестицій, а також репатріації прибутків, доходів, інших коштів, одержаних від інвестиційної діяльності в Україні» [11].

Важливими правовими документами, які регулюють взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності є міждержавні Угоди «Про сприян­ня та взаємний захист інвестицій». Такі угоди є гарантом надання справед­ливого статусу інвестиціям і захисту їх па території іншої держави.

Взагалі діяльність іноземних інвесторів в Україні регулюється близь­ко 70 нормативними актами різного рівня, якими іноземному інвестору до­сить важко керуватися у зв'язку з неоднозначністю положень. Крім цього, до діючого Законодавства постійно вносяться зміни і доповнення, які часто

461

значно погіршують існуючі положення та умови діяльності іноземних інве­сторів. З метою усунення цих недоліків доцільно було б, з одного боку, прийняття нових законодавчих актів або змін і доповнень до вже діючих, а з другого боку - усунення протиріч та неоднозначних положень в уже діючих законодавчих та нормативних актах.

Визначення пріоритетних сфер для іноземного інвестування. Цей на­прямок має принципове значення для становлення національної економіки України як збалансованої системи галузевих та територіальних взаємовід­носин. Пріоритетними сферами для іноземного інвестора в Україні вважа­ються: металургійний комплекс, машинобудування, паливо-енергетичннй комплекс, хімічна та нафтохімічна промисловість, агропромисловий ком­плекс, транспорт, зв'язок, легка та медична промисловість.

З іншого боку, виходячи з інтересів національної безпеки, враховую­чи стан та перспективи розвитку сфер та галузей, важливих для життєзабез­печення країни, вирізняють галузі, які будуть закриті для іноземного капіта­лу, та галузі, де участь іноземного капіталу так чи інакше обмежуватиметь­ся: безпосередня експлуатація природних ресурсів, стратегічні об'єкти ви­робничої інфраструктури, телекомунікації, суиутниковий зв'язок, банківсь­ка та страхова сфери. Типовими інструментами обмеження іноземної інвес­тиційної діяльності є обмеження на частку іноземного інвестора у СП; ліце­нзії та дозволи; високі ставки податків; обмеження на репатріацію прибут­ків тощо.

Крім визначення галузевих пріоритетів, велике значення має і визна­чений регіональних пріоритетів. Державна політика в цьому напряму ви­значає регіони, які найбільше потребують участі іноземного капіталу. Така політика проводиться через створення спеціальних (вільних) економічних зон. Необхідність створення таких зон обумовлена:

• негативним впливом на мотивацію іноземних інвесторів практики багаторазових змін у загальному нормативно-правовому регулюванні;

• необхідністю ефективного використання реально залученого в українську економіку іноземного капіталу;

• наявністю першочергових національних пріоритетів реалізації іноземних інвестицій та інше.

Застосування ВЕЗ в Україні має сприяти створенню нових робочих місць і розв'язанню таким чином проблеми зайнятості, стимулюванню при­пливу іноземних інвестицій, розширенню експортної бази, поліпшенню платіжного балансу країни за рахунок валютних надходжень, ефективному використанню місцевих ресурсів, стимулюванню ринкових перетворень.

Визначення системи інвестиційних пільг для іноземних інвесторів. Система інвестиційних пільг містить:

• застосування системи податкових та митних пільг;

• застосування норм прискореної амортизації;

• збільшення періоду звільнення від податку;

462

• повернення 50 % експортного мита на товари виробничого призна­чення та 100 % - на деталі, вузли, агрегати, імпортовані по кооперації;

• зниження ставок оподаткування в разі рсінвестування отриманого прибутку чи інвестування в певні галузі чи регіони;

* надання кредитів на пільгових умовах та інше.

Наприклад, Закон України «Про режим іноземного інвестування» ви-значаг для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економі­ки, соціальної сфери і територій, встановлення пільгового режиму інвести­ційної та іншої господарської діяльності. Крім того, передбачено, що внесок іноземного інвестора до статутного фонду підпригметв з іноземними інвес­тиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, звільняється від обкладання митом. Пропуск майна, що ввозить­ся на територію України як іноземна інвестиція, здійснюється на підставі виданого підприємством простого векселя на суму ввізного мита з відстро­ченням платежу не більш як на ЗО календарних днів з дня оформлення ввіз­ної вантажної митної декларації. У разі фактичного зарахування вказаного майна на баланс підприємства у період, на який накладається відстрочення платежу, що підтверджено податковою інспекцією за місцем знаходження підприємства, вексель погашається і ввізне мито не справляється.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з ме­тою стимулювання інвестиційної діяльності» від 15.06.99, № 977 визначає, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з пе­редавання основних фондів як внеску до статуту фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні нрава, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів), або їх вивезенні за межі ми­тної території України.

Визначення системи гарантій щодо захисту нрав іноземних інвес­торів Система гарантій дотримання прав іноземного інвестора традиційно складається:

• з гарантій внесення прав іноземного інвестора до національної си­стеми права, тобто для іноземних інвесторів на території України встанов­люється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльно­сті, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України;

• з гарантій дотримання інвестиційних пільг і усталеності законо­давства протягом інвестиційного циклу. Якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гаран­тії захисту іноземних інвестицій, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосову-

463

ються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в Законі України «Про режим іноземного інвестування»;

• з гарантій від заходів конфіскації/його характеру. Іноземні інвес­тиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають пра­ва реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятів­них заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція може бути проведена на підставі рішень органів, уповноважених на цс Кабінетом Міністрів України. Іноземні інвестори мають право на від­шкодування збитків, у т. ч. упущену вигоду та моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними орга­нами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвес­тиціями, відповідно до законодавства України.

■ з гарантії Уряду, що надаються для забезпечення зобов 'язань юри* дичнпх осіб-резидентів щодо погашення іноземних кредитів, що залучають­ся у формі:

• кредитів (кредитних ліній), наданих Україні іноземними дер­жавами, міжнародними фінансовими організаціями та іноземними банками відповідно до міжнародних договорів України, укладених згідно із законо­давством;

• міжбанківських кредитних ліній, оформлених за рішенням Ка­бінету Міністрів України Державним експортно-імпортним банком чи ін­шими банками-агентами Кабінету Міністрів України з іноземними банками та міжнародними фінансовими організаціями згідно із законодавством;

• кредитів в іноземній валюті, що надаються юридичним особам-резидентам міжнародними фінансовими організаціями, іноземними банка­ми, фінансово-кредитними та іншими установами, фірмами й організаціями відповідно до міжнародних договорів України, укладених згідно із законо­давством, за умови обслуговування зазначених кредитів банками-агентами.

з інших гарантій, зокрема, Указом Президента України «Про деякі питання іноземного інвестування» від 7.07.1998, № 748 врегульовані питан­ня здійснення іноземних інвестицій у формі придбання державних боргових зобов'язань, що дає можливість забезпечення захисту іноземних інвестицій, вкладених у цінні папери, і підвищення інвестиційного рейтингу України.

Для підвищення захисту іноземних інвестицій 3 квітня 1998 року від імені України підписана Вашингтонська Конвенція 1965 року про порядок вирішення інвестиційних спорів між: державами та іноземними особами. Законом України від 16.03.2000, № 1547 значена вище Конвенція ратифіко­вана Верховною Радою України.

Визначення вимог до інвесторів, які претендують на отримання додаткових пільг. Основними вимогами до іноземного інвестора мають бути:

464

• обсяг іноземних інвестицій - у світовій практиці пересічною інвес­тицією є 50-100 тис. дол. США, а кваліфікаційною часткою власності в об'єктах інвестування - у 20 %, в Україні ця частка становить 10 %. Держа­ва також визначає мінімальний обсяг інвестицій для іноземних інвесторів, які бажають вкласти свої кошти в інвестиційні проекти, які реалізуються в спеціальних (вільних) економічних зонах. В Україні ця сума становить не менше 500 тис. дол. США.

• напрям вкладання коштів - це мають бути пріоритетні галузі (сфе­ри) економіки України;

• мета вкчадання коштів - метою іноземних інвестицій має бути створення нових робочих місць, впровадження новітніх технологій, розви­ток зовнішньоекономічних зв'язків, збільшення обсягу високоякісних кон-курентноспроможних на зовнішніх ринках товарів, створення сучасної ви­робничої, транспортної та ринкової інфраструктури;

■ вимоги до виробництв - в процесі виробництва іноземний інвестор має: орієнтуватися на найбільш раціональне використання сировинної бази України; сприяти зниженню енергоспоживання на одиницю продукції; створювати екологічно безпечні умови для життєдіяльності населення.

Особливу роль у формуванні сприятливого інвестиційного клімату для залучення іноземних інвестицій відіграє Центр сприяння іноземному інвестуванню «Invest Ukraine», який утворений постановою Кабінету Мі­ністрів України у серпні 2005 року. Центр є неприбутковою установою та надає свої послуги безкоштовно, його діяльність фінансується за рахунок Державного бюджету. Він перебуває у сфері управління Державного аге­нтства України з інвестицій та інновацій. З моменту свого створення InvestUkraine став логічним та необхідним кроком в напряму залучення прямих іноземних інвестицій в Україну, реалізації великих інвестиційних та інноваційних проектів за участю провідних закордонних компаній.

Місія InvestUkraine - допомагати економіці України стати продукти­внішою та конкурентоспроможною на світовому ринку через збільшення притоку стратегічних прямих іноземних інвестицій.

Напрями діяльності:

• сприяння залученню іноземних інвестицій в економіку України;

• створення привабливого інвестиційного іміджу України за кордоном;

• підтримка розвитку промислових зон та технологічних парків;

• поліпшення інвестиційного клімату в Україні.

Центр сприяння іноземному інвестуванню може надавати суб'єктам інвестиційної діяльності такі послуги:

• визначення інвестиційних можливостей;

• надання інформації щодо законодавчих умов ведення бізнесу, постача­льників товарів та послуг, місцевих і регіональних ресурсів;

• надання інформації за принципом «єдиного вікна» стосовно інвестуван­ня в Україну;

465

• доступ до баз даних інвестиційних пропозицій регіонів України;

• сприяння досудовому вирішенню спорів з урядовими структурами.

Invest Ukraine розроблена Стратегію залучення іноземних інвестицій на 2007-2010 роки, метою якої с подальше персі ворення InveslUkraine на провідну професійну урядову агенцію із залучення прямих іноземних інвестицій, визна­чення напрямів, кроків, засобів, ресурсів і навичок задля досягнення щорічного притоку в економіку України прямих іноземних інвестицій на душу населення в розмірі 175 доларів США до кінця 2010 року. Таким чином, щорічний потік має бути приблизно 8,2 мільярда, з урахуванням того, що InvestUkrainc повинен сприяти залученню інвестицій у розмірі від 30 до 40 % щорічного притоку.

Найбільш пріоритетними галузями для залучення інвестицій, так би мовити, стратегічними секторами розвитку національної економіки, визна­чено автомобільну галузь, споживчу електроніку, інформаційні технології та програмне забезпечення, сільське господарство й харчову промисловість, а також аерокосмічну галузь, літакобудування та альтернативну енергію. З метою формування привабливого інвестиційного іміджу України за кордо­ном, з урахуванням її конкурентних переваг, InvestUkrainc активно співпра­цює з інвесторами та Урядом нашої держави, використовуючи найкращі методики, які застосовуються іноземними агенціями. Ця робота здійснюєть­ся шляхом проведення інвестиційних виставок, презентацій та форумів, співпраці із засобами масової інформації, формування широкої партнерської мережі, взаємодії з дипломатичними установами та торговельно-економічними місіями України в іноземних державах, а також із комерцій­ними відділами закордонних посольств в Україні.

Для подальшої активізації іноземного інвестування державі необхідно, насамперед, розв'язати проблеми макроекономічної стабільності та активізу­вати дію комплексу важелів регулювання інвестиційної діяльності, а саме: створити нормативно-правові та соціально-економічні основи збільшення необхідних обсягів іноземних інвестицій; суворо дотримуватися визначених пріоритетів у розвитку національної економіки; мати ефективний механізм публічного контролю за їх виконанням; контролювати та певним чином регу­лювати галузевий розподіл іноземних інвестицій; спростити процедуру участі іноземних інвесторів у процесі приватизації державного майна; мати зважену, обгрунтовану політику щодо встановлення податкових пільг; активізувати кредитну політику, розвивати практику надання гарантій під іноземні кредити не лише урядом чи НБУ, а й комерційними банками.