Податок на додану вартість

Центральною ланкою реформи податкової системи стало введення нового непрямого споживацького податку, аналога, що не мав, в діючій раніше системі і що нагадує по своїй суті податок на додану вартість (value—added tax), широко вживаний в країнах Західної Європи. Цим податком обкладаються у принципі будь-які (за винятком ряду прямо названих в законодавстві випадків) операції з продажу товарів і надання послуг. Перші практичні кроки до введення даного податку зроблені і в Японії.

Податок сплачується на різних стадіях виробництва і реалізації товарів, але обкладається ним лише додана вартість. Виділення доданої вартості в кожній ланці виробництва і реалізації має важливе значення:

1. Чітко обмежуються всі елементи ціни товару, що спонукає виробника знижувати витрати виробництва;

2. В процесі розрахунків по податку держава одержує відомості про темпи оборотності промислового і торгового капіталу, тим самим полегшуються задачі макроекономічного програмування;

3. Державі поступають доходи ще до реалізації товару населенню — єдиному і кінцевому платнику повної суми податку.

Податок на додану вартість(VAT) викликав незадоволеність у японського населення, оскільки він обтяжливий для трудящих і чреватий інфляційними наслідками.

Введення даного податку стало причиною втрати правлячою ліберально-демократичною партією абсолютної більшості місць в палаті радників. Хоча новий уряд Японії заявив, що перегляне правила і норми стягування вказаного податку, але ні про який істотний його перегляд не йдеться, оскільки 3% споживацький податок є одним з найважливіших джерел поповнення бюджету.

Податки на споживання разом з прибутковим податком і внесками до фондів соціального страхування є найважливішим джерелом надходжень до бюджету країни. Згідно класифікації ОЕСР до податків на споживання відносяться загальні податки на споживання (податок на додану вартість, податок з продажів на окремих стадіях руху товарів і послуг) і податки по окремих видах товарів і послуг (акцизи): на алкогольні напої, тютюнові вироби, паливо і транспорт.

Податок на додану вартість дозволить точно і швидко проводити податкові операції за допомогою досконалої техніки і налагодженої системи документообігу (без технічного оснащення використовування VAT неможливе). Крім того, введення податку на додану вартість — ця обов'язкова умова вступу країни в Загальний ринок. ПДВ здатний значно збільшити надходження до бюджету країни в порівнянні з іншими податками.

Податок на додану вартість представляє непрямий багатоступінчатий податок, стягуваний з кожного акту продажу, починаючи з виробничим і розподільним циклом і кінчаючи продажем споживачу. Об'єктом податку є додана вартість. Вона є вартістю, яку, наприклад, виробник в оброблювальному виробництві, підприємець у сфері розподілу, агент реклами, перукар, фермер і т.д. додають до вартості сировини, матеріалів або ^до вартості тих товарів і продуктів, які він придбав для створення нового виробу і послуги.

В Японії обговорюється питання про тяжкість податкового тягаря пересічного громадянина. Проте, не дивлячись на високі ставки податків, держава надає значний неоподатковуваний мінімум, який враховує сімейний стан людини. Від сплати податків звільняються засоби, що затрачують на лікування. Додаткові пільги мають багатосімейні. В сучасній Японії вітаються сім'ї, в яких працюють обидва чоловіки приблизно з однаковими доходами, тому пари, де працює тільки один чоловік, несуть більш важкий податковий тягар.