logo
Порівняльно податкове право

Податки Нового часу

ІІІ етап – характеризується системністю та удосконаленням механізмів оподаткування на основі отриманого історичного досвіду та проведених наукових досліджень в області фінансів та права.

Саме цей період характеризується:

(Вперше подоходний податок був введений в Англії. Його призначенням було фінансування військових витрат. Ставки від 1.2 до 10%. Доходи поділялися на шедули в залежності від виду доходу. З’являється прогресивне оподаткування).

Податки, які існували на даному етапі:

Австралія: подоходний податок, земельний податок (прогресивна шкала в залежності від вартості володінь).

Австрія: податок на будівлі (частина – базувалась на кількості кімнат, де проживав власник, частина – в процентному співвідношенні від вартості житла, яке здавалося у найм), подоходний податок (з фізичних осіб та товариств), податок на дивіденди з товариств, податок на ренту), податок на жалування, податок на землю.

Германська імперія:

IV етап – характеризується завершенням формування податкових систем. На цьому етапі переважно приймаються міри по зміні окремих елементів податків. Це сучасний етап розвитку оподаткування.

Особливе місце у формуванні податкової системи відповідного типу та моделі залежить від збалансованої податкової політики.

Формуючи свою податкову політику, держава за допомогою збільшення або зменшення державних обсягів податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню спаду господарської активності, створенню сприятливої кон'юнктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізації збалансованої соціальної політики. Використовуючи ті чи інші податкові пільги, держава регулює пропорції в економічній структурі виробництва й обміну, пропорції в розвитку продуктивних сил. Організація оподаткування має значний вплив на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу та технічного оновлення виробничого потенціалу держави.

Насамперед варто проаналізувати склад органів, які здійснюють податкову політику. Загалом податкова політика в іноземних країнах здійснюється вищими органами представницької або виконавчої влади. Безпосередньо податкова політика здійснюється органами спеціальної компетенції, в якості яких у більшості держав визначені фінансові відомства.

В Україні згідно Конституції основні напрямки податкової політики визначає Кабінет Міністрів України. В свою чергу Міністерство фінансів України та Державна податкова адміністрація України забезпечують її реалізацію на практиці. Така практика розподілу повноважень в даній сфері застосовуються у більшості країн світу.

Особливе місце при характеристиці податкової політики держави займає співвідношення прямих та непрямих податків.

Еволюція структури податкових систем розвинутих країн та сучасна практика оподаткування свідчить про закономірну залежність співвідношення прямих і непрямих податків від таких чинників: життєвого рівня переважної частини населення; досконалості механізму стягнення податків, його здатності звести до мінімуму ухилення від оподаткування; рівня податкової культури, загальної орієнтації західних суспільств на соціальний компроміс, розв'язання найгостріших соціальних проблем; традицій оподаткування.

Очевидним є зв'язок між співвідношенням прямих та непрямих податків і рівнем податкової культури. Адже сама податкова культура, що впливає на ефективність збирання податків, масштаби ухилення від сплати, разом з іншими чинниками створює сприятливі умови для підвищення ролі прямих податків. Пояснюється це тим, ідо надходження від основних видів прямих податків - податків на прибуток та особистого прибуткового податку залежать від правильності декларування доходів, а остання - як від рівня оподаткування (помірні податки роблять економічно недоцільним ухилення від них, адже деякі способи ухилень потребують великих витрат на їхнє здійснення), так і від податкової культури. Якщо в західних країнах декларування стало невід'ємною складовою громадянського менталітету, а суспільна мораль орієнтована на публічний осуд тих, хто приховує доходи, то в країнах, що розвиваються, культура стосунків ділового світу і громадян із державою ще не набула належного рівня.

Основні напрямки податкової політики в зарубіжних країнах:

Що ж до відмінностей у масштабах використання непрямих податків в сучасних розвинутих країнах, то вони зумовлені іншими причинами , зокрема традиціями використання цих податків. Наприклад, у Німеччині, Франції непрямі податки традиційно відіграють значну роль.

Така роль податку на прибуток корпорацій у більшості розвинутих країн, окрім зазначеної причини, яка створює можливість зменшення питомої ваги цього податку в податкових надходженнях, зумовлена ще й іншими причинами. Зокрема визнанням західною теорією та практикою жорсткого взаємозв'язку між розміром податку на прибуток і його впливом на виробничі стимули. Вважається, що обкладання прибутку податком, що перевищує 50% його величини, негативно впливає на стимули до приватнопідприємницької виробничої діяльності. Оптимальним із так званого поєднання фіскальних і стимулюючих завдань вважається податок, що не перевищує третини прибутку. Таке розуміння податку на прибуток викликало поступове скорочення його граничних ставок у процесі податкових реформ, а також застосування широкого спектра податкових пільг. Це свідчило про використання податку на прибуток корпорацій не так у його фіскальній, як у регулюючій ролі.

Отже, активне використання в практиці державного регулювання саме податкових важелів, і зокрема податку на прибуток, а також розуміння характеру регулюючого впливу цього податку на господарську діяльність створили необхідність зменшення його частки в структурі податкових надходжень.