Податок на доходи фізичних осіб

Акт про податок на доходи фізичних осіб, що набрав чинності 1 січня 1992 року, є головним законодавчим актом, який регулює справляння зазначеного податку. Цей Акт розрізняє джерела доходу та спосіб оподаткування доходів з конкретних джерел (охоплюючи робочі контракти, пенсії чи ануїтети, несільськогосподарську господарчу діяльність, прибуток капіталу).

Об’єкт оподаткування: всі доходи фізичних осіб, виключаючи доходи від: сільськогосподарської діяльності (за винятком окремих видів сільськогосподарської продукції); лісового господарства.

Існують дві форми оподаткування щодо податку на доходи фізичних осіб:

І форма - платник сплачує податок з дійсного набутого доходу відповідно до податкової шкали, встановленої в даному році;

ІІ форма - може обиратися платником податку, який здійснює економічну діяльність з певним обмеженням (у формі акордного податку на зареєстрований дохід чи «податкової картки»). Така форма обов’язкова щодо оподаткування деяких видів доходу з інших джерел (наприклад, дохід від участі у прибутках фізичних осіб, перемоги у змаганнях та іграх, від незадекларованих джерел доходу або який не відповідає задекларованим джерелам).

Оподатковуваний дохід у формі загальної суми не пов’язаний із доходом з інших джерел.

Податкові ставки для платників податків, доходи яких підлягають оподаткуванню на загальних умовах, було визначено відповідно до прогресивної податкової шкали, за якою розрізняються три групи доходів. Доходи цих груп, як i сума, що звільняється від оподаткування, підлягають щорічному підвищенню в сумі, яка відповідає показнику зростання середньомісячної заробітної плати в національній економіці за період у три квартали попереднього року перед податковим роком відносно аналогічного періоду попереднього року.

В останні декілька років податкові ставки було поступово знижено: у 1996 році вони становили 21, 33 i 45%, у 1997 — 20, 32 i 44%, з 1998 року i в останні роки — 19, 30 i 40%.

Ставки акордного податку на зареєстрований дохід становлять:

• 8,5% доходу, отриманого від діяльності з надання послуг;

• 5,5% доходу, отриманого від виробничої та будівельної діяльності;

• 3,0% доходу, отриманого від діяльності з надання послуг у сфері торгівлі та громадського харчування, за винятком доходу від продажу напоїв із вмістом алкоголю більше ніж 1,5%.

Ставки «податкової картки», сума яких визначена уставом, підлягають щорічній переоцінці відповідно до норм зростання споживчих цін на товари та послуги в період перших трьох кварталів попереднього року перед податковим роком відносно ідентичного періоду попереднього року. Їх сума, крім усього іншого, залежить від:

• форми та роду здійснюваної діяльності;

• кількості робітників;

• кількості осіб, які проживають на місці здійснення економічної діяльності.

Ставки акордного оподаткування деяких видів доходу з інших джерел досягають, в залежності від джерела оподаткування, 20% (наприклад, знижка чи процент з цінних паперів, а також дивіденди чи інший дохід від участі у доходах юридичних осіб) або 10% (наприклад, перемога у змаганнях чи іграх). Дохід від незадекларованих джерел або тих, які не відповідають задекларованим джерелам, підлягає оподаткуванню за акордною ставкою 75%.

Податок на доходи фізичних осіб є джерелом доходу державного бюджету, так само, як i бюджетів територіальних одиниць із самоуправлінням; однак дохід від «податкової картки» являє собою безпосереднє джерело доходу гмін.