Особливості податкової системи японії

Особливий інтерес для вивчаючих зарубіжне податкове законодавство унітарних країн представляє податкова система Японії. Податкова система Японії склалася ще в XIX столітті. В сучасному вигляді вона функціонує, починаючи з післявоєнним часом, коли була проведена податкова реформа, названа на ім'я професора Шалпа.

Зупинимося на деяких аспектах цієї системи, оскільки вона має специфічні особливості і дещо відрізняється від податкової системи США і західноєвропейських країн.

В Японії функціонують державні податки і податки місцеві. При цьому більше 64% всіх податкових надходжень утворюється за рахунок державних податків, а інші - за рахунок місцевих податків. Потім значна частина податкових засобів перерозподіляється через державний бюджет Японії шляхом відрахувань від державних податків до місцевих бюджетів. В країні 47 префектур, об'єднуючі 3045 міст, селищ, районів, кожний з яких має свій самостійний бюджет. Розподіл податків є як би дзеркальним віддзеркаленням їх збору: приблизно 64% фінансових ресурсів витрачаються як місцеві засоби, а решта засобів забезпечує здійснення загальнодержавних функцій.

Необхідно також відзначити, що прибуткова частина бюджету країни і бюджетів префектур будується не тільки на податках. В Японії в порівнянні з низкою інших країн досить висока частка неподаткових надходжень. Так, в державному бюджеті податки складають 84% і неподаткові засоби - 16%, місцеві органи управління мають до четверті неподаткових надходжень. Сюди входять арендувати платня, продаж земельних ділянок і іншої муніципальної нерухомості, пені, штрафи, продаж облігацій, доходи від лотерей, позики і ін. В неподаткові статті доходу включається також залишок попереднього року.

Податкова система Японії, як в США і Європі, характеризується множинністю податків. Їх має право стягувати кожний орган територіального управління. Але всі податки країни зафіксовані в законодавчих актах. Кожний вид державного податку регулюється законом. Закон про місцеві податки визначає їх види і граничні ставки, в іншому встановлення ведеться місцевим парламентом. Всього в країні 25 державних і 30 місцевих податків. Їх можна класифікувати по трьох крупних групах:

Перша - це прямі прибуткові податки на юридичних і фізичних осіб.

Друга - прямі податки на майно.

Третя - прямі і непрямі споживацькі податки.

Податкова політика Японії передбачає зміцнення фінансів місцевих органів влади: префектур, міст, районів, селищ і т.д. В Японії платять три види місцевих податків, стягуваних муніципалітетами. Це підприємницький, корпоративний муніципальний і зрівняльний податки.

Підприємницький податок нараховується на оподатковувану податками прибуток і стягується по трьох ставках, величина кожної з яких може трохи коливатися залежно від префектури. Так, для Токіо він встановлений в межах від 6 до 12,6% прибутку залежно від статутного капіталу компанії і величини самого прибутку.

Корпоративний муніципальний податок є сукупністю двох податків: префектурального і міського або (як у випадку для Токіо) відповідно міського і районного. Податкові ставки можуть розрізнятися залежно від місця, але гранична ставка для префектурального (для Токіо — міського) податку — 6%, міського (районного) — 4,7% (розраховується від суми загальнонаціонального податку).

Зрівняльний податок є підлягаючу сплаті фіксованою сумою, величина якої (від 50 тис. до 3750 тис. ієн) визначається по відповідній таблиці, залежить від розміру капіталу юридичної особи і числа працюючих на ньому і розподіляється між містом і префектурою в співвідношенні 4:1.

Розглянемо структуру доходів місцевих органів влади в цілому по країні за даними за 1990г. Загальні доходи місцевих органів управління склали 80,41 трлн. ієн. З них власні податкові надходження, не дивлячись на множинність місцевих податків (30), забезпечили 33,45 трлн. ієн, або 41,6% прибуткової частини місцевих бюджетів. Ще 14,33 трлн. ієн, або 17,8%, дали відрахування від загальнодержавних податків. Держава виділила місцевим органам дотації на здійснення загальнонаціональних заходів в сумі 10,65 трлн. ієн, або 13,2%. Інші 20,3 трлн. ієн, або трохи більше четверті доходів місцевих бюджетів, - це неподаткові надходження, включаючи позики. Як видно, місцеві податки зовсім не домінують в місцевих бюджетах, складаючи значно менше половини їх прибуткової частини. Це відрізняє японську податкову систему від північноамериканської, де місцеві податки часто перевищують дві третини бюджету муніципалітетів. Досить істотну роль, хоча і меншу, ніж у ряді європейських країн, у тому числі в Німеччині, Росії, грають відрахування від загальнодержавних податків.

Достатньо цікава структура місцевих податків. Приведемо її за даними 1990 р., виходячи з вказаної вище класифікації груп податків. Із загальної суми місцевих податків (33,45 трлн. ієн) 18,8 трлн. ієн, або 56,2% доводиться на прибуткові податки. На другому місці майнові податки, які принесли 10,49 трлн. ієн, або 31,4%. І лише на третьому місці споживацькі податки - 4,16 трлн. ієн, або 12,4% доходів місцевих податків.

Співвідношення загальнодержавних податків дещо інше, хоча загальні тенденції однакові. Державні прибуткові податки займають частку 56,5% (майже таку ж, як і серед місцевих податків), майнові - 25% і споживацькі податки - 18,5%. Це співвідношення цілком природно, якщо врахувати, що істотна частка майнових податків прямує до місцевих бюджетів.

Розподіл різних груп податків між державою і місцевими органами управління в Японії приведений в таблице1.

В 1993 р. сума всіх державних податків Японії збільшилася до 61 трлн. 157 млрд. ієн, з яких 933 млрд. ієн складали митні збори і мита. Питома вага їх практично не змінилася у зв'язку з тим, що одночасно зросла і сума місцевих податків.

Розглянемо динаміку доходів і витрат місцевих органів управління Японії за ряд останніх роки, приведену в таблиці 2. В другому рядку будуть вказані податкові надходження тільки за рахунок місцевих податків.