Місцеві податки і збори

Земельний податок на забудовані ділянки стягується з обладнаних ділянок. Податок стосується всієї нерухомості - будинку, спорудження, резервуарів і т.д., а так само ділянок, призначених для промислового або комерційного використання. Оцінка землі під забудовою визначається за її орендною вартістю, яка переглядається кожні шість років. До уваги приймаються витрати на управління власністю, страхування, амортизація, догляд, ремонт.

Оподатковувана частина дорівнює половині кадастрової орендної вартості ділянки.

Від даного податку звільняється державна власність; будинки, що знаходяться за межами міст і призначені для сільськогосподарського використання. Звільнені від цього податку фізичні особи у віці старше 75 років, а також особи, що одержують спеціальну допомогу із суспільних фондів, або допомогу по інвалідності.

Податок на незабудовані ділянки стосується поля, лугу, лісу, кар'єру, болота, солончаку, ділянки під забудову і т.д. Від податку звільнені ділянки, що знаходяться в державній власності. Можуть тимчасово звільнятися від податку штучні лісонасадження, ділянки, призначені під розвиток сільськогосподарського виробництва.

Податок на житло стягується як із власників житлових будинків, так і з орендарів.

Малозабезпечені особи можуть бути звільнені цілком або частково від сплати даного податку в частині їхнього основного місця приживання.

Професійний податок вноситься юридичними і фізичними особами, що постійно здійснюють професійну діяльність, що не винагороджується заробітною платою. Для розрахунків податку береться сума двох елементів, помножена на встановлену місцевими органами влади податкову ставку. Ці два елементи :

- орендна вартість нерухомості, якою володіє платник податку для потреб своєї професійної діяльності;

- деякий відсоток заробітної плати (звичайно 18%), що виплачується платником податку своїм співробітникам, а також отриманого їм доходу (звичайно 10%).

Розрахований по цих елементах розмір податку не повинен перевищувати 3,5 % утвореної доданої вартості. Це законодавче обмеження.

Окрім досить значних податків, описаних вище, місцеві органи стягують і дрібні податки:

- спеціальний податок на обладнання;

- спеціальний регіональний податок на право реєстрації;

- податок на видачу реєстраційних посвідчень;

- податок на прибирання території;

- мито за утримання сільськогосподарської плати, що стягується понад податок на незабудовані ділянки з тої ж бази;

- мито на утримання торгово-промислової палати, що вноситься тими, хто сплачує промисловий податок;

- мито на утримання Палати ремесла: сплачується підприємствами, які повинні бути включені в реєстр підприємств і ремесел;

- місцеві збори на освоєння шахт і родовищ;

- збори на встановлення електроосвітлення;

- податок на продаж будівель, що переказуються в бюджети департаментів;

- мито на автотранспортні засоби;

- податок на перевищення допустимого ліміту густоти забудови;

- податок на перевищення межі зайнятості площі;

- податок на озеленення, що вноситься в бюджети департаментів.

Існують і деякі інші податки і збори.

Отже, розглянувши основні податки Франції, можна відмітити особливості та недоліки.

Особливість полягає в тому, що на відміну від інших країн, у Франції існує суворий поділ податків, що надходять до бюджетів.

Також перевагою є те, що основна ставка ПДВ 18,6%. Це порівняно мала ставка проти інших країн і, все одно, бюджет має найбільші надходження від цього виду податків.

Основні недоліки податкової системи:

- наявність численних перехідних видів податків;

- нераціональна структура.