Місцеві податки

Існуюча система місцевих податків та зборів, що керується на рівні гмін, включає в себе податок на нерухомість, сільськогосподарський, лісовий, транспортний податки, податок з власників собак, збір за місце на ринку, місцевий та адміністративний збори. Дохід від зазначених податків та зборів складає власний дохід гмін, до якого також входять прибутки від податків з фізичних осіб, що здійснюють економічну діяльність, які сплачуються у формі «податкової картки», податків зі спадщини та дарування, i марочний збір, що керується податковими інспекціями.

Податок на нерухомість. Цей податок підпадає під дію Акта про місцеві податки та збори. Законодавча основа оцінки суми податку також включає резолюції ради гміни. Податок на нерухомість зобов’язані сплачувати: фізичні, юридичні особи та підприємства без статусу юридичної особи.

Відповідно до зазначеного Акта об’єктом оподаткування є одиниця майна, приватна власність або безстроковий узуфрукт на нерухомість, а також майно чи приватна власність об’єктів будування, які безроздільно не пов’язані із землею. База оподаткування житлової одиниці — її корисна площа (у квадратних метрах); для будівлі це вартість, яка становить основу для розрахунку амортизації фіксованих доходів економічної особи; для землі — її площа.

Суми ставок податку у сфері статутної компетенції встановлюються для окремого податкового року радою гміни шляхом прийняття резолюції. Змінилися також спосіб оцінки податку та кінцеві терміни сплати. Для фізичних осіб оцінка провадиться рішенням відповідних податкових органів, для юридичних — шляхом самооцінки.

Сільськогосподарський податок. Був запроваджений 1 січня 1985 року положеннями Акта про сільськогосподарський податок. Він базується на доходах та замінює оподаткування обороту й доходу сільського господарства. Об’єктами оподаткування можуть бути фізичні та юридичні особи, а також особи без статусу юридичних осіб, які на 1 січня даного податкового року є власниками чи користувачами об’єктів сільського господарства.

Об’єкт цього податку — землі сільського господарства, що охоплюють територію сільськогосподарських угідь, територію озер та площу під будівлями, які мають відношення до утримання господарства.

Базою сільськогосподарського податку є сільськогосподарська площа, визначена у перевідних гектарах. Перевідний гектар — це одиниця виробництва, яка відображає здатність сільського господарства до створення прибутків. Перерахування дійсної площі сільського господарства у перевідні гектари здійснюється за допомогою «масштабу», визначеного у статуті. Значення «масштабу» залежить від типу сільськогосподарської землі, її класу та розміщення землі сільського господарства в одному з чотирьох податкових районів. Ставка податку встановлюється для окремого податкового року відповідно до площі в 1 перевідний гектар у формі фінансового еквіваленту 2,5 ц жита на перші три квартали попереднього податкового року.

Податок на лісове господарство. Регулюється відповідно до Акта про ліси. Платниками цього податку виступають фізичні та юридичні особи, а також організації без статусу юридичної особи, які є користувачами лісів, що належать Державній скарбниці або гміні. База оподаткування — кількість гектарів лісу, визначена у перевідних гектарах. Вона також залежить від площі головних порід дерев i від їх класифікації за якістю.

Ставка податку на площу 1 перевідного гектару на один рік визначена як еквівалент 0,200 м3 деревини хвойних порід дерев.

Податок з власників собак. Регулюється Актом про місцеві податки та збори та резолюціями відповідних рад гміни, які випускаються на підставі Акта i встановлюють суму податку та податкових звільнень. Податковий обов’язок стосується фізичних осіб, які є власниками собак.

Транспортний податок. Регулюється Актом про місцеві податки та збори. Податковий обов’язок лягає на фізичних i юридичних осіб, а також на організації без статусу юридичної особи, які є власниками транспортних засобів, за винятком передбачених звільнень.

Податок зі спадщини та дарування. Регулюється Актом про спадщину та дарування. Об’єктами оподаткування є також ті об’єкти, що розташовані за кордоном, чи права власності, які реалізуються за кордоном, якщо на момент передачі спадщини чи укладання контракту особа, котра отримує, є громадянином Польщі або має постійне місце проживання у Польщі.

Базою оподаткування є вартість отриманих речей чи прав власності після утримання позик та зобов’язань (чиста вартість, яка встановлюється відповідно до стану справ та прав власності на день отримання) та ринкові ціни на день створення податкового зобов’язання. Сума встановлюється залежно від податкової групи, до якої належить особа-отримувач. Віднесення до однієї з трьох податкових груп відбувається відповідно до особистих відносин між особою-отримувачем та особою, від якої отримуються речі та права власності. Під час встановлення суми податку застосовуються звільнені від оподаткування суми й податкова шкала, що діють на день створення податкового зобов’язання. Звільнена від оподаткування сума i вартість речей та прав власності у податковій шкалі, визначеній статутом, підлягають переоцінці.