Тема 5. Податок на додану вартість

Вивчення теми передбачає розгляд наступних питань:

5.1. Економічна сутність ПДВ та його значення

5.2. Платники ПДВ та об’єкт оподаткування

5.3. Порядок обчислення та сплати ПДВ.

5.4. Порядок відшкодування ПДВ з бюджету.

Перше питання передбачає вивчення сутності податку на додану вартість, передумови впровадження та розвиток.

Податок на додану вартість (ПДВ) – це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, утворюваної на кожному етапі виробництва або обігу. Його сума входить до ціни продажу на товари (роботи, послуги), яку сплачує кінцевий споживач. Цю надбавку сплачують до бюджету не самі споживачі, а виробники товарів (робіт, послуг). Вони зобов’язані стягувати зі споживачів повну ціну продукції з урахуванням установленої надбавки і вносити ПДВ до бюджету строго в установлений термін. Таким чином, складається враження, що тягар цього податку несуть не споживачі, а виробники продукції.

Протягом тривалого часу він залишається істотним джерелом бюджетних доходів у більшості європейських країн. Але, незважаючи на високу фіскальну ефективність цього податку не припиняються гострі дискусії щодо доцільності його використання. Сьогодні ця проблема є актуальною і для України.

У наш час ПДВ набув характер універсального акцизу, тому що переважна більшість товарів, робіт, послуг обкладається цим податком.

При вивченні другого питання слід розглянути платників ПДВ та об’єкт оподаткування. Податку на додану вартість присвячений розділ V Податкового кодексу, статті 180-211. Особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій.

Об'єкти оподаткування ПДВ представлені на рис. 5.1

Також необхідно розглянути операції платників податку, які не є об'єктом оподаткування, та операції, які звільняються від оподаткування (ст.196, ст.197 ПКУ) .

Податкове зобов'язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Дата виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг визначається за методом першої події, тобто такою вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів(послуг) за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Рис.5.1. Об’єкт оподаткування ПДВ

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів).

Податковий кредит  сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за базовою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата події, що сталася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів(послуг);

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами).

При вивченні третього питання необхідно знати, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 17%;

б) 0%.

За податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли: з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20%; з 1 січня 2014 року - 17%.

За нульовою ставкою оподатковуються операції з:

експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства;

постачання товарів/послуг підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України в зонах митного контролю (магазинах безмитної торгівлі (безмитних магазинах));

постачання послуг з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

У разі якщо операції з постачання товарів звільнено від оподаткування на митній території України, до операцій з експорту таких товарів (супутніх послуг) застосовується нульова ставка.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого періоду.

Вивчення четвертого питання передбачає розгляд механізму відшкодування ПДВ з бюджету. При від'ємному значенні така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні періоди, а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума знов має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України. Залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податкова декларація подається за базовий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.