logo search
НМП Податкова система

Тема 7. Мито

Вивчення теми передбачає розгляд наступних питань:

7.1.Визначення мита, як непрямого податку. Суб`єкти та об`єкти оподаткування.

7.2. Види мита.

7.3. Нарахування та сплата мита.

7.4. Правила переміщення товарів та валютних цінностей через митний кордон громадянами.

При вивченні першого питання необхідно з’ясувати сутність мита. Мито являє собою непрямий податок на товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон.

Суб’єктами сплати мита є - як фізичні, так і юридичні особи , які здійснюють переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів , що підлягають митному оподаткуванню

Об`єктами сплати мита є безпосередньо експортно – імпортні операції, тобто митна вартість товарів чи інших предметів, що переміщаються через митний кордон України.

Одне з головних завдань митних органів при здійсненні контролю за правильністю нарахування мита — визначення тарифної позиції, якій відповідає товар або предмет, що перетинає митний кордон.

При вивченні другого питання необхідно розглянути види мита.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України .

Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України.

Мито в залежності від специфіки оподаткування поділять на сезонне, адвалерне, комбіноване та специфічне. Сезонне – що нараховується на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення. Адвалерне – що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, котрі обкладаються митом (легкові автомобілі). Специфічне – що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів (сигарети, нафтопродукти, горілка). Комбіноване – що поєднує обидва ці види митного обкладення. Високі ставки мита встановлюються на ввезення: продовольчої і сільськогосподарської сировини, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, автотранспорту.

Від сплати мита звільняються:

транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів, багажу, пасажирів;

валюта України, іноземна валюта, цінні папери та банківські метали;

товари та предмети, що стали в результаті пошкодження непридатними для використання як вироби або матеріали;

предмети, що ввозяться (вивозяться) для особистого користування організаціями та особами, які користуються правом безмитного ввезення (вивезення);

документи та видання, які надсилаються в межах міжнародного обміну до освітніх, наукових або культурних закладів, у тому числі бібліотек;

товари та інші предмети, що знову ввозяться (вивозяться) на митну територію України і походять з іншої території (з України, які були оплачені митом при первісному ввезенні (вивезенні) та тимчасово вивозились (ввозились) за межі (на митну територію) України;

техніка, устаткування, майно і матеріали, що ввозяться на територію України та вивозяться за межі цієї території, призначені для власного використання розвідувальними органами України.

Таблиця 7. 1.

Особливі види мита в Україні.

Особливі види мита в Україні

1. Спеціальне

1)як захисний засіб: якщо товари ввозяться на митну територію у таких кількостях та на таких умовах, які завдають чи загрожують завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів;

2)як запобіжний захід щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують загальнодержавні інтереси в цій галузі, для припинення недобросовісної конкуренції;

3)як захід у відповідь на дискримінаційні дії з боку іноземних держав проти України

2. Антидемпінгове

1)ввезення на митну територію України товарів за ціною, нижчою за їх конкурентну ціну в країні експорту, що загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам;

2)вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів таких товарів

3.Компенсаційне

1)ввезення на територію України товарів, при виробництві або експорті яких використовувалася субсидія, якщо таке ввезення перешкоджає організації або розширенню виробництва подібних товарів в Україні;

2)вивезення за межі митної території України товарів при виробництві або експорті яких використовувалась субсидія

При вивченні третього питання слід розглянути нарахування та сплату мита. Для правильного нарахування мита, необхідно визначити такі характеристики імпортованого товару: товарну позицію в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності; країну походження; митну вартість за товарами; ставки за якими визначено в процентах до митної вартості.

Митна вартість товарів – це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Існують шість методів визначення митної вартості (рис. 7.2.)

Рис. 7.2. Методи визначення митної вартості

Для визначення товарної позиції митні органи керуються такими положеннями:

предмети, пред'явлені до митного контролю в розібраному чи незібраному вигляді, класифікуються за тією товарною позицією, до якої належить предмет у зібраному вигляді;

якщо предмет може бути віднесений до двох або більше товарних позицій одночасно, перевага віддається товарній позиції, що містить детальніший опис предмета;

предмети, що містять суміш різних компонентів або набори, призначені для продажу, які укомплектовано різними предметами, класифікуються за предметом або матеріалом, що визначає товарну характеристику набору.

Сума мита, належна до сплати, перераховується платниками на рахунки митних органів, що здійснюють відповідне оформлення товарів чи майна, або вноситься готівкою в касу митного органу.

За заявою декларанта та при наявності гарантії банку митниця має право відстрочити або розстрочити сплату мита, але не більше ніж на 1 місяць.

При несплаті рахунку в строк, вказаний митною службою, сума мита стягується в безспірному порядку з нарахуванням пені за кожний день прострочення.

В Україні порядок справляння мита регулюється Митним кодексом України, який є зведеним документом про ставки мита та порядок оподаткування.

Запровадження мита і митної вартості може мати на меті здійснення економічного тиску на відповідні держави або надання їм режиму найбільшого сприяння з політичних мотивів, формування раціональної структури імпорту та експорту в умовах відсутності прямого втручання держави в регулювання цих процесів.