Податкове право Німеччини

Розглянемо податкову систему Федеральної Республіки Німеччини. Податки у ФРН складають порядка 80% доходів бюджету. Досвід організації оподаткування в колишній ФРН активно використовується в організації оподаткування в нових східних федеральних землях з урахуванням нових реалій.

Слід зазначити, що організація оподаткування в Німеччині ґрунтується на принципах, які були закладені ще Л. Ерхардом:

1) податки повинні бути по можливості мінімальними;

2) при оподаткуванні того або іншого об'єкту повинна враховуватися економічна доцільність стягнення податку;

3) податки не повинні перешкоджати конкуренції;

4) податки повинні відповідати структурній політиці;

5) система оподаткування повинна будуватися на пошані приватного життя платника податків, дотриманні комерційної таємниці;

6) в системі повинне бути виключено подвійне оподаткування;

7) податки повинні забезпечувати справедливий розподіл доходів в суспільстві;

8) величина податків повинна знаходитись відповідно до розміру витрат. Німеччина є федеративною республікою, що і зумовило існування 3-рівневої податкової системи. В ФРН податки поділяються на 4 групи:

В ФРН стягується приблизно 40 різних податків та зборів. Основну роль відіграють прибуткові податки.

В Німеччині існує складна та багатоступінчаста система перерозподілу податкових надходжень між елементами бюджетної системи з метою вирівнювання економічного розвитку регіонів. Це здійснюється через систему міжбюджетних трансфертів та наявність певної групи податків, доходи від яких пропорційно розподіляються між регіонами.

У ФРН існують спеціальні методики визначення фінансового потенціалу земель. Землі в яких фактичні податкові доходи вище норми, зобов’язані виплачувати певні суми тим землям, доходи яких є нижчими від норми. Частина пропорційних податків (наприклад, 25% ПДВ) зараховується до спеціального Фонду додаткових субсидій та розподіляються між економічно слабкими землями. Крім того, із федерального бюджету за рахунок долі федерації від пропорційних податків, слабким регіонам надаються субсидії.

Фактично у ФРН існує вертикальне та горизонтальне вирівнювання економічного потенціалу земель через податки.

Податок на доходи фізичних осіб

Платники: фізичні особи резиденти та нерезиденти. Резидентами визнаються особи, що проживають чи перебувають на території ФРН більше 183 днів в календарному році, а також службовці німецьких установ за кордоном.

Об’єкт оподаткування: сукупний дохід. З метою оподаткування доходи поділяються на 7 груп:

1. від роботи сільському чи лісовому господарстві;

2. від промислової діяльності;

3. від не найманої праці (самостійної діяльності);

4. від найманої праці;

5. від капіталу;

6. від здачі майна в оренду (найм);

7. інші доходи.

Як для загальної суми доходу так і для окремих його частин передбачається система вирахувань:

• страхові внески,

• внески на житлове будівництво,

• витрати на навчання,

• витрати на працівників у власному господарстві

• внески до благодійних організацій,

• витрати на лікування, догляд за членами сім’ї.

Для німецької системи оподаткування доходів фізичних осіб є характерною концепція сімейного оподаткування, при якій, сім’я може виступати окремим платником податків. Наприклад, спільні доходи подружжя діляться пополам, податок обчислюється лише з однієї половини, а потім збільшується у двічі. При існуванні прогресивної шкали оподаткування доходів, такий варіант оподаткування є більш вигідним ніж якби податок сплачувався кожним із подружжя окремо.

Ставки податку:

• 15%;

• 22,5-39%

• 47%

При оподаткуванні доходів від заробітної плати використовуються податкові класи, податкові таблиці та податкові карти.

Існує 6 податкових класів:

I – самотні працівники без дітей;

II – самотні працівники, що мають на утриманні дітей;

III – одружені працівники, якщо працює лише один із них;

IV – працюють обидва з подружжя і їх доходи оподатковуються окремо;

V – одружені працівники, доходи одного з яких оподатковуються відповідно з розділом III;

VI – працівники, що мають декілька місць роботи.

Податкові таблиці містять відомості про податковий клас, наявність неповнолітніх дітей, їх кількість, на чиєму утриманні вони знаходяться, спільно чи окремо ведеться господарство подружжям, право на податкові пільги та ін.

Податкові карти заповнюються в общині за місцем проживання працівника (щось на зразок ЖЕКу), містять інші суттєві для оподаткування умови (інвалідність, досягнення пенсійного віку, кількість дітей та ін.).

Податок сплачується роботодавцями, які виплачують доходи. З доходів які не були оподатковувані з джерела їх виплати податок сплачується за підсумками року. В кінці року проводиться перерахунок. Як правило, декларацію подають ті громадяни, які мають декілька місць роботи, та які отримують доходи крім заробітної плати.

Обсяг наданих пільг залежить від сімейного стану, кількості дітей тощо.

Неоподатковуваний мінімум: 1,601 євро для самотніх осіб, 3202 євро для одружених. Для нерезидентів неоподатковуваний мінімум не застосовується.