7.1. Зміст управління інвестиційними проектами

Управління проектами (англ. - Project Management) - цс мистецтво керівництва та координації людських, матеріальних та фінансових ресурсів протягом всього життєвого циклу проекту шляхом застосування системи сучасних методів та техніки управління для досягнення певних результатів щодо складу та обсягу робіт, вартості та якості з метою задоволення потреб та вимог усіх учасників проекту.

Управління - не, передусім, процес, спрямований на досягнення ви­значених цілей. Управління проектом - це управління змінами, що виника­ють як при координації дій колективів людей, які беруть участь у виборі та обгрунтуванні ідеї, оцінці ефективності прийнятних способів досягнення поставлених цілей та контролю вартості, якості, так і при реалізації проекту.

Основними завданнями управління проектами є:

• визначення основної мсти проекту та її обгрунтування;

• структуризація та раижування цілей проекту;

• визначення необхідних обсягів та джерел фінансування;

• дослідження та врахування всіх ризиків щодо проекту;

• підбір виконавців (учасників) проекту, зокрема, через тендери чи кон­курси;

• підготовка та укладання контрактів;

• визначення термінів виконання проекту, складання графіку його реалі­зації;

визначення потреби у ресурсах (трудових, матеріальних та фінансових);

• складання кошторису та бюджетування проекту;

• забезпечення контролю та моніторингу проекту.

Таким чином, управління проектом є керівними функціями протягом життєвого циклу проекту в рамках встановленого бюджету та відповідно до технічних специфікацій та вимог.

Об'єктом управління є інвестиційний проект, який розглядається як керована зміна вихідного стану будь-якої системи (наприклад, підприємст­ва), з метою розвитку з розрахунком витрат часу та коштів, дослідження управління впровадження змін, що здійснюються за проектом у рамках бю­джету та часових обмежень містить такі основні напрями:

* розробку проектно-кошторисної документації (інвестиційне проектування);

* організацію фінансування інвестиційного проекту;

* впровадження проектів (передбачає їх розробку, організацію тендерів укладання контрактів, матеріально-технічне постачання);

303

* контроль (моніторинг) на усіх стадіях реалізації проекту, у т. ч. експлуатацію.

Управління проектами зародилося ще у стародавні часи, проте осно­вну свою форму отримало у другій половині XX ст., внаслідок того, що в цей період майже у всіх галузях кількість проектів та їх складність стали стрімко зростати. Ця тенденція з'явилась, насамперед, в аерокосмічних та інших наукомістких та технічно складних виробництвах (енергетиці, елект­роніці, зв'язку, транспорті, мікробіології та ін.), а також у соціальній сфері та політиці. Крім того, не останню роль зіграли такі фактори, як:

*жорсткішими стали вимоги інвесторів;

*ускладнилися досягнення результатів проектів;

* посилилися взаємозв'язки та взаємозалежності виробників на­півфабрикатів кінцевих продуктів та їх споживання;

*прискорилися темпи змінності поколінь техніки та технологій;

*зросла конкуренція;

* збільшилась міра проектного ризику.

Вплив перерахованих вище факторів призвів до збільшення тривало­сті реалізації та витрат на проекти, зниження якості продукції, зменшення прибутку, що очікувався, та рентабельності майбутніх виробництв тощо.

У сучасному вигляді управління проектами розвивається з 60-х років XX століття і початково було пов'язано з матричними організаційними структурами та сітьовими графіками. В подальшому у процесі свого розвит­ку воно залучило у свою сферу велику кількість інших інструментів аспек­тів та методів управління, таких, як вартість, ризик, якість, робота з учасни­ками проекту та зацікавленими сторонами, організація проектних колекти­вів, прийняття рішень, інформатика щодо вирішення конфліктів тощо. Сьо­годні управління проектами є самостійним напрямом діяльності зі своєю методологією, понятійним апаратом та методами.

Засновником теорії Управління проектами вважають німецького еко­номіста Роланда В. Гутча. Його заслуга в тому, що він довів міжнародній спільноті значимість управління проектами, яка підштовхнула до ідеї ство­рення Міжнародної асоціації управління проектами. Розвивати порозуміння позамовних та культурних бар'єрів, покращувати особливості управління проектами та інтегрувати їх у єдину концепцію - це основне завдання, яке він ставив перед собою. Під його керівництвом у Відні в 1967 році на Пер­шому світовому конгресі з управління проектами 400 учасниками було створено таку асоціацію, а у 1979 р. у Гармині (західна Німеччина) на Шос­тому світовому конгресі з управління проектами було визначено, що осно­вою подальшого розвитку управління проектами є не сітьові методи, а ме­тоди, які забезпечують досягнення найефективніших результатів за складом та обсягом робіт, вартістю, якістю та задоволенням потреб учасників інвес­тиційного проекту.

304

Замість терміна «управління проектами» сьогодні часто використо­вують інший термін - «управління змінами». Щоб краще передбачити мож­ливі зміни, необхідно чітко сформувати мету та завдання проекту, що най­кращим чином дасть можливість визначити методичні та методологічні принципи управління проектом.

В управлінні проектами використовується багатий арсенал методів та прийомів, які дають можливість вирішувати завдання, які далеко виходять за рамки загального планування реалізації інвестиційного проекту (скла­дання асортименту випуску продукції, контроль за роботами, управління ризиком тощо). Загалом, методологія управління проектом базується на пі­лотуванні складних проектів як системи взаємопов'язаних та взаємозалеж­них робіт та подій, що забезпечують ефективне використання матеріальних, технічних, трудових та фінансових ресурсів.

Швидке розповсюдження системних методів управління проектами пов'язане з розвитком комп'ютерних технологій, які дають можливість по­ряд з сітьовими методами управління використовувати інші комплексні під­ходи, орієнтовані на електронну обробку інформації. Поява четвертого по­коління комп'ютерів та новітніх інформаційних технологій суттєво розши­рила можливості управління проектами та запровадження новітніх інвести­ційних інструментів.

Велика заслуга в цьому належить Міжнародній асоціації управління проектами (INTERNET), а з 1995 року - (1РМА), яка об'єднує 28 країн та більше ніж 10 тис. учасників Інституту управління проектами (РМА - бли­зько 26 тис. чол.), а також Австралійському інституту управління проекта­ми (АРМА), Японській Асоціації розвитку інжинірингу (ENAA) та ін. Ці ор­ганізації з часом встановили між собою тісні зв'язки, налагодили обмін ін­формацією, ідеями, публікаціями у спеціальних виданнях та проведення національних та міжнародних форумів.

Членом Міжнародної асоціації Управління проектами є і Українська асоціація управління проектам, яка працює в Україні з 1991 року.

Крім Української асоціації управління проектами, в Україні діють й інші компанії, основними напрямами діяльності яких є:

* проектний та фінансовий менеджмент;

* реструктуризація підприємств;

* супроводження проектів;

* підготовка техніко-економічного обгрунтування інвестицій;

* аналіз ринку проектів та створення банку даних;

* навчання сучасним методам управління проектами;

* пошук ділових партнерів під конкретні проекти тощо.

Потенційною сферою інтересів управління проектами в Україні є зміни відносин власності (роздержавлення підприємств та організацій, акці-онування, корпоратизація); розвиток інвестиційного ринку - поступовий

перехід до відносного балансу пропозиції та платоспроможного попиту; виробничих схем та методів управління інвестиційною діяльністю.

Однак, для подальшого розвитку та застосування в інвестиційній сфері управління проектами в Україні необхідно:

по-перше, щоб усі доступні методи та засоби управління проектами за­довольняли реальним вітчизняним умовам та вимогам здійснення проектів;

по-друге, підготувати спеціалістів з управління проектами, які здатні забезпечити розвиток та застосування управління проектами на практиці;

по-третс, сформувати ринок управління проектами як усвідомленої необхідності для використання цього інструменту у керуванні змінами.