2.Методика аналізу платоспроможності підприємства.

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

2. Коефіцієнт проміжної ліквідності

3. Загальний коефіцієнт ліквідності

Кожний із трьох коефіцієнтів являє собою відношення тієї або іншої групи статей оборотних активів до суми статей пасиву, що виражають короткострокову заборгованість підприємства на момент часу (початок або кінець звітного періоду).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності)- визначається як відношення коштів (р.230-240) і поточних фінансових інвестицій (р.220) до короткострокових зобов'язань, є найбільше жорстким критерієм ліквідності підприємства. Він показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань може бути при необхідності погашена негайно. Практично коефіцієнт абсолютної ліквідності в багатьох підприємств вимірюється сотими частками одиниці через відсутність грошей на рахунках, що в сучасних умовах не можна не визнати позитивним чинником, тому що підприємства, з огляду на інфляцію, не бережуть гроші на рахунках, а вкладають їх в оборотні кошти.

Рекомендаційна нижня межа показника, що приводиться в західній літературі, - 0,2. У вітчизняній практиці фактичні середні значення розглянутих коефіцієнтів, ліквідності, як правило, значно нижче значень, що згадуються в західних літературних джерелах. Оскільки розробка галузевих нормативів цих коефіцієнтів справа майбутнього, на практику бажано проводити аналіз динаміки даних показників, доповнюючи його порівняльним аналізом доступних даних по підприємствах, що має аналогічну орієнтацію своєї господарської діяльності.

Коефіцієнт проміжної ліквідності розраховується як відношення коштів, поточних фінансових інвестицій і дебіторської заборгованості до короткострокових зобов'язань. Він формується головним чином у залежності від сум дебіторської заборгованості і показує, яку частину короткострокових зобов'язань підприємство може погасити за рахунок цих груп поточних активів.

По призначенню це показник аналогічний коефіцієнту поточної ліквідності; проте, обчислюється по більш вузькому колу поточних активів, коли з розрахунку виключена найменш ліквідна їхня частина - виробничі запаси. Логіка такого винятку складається не тільки в значно меншій ліквідності запасів, але, що набагато більш важливо, і в тому, що кошти, що можна виручити у випадку змушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижче витрат по їхньому придбанню. Зокрема, в умовах ринкової економіки типовою є ситуація, коли при ліквідації підприємства виручають 40% і менше від облікової вартості запасів. У західній літературі приводиться орієнтоване нижнє значення показника - 1, проте, ця оцінка також носить умовний характер. Крім того, аналізуючи динаміку цього коефіцієнта, необхідно звертати увагу і на чинники, що обумовили його зміна. Так, якщо ріст коефіцієнта швидкої ліквідності був пов'язаний в основному з ростом невиправданої дебіторської заборгованості, навряд чи це характеризує діяльність підприємства з позитивної сторони.

Загальний коефіцієнт покриття /коефіцієнт поточної ліквідності/. Дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Логіка числення даного показника полягає в тому, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів; отже, якщо поточні активи перевищують по розміру поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче (принаймні, теоретично). Розмір перевищення і задається коефіцієнтом поточної ліквідності. Значення показника може варіювати по галузях і видам діяльності, а його розумний ріст у динаміку звичайно розглядається як сприятлива тенденція. У західній обліково-аналітичної практика приводиться критичне нижнє значення показника - 2; проте, це лише орієнтоване значення, що вказує на порядок показника, але не на його точне нормативне значення.

Показники ліквідності - це відносні показники і можуть не змінюватися, у разу пропорційної зміни чисельника та знаменника.

Саме ж фінансовий стан за цей час може істотно змінитися, наприклад, зменшиться прибуток, рівень рентабельності, коефіцієнт оборотності й ін. Тому, для більш об’єктивної оцінки ліквідності використовують таку факторну модель:

ПА / П * П / ПЗ = А1 * А2, де

А1 - показник, який характеризує вартість поточних активів, яка припадає на гривну прибутку,

А2 - показник, який характеризує здатність підприємства погашати свої борги за рахунок результатів своєї діяльності.

Для правильного висновку про динаміку і рівень платоспроможності підприємства необхідно взяти до уваги такі чинники:

характер діяльності підприємства. Наприклад, у підприємств промисловості і будівництва велика питома вага запасів і мала питома вага коштів; у підприємств роздрібної торгівлі щодо висока частка коштів, хоча значні і розміри товарних запасів і т.д.;

умови розрахунків із дебіторами. Надходження дебіторської заборгованості через короткі проміжки часу після покупки товарів (робіт, послуг) призводить до невеличкої частки в складі оборотних активів боргів покупців, і навпаки;

стан запасів. У підприємства може бути надвишок або хиба запасів у порівнянні з розміром, необхідної для безперебійної діяльності;

стан дебіторської заборгованості: наявність або відсутність у її складі прострочених або безнадійних боргів.

Результати розрахунків цих коефіцієнтів із методикою їх розрахунку та аналітичною характеристикою оформимо у вигляді таблиці 7.

Таблиця 7. Аналітична таблиця розрахунку показників ліквідності ТОВ “Шляхбудкомплекс” за 2009рік.

Дані таблиці 7 є підтвердженням того, що ТОВ “Шляхбудкомплекс” володіє швидко, але не миттєво (абсолютно) ліквідними активами. Зменшився протягом 2009року рівень абсолютної ліквідності на 81,29%, в результаті чого станом на 31.12.2009року ТОВ “Шляхбудкомплекс” було взмозі покрити власну кредиторську заборгованість наявними на розрахунковому рахунку коштами лише на 5,37%, тоді як на початок року цей показник становив 28,70%. Однак зарано казати, що підприємство знаходиться у кризовій ситуації, оскільки рівень швидкої ліквідності є достатньо високим – від 101,18 до 105,39%. Основним чинником є високий рівень дебіторської заборгованості за товари, строк погашення якої обмежується 12 місяцями. Таким чином, отримавши платежі від покупців, ТОВ “Шляхбудкомплекс” зможе повністю розрахуватися із власними кредиторами та спрямувати ще 5,39% вільних коштів до поточного обороту.

Коефіцієнт покриття майже не відрізняється від показника швидкої ліквідності, приймаючи до уваги незначну вагу (0,19-0,38%) запасів та інших оборотних активів, які є його складовими елементами.

В результаті проведеної оцінки ліквідності активів підприємства, зауважимо, що вони дещо відрізняються від нормативних значень. Так показник абсолютної ліквідності повинен бути не менше 20%, а він на кінець року не перевищує 5,37%. Коефіцієнт покриття за нормативом повинен вдвічі перевищувати короткострокові зобов’язання підприємства на кожну конкретну дату, а оборотні активи даного підприємства лише на 5,48% перевищують його термінові зобов’язання. Лише коефіцієнт швидкої ліквідності відповідає за своїм значенням нормативу. Мінімальна границя за нормативом – 1, фактично ж на початок року 1,0118, а на кінець - 1,0539. Проте достовірність викликає сумнів, оскільки досяг він зазначеного значення лише за рахунок істотної ваги дебіторської заборгованості.

Враховуючи такі висновки, розрахуємо коефіцієнт покриття, доповнивши факторну модель декількома показниками, що дозволить підрахувати вплив на коефіцієнт ліквідності такого фактору, як отриманий в ході діяльності прибуток.

Для зручності приймемо перший множник отриманої формули за А1, а другий – за А2. Відношення поточних активів до прибутку характеризує вартість поточних активів, що припадає на кожну гривню отриманого прибутку. Множник А2 дозволяє оцінити, наскільки підприємство здатне покрити поточні зобов’язання за рахунок прибутку. Проведемо факторний аналіз:

Враховуючи, що змін у здатності підприємства покривати поточні зобов’язання за рахунок власного прибутку не відбулося у 2005 році, оскільки темпи зростання і чисельника (прибуток) і знаменника (поточні зобов’язання) дробу однакові і складають 208,2%, цей показник і не вплинув на підвищення рівня поточної ліквідності підприємства. А от показник А1 змінився в сторону зростання. Це свідчить про те, що вартість поточних активів, що припадають на кожну гривню прибутку зросла на 3,82%. Цей фактор відіграв позитивний вплив на поточну ліквідність, яка зросла відповідно із тим же темпом на 3,89%.

Тепер поглибимо аналіз, розрахувавши, який саме фактор – величина оборотних активів чи прибуток мав визначальне значення.

Таким чином, подвоївши оборотний капітал (темп росту склав 215,88%) ТОВ “Шляхбудкомплекс” підвищило віддачу оборотного капіталу 11,34 грн. на гривню прибутку до 24,51 грн. Це, безумовно, позитивно вплинуло на підвищення рівня поточної рентабельності на 1,18 або 118%. В результаті такого росту оборотних активів, який мав місце у 2009 році підприємство досягло нормативного значення поточної ліквідності на рівні 2,196 або 219,6 % (норматив – не менше 2). Однак отриманий за рік прибуток не зміг утримати цю тенденцію, результатом чого, стало падіння рівня рентабельності поточних активів на 114,1%. Отже, штучне подвоєння рівня забезпеченості підприємства оборотними активами за рахунок накопичення дебіторської заборгованості призвело до лише незначного росту поточної ліквідності підприємства у 2009 році. В результаті накопичення дебіторської заборгованості підприємство стримує власні обсяги продажу, бо “заморожує” грошові кошти, замість активного їх використання в обороті і, як результат, накопичення прибутку.