1.Поняття кредитоспроможності та значення її аналізу.

У залежності від цільового спрямування кредит може бути виробничим та споживчим. Населення одержує кредитну підтримку на споживчі цілі, пов'язані з покращанням житлових умов, створенням домашнього господарства, придбанням товарів у кредит, іншими потребами. У свою чергу виробничі та споживчі кредити поділяються на кредити в поточну та в інвестиційну діяльність.

Кредити в поточну діяльність – кредити, надані позичальникам на задоволення тимчасової споживи в коштах для придбання поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів та здійснення витрат. Кредити у поточну діяльність складаються з ycіх кредитів, наданих на купівлю сировини та інших виробничих запасів, на сезонні затрати та інші цілі.

Під кредитоспроможністю розуміють наявність передумов для одержання кредиту, спроможність повернути його. Розширення самостійності підприємств, нові форми власності - усе це збільшує ризик повернення позики і потребує оцінки кредитоспроможності при висновку кредитних договорів, рішенні питань про можливість і умови кредитування. Кредитоспроможність характеризується показниками, що свідчать про його акуратність у розрахунках по раніше отриманих кредитах. Таким чином, кредитоспроможність - більш вузьке поняття в порівнянні з платоспроможністю.

Аналіз кредитоспроможності починають із якісної оцінки підприємства, що проводиться кредитними установами ще до вирішення питання про можливість і умови видачи кредиту, тобто дозволяє передбачати спроможність і готовність клієнта повернути узяті їм у борг коштивідповідно до умов кредитного договору.

Ступінь кредитоспроможності виявляють за допомогою визначеного набору стандартних коефіцієнтів і індексів, при цьому методики оцінки кредитоспроможності клієнтів комерційних банків регулюються як на рівні держави, так і на рівні окремої банківської установи.

Взагалі, оцінка кредитоспроможності передбачає аналіз його можливостей на основі об’єктивних та суб’єктивних критеріїв.

Об’єктивні критерії характеризують фінансовий стан позичальника та включають такі групи:

1-а група – показники ліквідності і мобільності;

2-а група – показники ділової активності;

3-я група – показники платоспроможності;

4-а група – коефіцієнт забезпеченості кредита.

В залежності від фіктичного значення показників кожному з них присвоюється відповідна кількість балів (згідно прийнятої шкали), потім знаходиться загальна сума балів ( ).

Також враховуються показники суб’єктивного порядку:

- ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;

• наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;

• ефективність управління позичальника;

• професіоналізм керівництва та його ділова репутація;

• інша інформація.

За результатами оцінки факторів суб’єктивного порядку визначається значення коригуючого показника (ПК), за допомогою якого коригується сума балів ( ) та визначається загальний показник S. Його значення – це основа відповідної групи фінансового стану позичальника, а якість забезпечення кредиту дозволяє остаточно визначити клас надійності (А, Б, В, Г, Д) та групу кредитного ризику. Ця техніка має назву рейтингової оцінки.