Лекція 3 галузі страхування

3.1. Особисте страхування

3.2. Майнове страхування

3.3. Страхування відповідальності

_________________________________________

3.1. Особисте страхування

Особисте страхування пов'язано з особливою сферою процесу відтворення – а саме – з відтворенням робочої сили і зумовлене ризиковим характером діяльності людей різних професій, підвищеним ступенем ризику, пов'язаним із погіршенням довкілля, зростанням питомої ваги людей похилого віку у загальній кількості населення тощо.

Згідно ст. 4 Закону України «Про страхування», особисте страхування – це страхування майнових інтересів, що не суперечать законодавству України і пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи.

Головною особливістю особистого страхування є те, що об'єкти особистого страхування не мають вартісної оцінки, тому вважається, що не відбувається компенсація матеріальної шкоди, а мають місце виплати страховика на користь страхувальника або його родини, які носять характер фінансової допомоги.

Як галузь страхування особисте страхування поділяється на:

• страхування життя, яке об'єднує довгострокові види особистого страхування, які пов'язані з накопиченням страхової суми протягом всього строку страхування. Тому їх ще називають накопичувальними видами. Страхові виплати мають становити повну страхову суму, яка виплачується при настанні таких подій: дожиття до закінчення строку дії договору страхування; смерть застрахованого в період дії договору страхування; досягнення застрахованим певного віку (пенсійного або визначеного договором страхування);

• страхування від нещасних випадків, яке об'єднує короткострокові види особистого страхування, за якими обсяг відповідальності передбачає виплату страхової суми або її частини в разі настання таких подій: смерті застрахованого; тимчасової втрати працездатності; встановлення інвалідності. Умовою настання відповідальності є те, щоб ці події були наслідком саме нещасного випадку;

• медичне страхування, яке об'єднує види особистого страхування, основним призначенням яких є соціальний захист інтересів громадян у разі втрати здоров'я. Воно пов'язане з компенсацією витрат на оплату медичної допомоги (відвідування лікарів, придбання медикаментів, лікування у стаціонарі тощо).

Страхування від нещасних випадків та медичне страхування об’єднується у поняттям «страхування здоров’я» та є ризиковими видами особистого страхування, тобто страхова подія, що передбачена договором, може або відбутися або ні, що свідчить про імовірнісний (ризиковий) характер цих видів страхування. Принциповою відмінністю страхування життя від усіх ризикових видів особистого страхування є те, що ймовірність настання страхових випадків завжди дорівнює 1, тобто виплата страхової суми має бути здійснена за будь-яких обставин. Всі види страхування життя проводяться тільки в добровільній формі.

Страхування життя як вид особистого страхування, передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику (застрахованій особі або вигодонабувачу) при:

• досягненні застрахованою особою пенсійного віку або віку, який визначений у договорі страхування;

• дожитті застрахованої особи до закінчення строку дії договору;

• смерті застрахованої особи;

• настанні події у житті застрахованої особи, яка обумовлена у договорі страхування (досягнення повноліття, пенсійного віку, вступ у шлюб тощо).

Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату в разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою або її хвороби. Якщо в разі настання страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення в договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом усього строку дії договору страхування життя. Страхові виплати за договорами особистого страхування здій­снюються незалежно від суми, яку маг отримати одержувач за державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, і суми, котру має бути йому сплачено як відшкодування збитків.

Найбільш поширеними у практиці видами страхування життя є:

• змішане страхування життя;

• страхування дітей;

• страхування до шлюбу;

• страхування додаткової пенсії.

Договір змішаного страхування життя дає змогу поєднати відповідальність страхової компанії як у випадку дожиття до закінчення строку страхування, так і у випадку смерті під час дії договору страхування. Крім того, відповідальність страховика може бути розширена за рахунок прийняття на страхування відповідальності виплатити страхову суму або певну її частину у разі настання нещасного випадку із застрахованою особою. При проведенні змішаного страхування життя страхувальник і застрахований можуть бути однією особою, якщо договір страхування страхувальник укладає відносно своєї особи. Страхувальником при змішаному страхуванні життя є тільки фізичні особи.

Страхова сума за договорами страхування життя визначається за згодою сторін і може бути будь-якого розміру.

Принципи страхового відшкодування (обсяг відповідальності страховика) охоплюють:

• при страхуванні на дожиття: особі, яка дожила до встановленого віку і сплатила страхові внески, страховик виплачує повну страхову суму, а в разі смерті застрахованого в період дії договору страхування така сума виплачується спадкоємцям;

• при страхуванні на випадок смерті: страховик за умови внесення страхувальником страхових внесків виплачує 100 % визначеної попередньо страхової суми у всіх випадках смерті, коли б вона не сталася. Страхову суму одержує вигодонабувач, який визначається страхувальником за життя і може бути як фізичною, так і юридичною особою;

• при втраті страхувальником здоров'я від нещасного випадку, що трапився протягом дії договору страхування: страховик виплачує частину чи повну страхову суму пропорційно до ступеня втрати здоров'я. Ступінь втрати здоров'я визначається за спеціально складеними таблицями.

У разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя.

Викупна сума – це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розра­ховується математично актуарієм на день припинення договору стра­хування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя.

Головними відмінностями страхування дітей та весільного страхування є те що, страхувальник і застрахований за цими видами договорів є завжди різні особи.

При страхуванні дітей страхувальниками можуть виступати батьки та інші родичі дитини, які укладають договори страхування і сплачують страхові внески. Договори страхування дітей можуть бути також укладені юридичними особами – підприємствами, установами або організаціями.

Обсяг відповідальності страхової компанії охоплює такі страхові випадки: дожиття до закінчення строку страхування; настання смерті застрахованої дитини незалежно від причин; втрату здоров’я від нещасного випадку в період дії договору страхування.

Страхова сума визначається за згодою сторін, а розмір страхового внеску залежить від розміру страхової суми і тарифної ставки, яка диференційована залежно від віку застрахованого та строку страхування.

Принципи виплати страхової суми аналогічні, що і при страхуванні життя дорослих осіб. Разом з тим, оскільки страхувальник і застраховані – різні особи, то умови страхування передбачають виплату страхової суми як у випадку смерті страхувальника, так і застрахованого.

Страхування до шлюбу передбачає укладення договорів страхування відносно дітей віком від дня народження і до 18 років на момент закінчення дії договору страхування. Страхувальниками виступають батьки, дідусі, бабусі та інші родичі дитини, які укладають договір на користь дітей. На користь однієї дитини можна укладати декілька договорів страхування.

Страхова сума може бути встановлена за бажанням страхувальника і виплачена після закінчення терміну страхування у зв'язку з реєстрацією шлюбу. При цьому відповідальність страховика закінчується тоді, коли дитина досягла повноліття, однак виплата здійснюється лише через певний проміжок часу. Тому від моменту закінчення терміну дії договору і до моменту виплати страхового забезпечення з приводу реєстрації шлюбу застрахованої особи або досягнення нею 21-го віку має місце вичікувальний період, де договір діє в повному обсязі в частині інших ризиків, включених до обсягу відповідальності страховика, тобто при настанні смерті застрахованого або при втраті здоров'я від нещасного випадку. Важливим у такому страхуванні є те, що у випадку смерті страхувальника в період дії договору страхування, дія договору про­довжується без подальшої сплати страхових внесків і дає право застрахованій особі на одержання повної страхової суми при реєстрації шлюбу.

За останні роки важливого значення набуло страхування пенсій. Це вид особистого страхування при якому страховик бере на себе зобов'язання виплачувати застрахованому з певною періодичністю пенсію протягом життя або обумовленого строку, а страхувальник – сплачувати страхові внески. Суб'єктами нако­пичувального пенсійного страхування виступають фізичні особи та страхові компанії та недержавні пенсійні фонди.

Пенсійне страхування передбачає, що страхова компанія здійснює виплати застрахованим при виході на пенсію (страхування додаткової пенсії) або у віці, встановленому договором страхування. Додатково страхова компанія може взяти на себе страхування від нещасного ви­падку або смерті страхувальника (застрахованого). Страхувальник може укласти договір страхування на користь третьої особи.

Строк страхування визначається як різниця між пенсійним віком і віком страхувальника при укладенні договору. Пенсія виплачується довічно за умов повної сплати страхових внесків.

Страхова сума визначається за згодою сторін і залежить від поточних виплат, що їх має здійснювати страхова компанія. У договорі можуть бути передбачені і додаткові виплати, які є наслідком участі стра­хувальника у прибутку страхової компанії. Розмір страхових внесків залежить від страхової суми, віку, статі страхувальника чи застра­хованого.

Додаткова пенсія може бути виплачена страховиком протягом життя застрахованого або впродовж визначеного періоду. Умовами договору може бути передбачено, що за життя додаткову пенсію одержує застрахований особисто, а в разі його смерті – вигодонабувач у повному обсязі або в її певній частині довічно.

Страхування від нещасних випадків на відміну від страхування життя, яке проводиться лише в добровільній формі, може проводитися як в добровільній, так і в обов'язковій формах. Воно відноситься до ризикових видів страхування, оскільки метою якого є страховий захист громадян на випадок втрати здоров'я або смерті внаслідок нещасного випадку. Страховою подією є нещасний випадок, яким вважається: раптова, короткочасна, непередбачена та незалежна від волі застрахованої особи подія, що може призвести до травматичного пошкодження, каліцтва або іншого розладу здоров'я застрахованої особи.

Обсяг відповідальності страховика охоплює такі страхові випадки:

• тимчасову втрату застрахованою особою працез­датності;

• постійну втрату загальної працездатності (встановлення інвалідності);

• смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.

Розмір страхової суми визначається за домовленістю сторін, у межах якої проводиться виплата при настанні страхового випадку. Страховиком може бути встановлено обмеження щодо мінімального чи макси­мального її розміру. Страхова сума сплачується повністю або частково відповідно до ступеня втрати страхувальником здоров'я від нещасного випадку.

Повна страхова сума (100 %) виплачується тільки у разі смерті страхувальника (застрахованої особи) внаслідок нещасного випадку вигодонабувачу. У всіх інших випадках – залежно від ступеня втрату здоров’я.

Для добровільного страхування від нещасних випадків притаманні такі особливості:

• обмеження терміну страхування (договори укладаються на термін як правило не більше одного року);

• обмеження віку страхувальників (не укладаються договори страхування переважно з особами віком понад 70років);

• обмеження щодо стану здоров'я (зазвичай договір не укладається з хворими на важкі форми захворювання серцево-судинної системи, онкологічні захворювання, СНІД, з особами, які перебувають на обліку в наркологічних, психоневрологічних та інших диспансерах, а також: з інвалідами 1, 2 та З груп);

• обмеження обсягу страхової відповідальності, зумовленої наслідками нещасних випадків, які сталися у період дії договору (зазвичай не вважаються страховим випадком травми або ушкодження, які сталися: внаслідок навмисних або неправомірних дій самого страхувальника; у стані алко­гольного, наркотичного або токсичного сп'яніння; через вчинення спадкоємцем або вигодонабувачем навмисного злочину, що призвів до загибелі або смерті страхувальника; через самогубство або його спроби за винятком випадків, коли страхувальник був доведений до такого стану протиправними діями третіх осіб),

• пропорційний розмір виплати страхової суми залежно від ступеня втрати здоров'я, працездатності або часу лікування.

Для здійснення обов'язкових видів особистого страхування Кабінетом Міністрів України та законодавчими актами визначається перелік об'єктів страхування, обсяги страхової відповідальності, норми страхового забезпечення, порядок сплати страхових платежів, права й обов'язки учасників страхування, страхові організації, які здійснюють обов'язкове страхування.

У статті 7 Закону "Про страхування" поданий перелік обов'язкових видів особистого страхування.

Одним із поширених видів обов'язкового особистого страхування є обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транс­порті, де страхуванню підлягають:

• пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, автомо­більного й електротранспорту (крім внутрішнього міського) під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані;

• працівники транспортних підприємств, незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях, а саме: водії відповідних транспортних засобів, машиністи, електромонтери поїздів, кондуктори, механіки та інший обслуговуючий персонал.

Об'єктом медичного страхування є життя і здоров'я громадян. Воно здійснюється на випадок втрати здоров'я з будь-якої причини, в тому числі у зв'язку із хворобою та нещасним випадком. Мета такого страхування – забезпечити громадянам у разі настання страхового випадку одержання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів, а також фінансування профілактичних медичних заходів.

Сутність медичного страхування полягає у тому, що сплативши одноразовий страховий внесок, значно менший, ніж вартість усіх медичних послуг, громадяни мають змогу протягом року безкоштовно користуватися комплексом медичних послуг кваліфікованих спеціалістів у клініках з платним обслуговуванням.

Медичне страхування, як і страхування від нещасних випадків, може проводитися в обов'язковій і добровільній формах. Кожна з цих форм має певні особливості щодо суб'єктів страхування і умов страхового захисту, водночас обидві пов’язані з однією з найбільш важливих галузей сфери послуг - охороною здоров'я.

В Україні обов'язкове медичне страхування поки що знаходиться на рівні проектів. А добровільне медичне страхування активно розвивається. Страхові послуги, які надають страхові компанії, поділяють на 4 основні категорії (програми): програма "Поліклініка"; програма "Стаціонар"; програма "Невідкладна і швидка допомога"; програма "Стоматологія".

Програми добровільного медичного страхування передбачають заходи, які розширюють можливості й поліпшують умови надання профілактичної, лікувально-діагностичної та реабілітаційної допомоги населенню. До цієї роботи через систему добровільного медичного страхування вдається залучати кваліфіковані медичні кадри, підвищуючи якість медичних послуг.

Суб'єктами добровільного медичного страхування є:

• страхувальники - окремі дієздатні громадяни, підприємства, що представляють інтереси громадян, а також благодійні організації та фонди;

• страховики - страхові компанії, що мають ліцензії на здійснення цього виду страхування;

• медичні установи, що надають допомогу на засоби медичного страхування і також мають ліцензію на здійснення лікувально-профілактичної діяльності.

Страхові організації укладають угоди з профілактично-лікувальними закладами про надання ними допомоги застрахованим за певну плату, яку зобов'язується гарантувати страховик.

Страхові внески, що їх сплачує страхувальник, залежать від обраної програми добровільного медичного страхування, рівня страхового забезпечення за договором страхування, строку страхування, тарифної ставки та інших умов, передбачених договором страхування.

Договір добровільного медичного страхування включає перелік умов, за яких страховик має право не виконувати свої зобов'язання зі страхової виплати. Крім того, страховик має право відмовити в оплаті медичних послуг, якщо застрахованим одержані послуги, які не були передбачені договором страхування.

При укладанні договору страхування страхові компанії звичайно встановлюють максимальний розмір страхової суми, яка може бути виплачена застрахованому у разу настання страхового випадку, і встановлюють розмір франшизи.