6.3. Регулювання бюджетного дефіциту

Незважаючи на певні успіхи нашої держави у фінансовій стабілізації економіки, залишається без змін на краще найважливіший фактор, що її визначає – дефіцит державного бюджету. Заходи монетарної політики, якими законодавчі та виконавчі органи влади намагалися впливати на нього, не дали істотних результатів, оскільки не були пов’язані зі стимулюванням економіки.

Виникає необхідність встановлення взаємозв’язку між розміром бюджетного дефіциту, причинами, що його зумовлюють, і темпами економічного зростання. Це має стати основою для обґрунтування заходів грошової, кредитної та податкової політики, які повинні застосовуватися для скорочення бюджетного дефіциту.

У розвинених країнах переважають неемісійні форми фінансування бюджетного дефіциту, які не призводять до інфляції: реалізація державних цінних паперів на фінансовому ринку; одержання міжнародних кредитів.

Масштабність бюджетного дефіциту і перехід до його фінансування за рахунок державних цінних паперів зумовлюють зростання державного внутрішнього боргу й вартості його обслуговування. Це обме­жує можливості скорочення бюджетного дефіциту, підриває довіру до уряду і викликає необхідність підвищення процентів за державний кредит.

В умовах ринкових відносин бюджетний дефіцит негативно впливає на соціально-економічний розвиток держави та рівень життя населення. Тому особливу актуальність набувають питання вивчення причин його виникнення і розроблення напрямів зниження. Світовий досвід свідчить, що величина бюджетного дефіциту не має перевищувати 5% вартості ВВП. Наявність дефіциту, що перевищує максимально допустимі розміри, потребує здійснення заходів щодо його скорочення.

Основні заходи щодо зниження бюджетного дефіциту представлено на рис. 6.1.

Рис. 6.1. Основні заходи щодо зниження бюджетного дефіциту

Дефіцитність бюджету пов’язано з деякими видами податкових вилучень. Тому реформування податкової системи має базуватися на принципі фіскальної достатності – формуванні дохідної частини бюджету на рівні, достатньому для здійснення державних функцій, а також на принципах обов’яз­ковості й рівномірної завантаженості при спла­ті податків, недопущення проявів дискримінації окремих платників, неприпустимості масового надання податко­вих пільг окремим суб’єктам підприємницької діяльності. Аналіз оподаткування в історичній ретроспективі підтверджує закономірність: справляння податків за досить високими ставками супроводжується наданням різноманітних пільг, тоді як зни­ження податкових ставок у процесі податкових реформ – розширенням податкової бази за рахунок їх скасування.

Існує в Україні і проблема стягування ПДВ, що накопичувалася з 1997 року. Без поліпшення адміністрування цього податку надалі співвідношення між отриманими від нього і повернутими коштами збалансується, тобто нетто-надходження будуть нульовими.

Для вирішення проблеми дефіцитності бюджету доцільно:

• поліпшити управління державним майном, що приведе до зменшення кількості дотаційних підприємств державної форми власності;

• здійснювати ефективну податкову політику, яка базується на прин­ципах стабільності, прозорості та чіткості, а також поєднанні фіскальної і стимулюючої функцій податків;

• підвищити роль перспективного бюджетного планування;

• змінити ситуацію, за якої найбільш прибутковим є вкладення капіталу в торгово-посередницьку і фінансово-кредитну сфери;

• інвестувати бюджетні кошти у галузі народного господарства;

• зменшити витрати виробництва через використання нових технологій;

• заборонити НБУ надавати кредити урядовим структурам без належного оформлення заборгованості держав­ними цінними паперами.