Лекція 2 страховий ринок та його державне регулювання

2.1. Страховий ринок та страхова компанія як його базова ланка

2.2. Перестрахування та співстрахування

2.3. Страхові посередники та професіонали страхового ринку

2.4. Товариства взаємного страхування та об’єднання страховиків

2.5. Державний нагляд за страховою діяльністю

___________________________________

2.1. Страховий ринок та страхова компанія як його базова ланка

Страховий ринок – це особлива сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає специфічний товар – страхова послуга і на якому формуються попит і пропозиція на неї.

На підставі Закону України «По фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», страхова послуга належить до категорії фінансових послуг. Перелік видів страхуван­ня, яким може скористатися страхувальник, становить асортимент послуг страхового ринку.

Загальну структуру страхового ринку України можна зобразити у вигляді схеми (рис. 19.1).

Рис. 19.1. Суб'єкти страхового ринку

Страховики (страхові компанії, страхові товариства) – суб'єкти страхування (страхового ринку), котрі відповідно до отриманої ліцензії беруть на себе зобов'язання за певну плату відшкодувати стра­хувальникові або іншим учасникам страхового ринку завданий страховим випадком збиток або виплатити страхову суму.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Сукупність страховиків, що функціонують у певному економічному середовищі, утворює страхову систему, головне завдання якої в економіці ринкового типу – надання страхових послуг, що забезпечують надійний страховий захист юридичним і фізичним особам.

За належністю страховики можуть розрізнятися на приватні і державні (публічні). Публічні страховики створюються і керуються, здебільшого, від імені держави (уряду). Їх створення може відбутись шляхом засновництва з боку держави або націоналізації акціонерних страхових компаній і перетворення їх майна в державну власність. Приватними страховиками можуть бути індивідуальні особи, акціонерні та інші страхові товариства.

В Україні, як і в багатьох інших державах, основу страхової системи становлять страхові компанії у формі акціонерних товариств.

Серед вітчизняних страхових компаній вирізняються кептивні стра­хові компанії, сферою діяльності яких є захист інтересів засновників. Як правило створюються кептиви потужними виробничими підпри­ємствами, корпораціями або промислово-фінансовими групами, пред­ставленими банками, пенсійними та інвестиційними фондами та іншими фінансовими та кредитними установами.

За територією обслуговування страхові компанії можна поділити на: місцеві, регіональні, національні та транснаціональні (міжнародні).

За характером виконуваних операцій (спеціалізацією) виділяють:

• спеціалізовані страхові компанії, котрі спеціалізуються на певних видах страхування: страхування наземного транспорту, медичного страхування тощо;

• універсальні, котрі здійснюють різні види страхування, наприклад, майнове, авіаційне, від нещасних випадків та ін. (єдино, що заборонено – поєднувати страхування життя з іншими видами страхування);

• перестрахувальні, котрі здійснюють перестраховування найбільш великих і небезпечних ризиків.

За розміром (величиною) статутного капіталу та іншими техніко-економічними показниками, які визначають місце страхових компаній на ринку, виділяють: великі, середні та малі страхові компанії.

Під структурою компанії розуміються насамперед зв'язки, що існують між різними частинами організації для досягнення її мети. Це поділ роботи на окремі завдання, що виконуються керівництвом, галузевими та функціональними управліннями, відділами, секторами й іншими підрозділами центрального офісу та регіональної мережі компанії.

Організаційна структура набирає таких форм, як поділ праці, створення спеціалізованих підрозділів, ієрархія посад, внутрішньоорганізаційні процедури.

Багато страхових компаній мають розгалужену мережу, філій, відділень, представництв та агенцій.

Філія страховика – це відокремлений підрозділ, що не є юридичною особою. Він може мати власну назву, яку дозволяється використовувати згідно Положенням про філію, має відокремлений баланс та здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик отримав ліцензії і право на здійснення яких було надано філії загальними зборами учасників страховика. Таке право може бути надане повністю або з обмеженнями.

Відділення страховика виконує ті ж функції, що й філія, однак може бути безбалансовим.

Представництво страховика – це відокремлений підрозділ останнього, який не є юридичною особою, діє згідно з Положенням про представництво, не маючи права безпосередньо продавати страхові поліси, а також здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність. Представництво виконує функції і завдання, які сприяють організації та здійсненню статутної діяльності страховика, виступає від імені страховика і фінансується ним. Вони мають такі завдання: збір інформації, реклама, пошук клієнтів страховика в даному регіоні або країні, виконання репрезентативної функції, надання консультацій.

Агентства страхових компаній виконують всі функції представництва та деякі операції, пов'язані з підготовкою проектів страхових договорів та їх обслуговуванням.