4. Міжнародні фінансові інституції, їх завдання і сфери діяльності.

Міжнародні фінансові інститути поділяються на дві групи: всесвітні та регіональні. До всесвітніх відносяться Міжнародний валютний фонд (МВФ), група Світового банку та Банк міжнародних розрахунків. Регіональні створюються за континентальною ознакою: Європейський банк реконструкції та розвитку; Азіатський банк розвитку; Африканський банк розвитку; Міжамериканський банк розвитку та ін.

Міжнародний валютний фонд є провідним світовим фінансовим інститутом, який має статус спеціалізованої установи ООН. Він був заснований на міжнародній конференції в Бреттон-Вудсі в 1944 p., а почав функціонувати у 1947 р. Основними цілями діяльності МВФ є сприяння розвитку міжнародної торгівлі й співробітництва у сфері валютного регулювання та надання кредитів у іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів країн–членів Фонду.

Капітал МВФ утворений за рахунок внесків країн–членів фонду. Розмір внеску визначається рівнем економічного розвитку країни та її місцем у світовій економіці й міжнародній торгівлі.

При необхідності, крім власного капіталу МВФ може використовувати позикові кошти. За статутом він може отримувати кошти в будь-якій валюті як від офіційних органів, так і на приватному ринку позикових капіталів.

Діяльність МВФ охоплює три основні напрями: кредитування, регулювання міжнародних валютних відносин, постійний нагляд за світовою економікою.

- Кредитування здійснюється з різними цілями у різних формах та на різних умовах. Воно включає кредитування для потреб вирівнювання платіжного балансу, компенсаційне фінансування та допомогу найбіднішим країнам. Фінансові операції, які є основним напрямом діяльності, МВФ здійснює тільки з офіційними органами країн–членів Фонду. Механізм кредитування полягає в йому, що МВФ продає необхідну країні валюту за її національну валюту. Обсяги кредитування насамперед залежать від резервної і кредитної часток та кредитної політики. Резервна частка становить 25% квоти даної країни, тобто ту частину, що внесена в іноземній валюті. У межах цієї частки кредити видаються на першу вимогу країни без сплати процентів і комісійних. Кредитна частка становить повну величину квоти даної країни.

У тих випадках, коли потреби в іноземній валюті перевищують резервну і кредитну частки даної країни (тобто 125% її квоти), можуть використовуватись системи розширеного та додаткового фінансування і збільшеного доступу. Система розширеного фінансування, що почала діяти з 1974 р., передбачає надання кредитів з метою покриття дефіцитів платіжних балансів на більш тривалі терміни (як правило, до трьох років) і в більших розмірах, ніж ті, що забезпечені резервною і кредитною частками. Система додаткового фінансування (1977–1981 pp.), а пізніше збільшеного доступ на надання фінансової допомоги при значних і затяжних дефіцитах платіжних балансів в тих випадках, коли вичерпані ліміти звичайних кредитів. Поряд із наданням звичайних кредитів існує система компенсаційного кредитування, яка повинна вирівнювати відхилення в платіжному балансі, що виникають з незалежних від даної країни причин.

- Регулювання валютних взаємовідносин полягає в тому, що коли курси валют є плаваючими, а не фіксованими, роль Фонду полягає в узгодженні валютної політики країн – членів Фонду.

- Нагляд і спостереження за світовою економікою здійснює МВФ, який формує інформацію як в цілому по світовій економіці, так і в розрізі окремих країн.

Група Світового банку включає 4 міжнародні фінансові інститути: МБРР, Міжнародну асоціацію розвитку, Міжнародну фінансову корпорацію та Агентство з гарантування багатосторонніх інвестицій.

МБРР був заснований в 1945р. і почав функціонувати в 1946р. Джерелами ресурсів банку виступають: статутний капітал, залучення коштів шляхом випуску облігаційних позик, резервний фонд.

Міжнародна асоціація розвитку надає кредити терміном до 50 років на пільгових умовах – 0,75%.

Міжнародна фінансова корпорація надає кредити високорентабельним приватним підприємствам країн, що розвиваються.

Агентство з гарантування багатосторонніх інвестицій проводить страхування капіталовкладень у країнах, що розвиваються, на випадок політичних ризиків.

Банк міжнародних розрахунків був створений у 1930р. Основне завдання полягає у налагодженні співробітництва між центральними банками провідних країн світу та здійснення розрахунків між ними. Він виконує депозитно – кредитні функції, здійснює валютні операції та операції на фондовому ринку.

ЄБРР був створений у 1990р. і відкритий у 1991р., діяльність якого спрямована на країни, що розвиваються. Засновниками банку є країни Європи та провідні країни світу.

Завданням Європейського інвестиційного банку, який був створений в 1958 p., є фінансування проектів, що мають раціональне, галузеве та загально- європейське значення. Кредити надаються терміном від 20 до 25 poків.

Європейський банк валютного співробітництва, що створений у 1973р. в рамках Європейської валютної системи, виконує функції, аналогічні МВФ – надає кредити на покриття дефіциту платіжного балансу.