1. Підприємництво, його суть і принципи. Суб’єкти підприємницької діяльності в Україні.
Фінанси підприємств призначені для забезпечення їх виробничої діяльності. Стрижневою основою фінансів підприємств є формування фінансових ресурсів та отримання і розподіл доходів з метою забезпечення відтворення виробництва. Вони виконують роль сполучної ланки між окремими циклами відтворювального процесу. Порушення в їх функціонуванні негативно впливає на виробництво. Брак ресурсів веде до падіння виробництва, а їх відсутність — до його припинення. Наявність достатніх доходів створює передумови для нормального ходу відтворювального процесу, але ще не гарантує його, оскільки все залежить від їх раціонального розподілу й ефективного використання. Саме це і є основним завданням фінансів підприємств.
Фінанси підприємств — це сукупність обмінно-розподільних відносин, що виникають на підприємстві в процесі формування, розміщення і використання фінансових ресурсів, здійснення витрат, отримання і розподілу доходів.
Фінансові відносини підприємств відображаються в грошових потоках, які характеризують їх різноманітні й різнобічні взаємозв’язки.
До зовнішніх фінансових відносин підприємства входять:
а) відносини обміну:
— взаємовідносини між суб'єктами господарювання, у вигляді розрахунків з постачальниками і покупцями;
б) відносини розподілу:
— взаємовідносини з бюджетом: платежі та асигнування:
— взаємовідносини з фондами цільового призначення:
внески і надходження:
— взаємовідносини зі страховими компаніями:
— страхові платежі й страхове відшкодування;
— взаємовідносини з банками: відкриття та ведення рахунків, зберігання коштів на депозитах, отримання і погашення кредитів, отримання і сплата процентів тощо;
— взаємовідносини з інституціями фінансового ринку: розміщення власних цінних паперів та інвестування тимчасово вільних коштів;
— взаємовідносини з галузевими і корпоративними органами: внески у централізовані фонди і надходження з них.
Внутрішні фінансові відносини підприємства мають розподільний характер і включають:
— розподіл доходу і формування прибутку;
— розподіл чистого прибутку та його використання;
— формування та використання амортизаційних відрахувань;
— утворення та використання фондів підприємств.
В основі фінансової діяльності підприємств лежить здійснення витрат і формування доходів. Витрати забезпечуються за рахунок фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні підприємств. Підсумки фінансової діяльності відображаються у фінансових результатах — прибутках чи збитках. У такий спосіб формується ланцюг, що відображає механізм фінансової діяльності підприємств: фінансові ресурси —> витрати —> доходи —> фінансові результати —> збільшення (зменшення) фінансових ресурсів.
Фінансові ресурси формуються за рахунок власних та зовнішніх джерел. Власні ресурси концентруються у статутному фонді. Джерела утворення статутного фонду залежать від форми власності:
- приватна акціонерна колективна (спільна) державна;
- власний капітал підприємця;
- акціонерний капітал;
- внески засновників;
- асигнування з бюджету та з централізованих фондів.
Зовнішніми джерелами фінансових ресурсів підприємств є кошти, що надходять з бюджету, цільових та централізованих корпоративних фондів, як правило, на безповоротній основі, а також кредити, що надаються банками за плату на поворотній основі. Фінансові ресурси підприємств спрямовуються на формування основних фондів і оборотних коштів. За рахунок фінансових ресурсів здійснюються витрати підприємств на виробництво та реалізацію товарів, робіт і послуг, а також інші витрати, пов'язані з діяльністю підприємства. У процесі здійснення витрат виникають вихідні грошові потоки — оплата рахунків постачальників і підрядників за товари, роботи і послуги, страхові платежі.
Методи організації фінансово – господарської діяльності підприємства.
Фінансова діяльність підприємств може бути організована трьома методами, а саме:
— комерційний розрахунок;
— неприбуткова діяльність;
— кошторисне фінансування.
Відмінність між окремими методами полягає у схемі організації фінансової діяльності, тобто у встановленні взаємозалежності між фінансовими ресурсами і джерелами їх формування, доходами, витратами і фінансовими результатами.
Основний метод фінансової діяльності — комерційний розрахунок. При ньому фінансова діяльність будується за такою схемою:
-
Фінансові ресурси
Витрати
-
Ф інансові результати
Доходи
Визначальну роль у формуванні фінансових ресурсів при цьому методі відіграють власні кошти, які покривають значну частину витрат, а також є забезпеченням отриманих кредитів. Бюджетні асигнування і надходження з цільових та централізованих фондів виконують допоміжну роль, а збалансування потреб у фінансових ресурсах здійснюється за допомогою кредиту. Метою діяльності є отримання прибутку.
Основою високоефективного функціонування підприємств в умовах ринкової економіки є здійснення фінансової діяльності на засадах комерційного розрахунку.
Комерційний розрахунок є раціональним і високоефективним методом фінансової діяльності. Він спонукає підприємство до пошуку достатніх і дешевих фінансових ресурсів, раціонального їх розміщення, мінімізації витрат і максимізації доходів та прибутку Комерційний розрахунок притаманний ринковій економіці. Комерційний розрахунок ґрунтується на таких принципах:
— повна господарська і юридична відокремленість;
— самоокупність;
— прибутковість;
— самофінансування;
— фінансова відповідальність.
Усі принципи між собою тісно взаємозв'язані й становлять єдине ціле. Недотримання хоча б одного з них відразу ж зводить нанівець ефективність комерційного розрахунку. Разом з тим визначальним принципом є господарська і юридична відокремленість.
Необхідність установлення повної господарської і юридичної відокремленості випливає з вимоги чіткої визначеності щодо прав власності на фінансові ресурси, повноважень у визначенні оптимальних напрямів їх розміщення та відповідальності за використання залучених ресурсів. Господарська відокремленість дає змогу самостійно приймати рішення з питань виробничої і фінансової діяльності. Юридична відокремленість проявляється в наданні прав юридичної особи, яка має відповідну адресу, рахунки в банках та самостійний баланс, з допомогою якого визначають фінансові результати. Установлення господарської і фінансової відособленості дає змогу встановити чітку залежність між зусиллями даного підприємства і його фінансовими результатами.
Самоокупність є другим за значенням принципом у системі комерційного розрахунку. Вона означає покриття витрат на просте відтворення виробництва за рахунок отриманих доходів. Погашення залучених кредитів і сплата процентів здійснюється за рахунок отриманих доходів чи відповідного матеріального забезпечення позичок. Принцип самоокупності означає, що фінансова діяльність підприємства грунтується на такому вкладенні коштів, яке обов'язково має окупитись, тобто забезпечується стабільний кругообіг фінансових ресурсів.
У фінансовій практиці розрізняють повну і часткову самоокупність. Повна самоокупність означає повне покриття витрат за рахунок отриманих доходів. При частковій самоокупності отримані доходи покривають лише частину здійснених витрат. Часткова самоокупність може бути як непередбаченим наслідком зміни кон'юнктури ринку і зниження рівня цін на певну продукцію так і запланованим явищем, коли свідомо підтримується невисокий рівень цін на окрему продукцію.
Прибутковість, яка є логічним продовженням принципу самоокупності, означає, що отримані доходи мають не тільки покрити проведені витрати, а й сформувати прибуток. Прибуток відіграє надзвичайно важливу роль. По-перше, це мета підприємницької діяльності, чистий дохід власників підприємства. По-друге, це критерій ефективності діяльності підприємства. У прибутку, як кінцевому результативному показнику, відображаються всі позитивні й негативні чинники, що характеризують роботу підприємства. По-третє, прибуток є основним джерелом нарощування фінансових ресурсів і розширення виробництва. В умовах ринкової економіки виживають тільки ті підприємства, які постійно розвиваються.
Прибуток відіграє важливу стимулюючу роль для підприємства, націлюючи його на максимізацію доходів і мінімізацію витрат. При цьому ринкові механізми сприяють установленню оптимального рівня рентабельності продукції (робіт, послуг). З одного боку, підприємство заінтересоване в максимальному розмірі прибутку, однак, з іншого, це спричинить зростання ціни, а відтак і зменшення обсягів продажу та суми отриманого прибутку.
Самофінансування передбачає покриття витрат на розвиток виробництва за рахунок отриманого прибутку та залучених кредитів, які, у свою чергу, також погашаються за рахунок прибутку. Це дуже важливий принцип комерційного розрахунку, оскільки підприємство має саме дбати про розвиток виробництва. Цей принцип установлює взаємозв'язок між розвитком підприємства і фінансовими результатами його діяльності. Він забезпечує раціональне використання зароблених і залучених фінансових ресурсів.
Фінансова відповідальність є підсумковим принципом комерційного розрахунку і забезпечує його дійовість. Сутність цього принципу полягає в тому, що підприємство несе повну відповідальність за фінансові результати своєї діяльності. Отримані збитки покриваються за рахунок власних коштів. Якщо розмір збитків настільки підриває фінансову базу підприємства, що воно не в змозі продовжувати діяльність, то тоді приймається рішення про банкрутство. У разі банкрутства встановлюється фінансова відповідальність підприємства перед його кредиторами. Ліквідаційна комісія відповідно до чинного законодавства встановлює черговість відшкодування боргів і збитків.
Термін «комерційний розрахунок» досить співзвучний з «господарським розрахунком». Госпрозрахунок як метод організації фінансової діяльності застосовувався в умовах планової адміністративної економіки. Установлені принципи госпрозрахунку практично ідентичні розглянутим принципам комерційного розрахунку.
Принципи комерційного розрахунку для підприємства є реальністю, тоді як принципи госпрозрахунку були лише декларативними. Так, підприємства в умовах планової економіки ніколи не мали повної господарської відособленості і самостійності. Державні органи, у підпорядкуванні яких вони перебували, більшою чи меншою мірою визначали діяльність підприємства. Постійно стояла проблема розширення господарської самостійності підприємств. Принцип самоокупності більш-менш дотримувався, однак досить часто збитки підприємств покривалися з бюджету. Аналогічно діяв принцип прибутковості. Отримані прибутки і рівень рентабельності визначались не стільки результатами діяльності підприємств, скільки рівнем установлених державою цін. Принцип фінансової відповідальності зовсім не діяв, навпаки, завжди підкреслювалось, що соціалістичне підприємство не може збанкрутувати.
Неприбуткова діяльність у цілому організована на такій самій основі, як і комерційний розрахунок.
Специфічною ознакою формування фінансових ресурсів є те, що досить часто воно здійснюється за рахунок спонсорських та інших надходжень, насамперед від засновників. Цей метод організації фінансової діяльності не передбачає принципу прибутковості. Головна мета функціонування неприбуткових підприємств, організацій та установ — забезпечення певних потреб суспільства, а не отримання прибутку. Відсутність прибутку дає змогу знизити рівень цін і зробити відповідні товари та послуги більш доступними. На принципах неприбутковості можуть здійснювати свою діяльність установи соціальної сфери та підприємства муніципального господарства. Використання цього методу дає змогу поєднати в умовах ринку як досягнення основної мети підприємницької діяльності — отримання прибутку на основі комерційного розрахунку в прибуткових галузях, так і забезпечення соціально значущих потреб суспільства. Водночас цей метод, забезпечуючи зіставлення витрат і доходів, сприяє раціональному веденню господарської діяльності.
Неприбуткова діяльність ґрунтується на таких принципах:
— господарська і юридична відособленість;
— самоокупність;
— фінансова відповідальність.
Стосовно господарської і юридичної відособленості слід зазначити, що в цілому вона достатня для самостійного ведення фінансової діяльності. Разом з тим є певні обмеження. По-перше, з боку засновників, які визначають характер і напрями діяльності. По-друге, з боку держави, яка може регламентувати рівень витрат. Рівень витрат повинен забезпечити доступність товарів і послуг.
Кошторисне фінансування полягає у забезпеченні витрат за рахунок зовнішнього фінансування. Воно здійснюється за такою схемою:
Фінансування |
| Витрат |
Кошторисне фінансування може здійснюватися за двома напрямами: з бюджету і з централізованих фондів корпоративних об'єднань чи фондів підприємств. Установи, які фінансуються з бюджету на основі кошторису, називаються бюджетними. На внутрішньому кошторисному фінансуванні перебувають відособлені підрозділи підприємств і організацій, як правило, соціального призначення.
Кошторисне фінансування здійснюється за такими принципами:
— плановість;
— цільовий характер виділених коштів;
— виділення коштів залежно від фактичних показників діяльності установи;
— підзвітність.
Плановість означає, що фінансування здійснюється на підставі й у межах установленого плану. Плановим документом є кошторис (звідси і назва методу). Кошторис — це документ, у якому розраховані й затверджені планові витрати на відповідний плановий період (місяць, квартал, рік) чи відповідні заходи. Розрахунки планових витрат здійснюються, як правило, на основі нормативного методу. Складання кошторису ґрунтується на оперативно-сітьових показниках, які характеризують обсяги діяльності установи, та нормативах витрат за окремими статтями. Крім того, витрати можуть установлюватись на підставі статистичних розрахунків, виходячи з динаміки розвитку установи.
Сутність цільового характеру кошторисного фінансування полягає в тому, що виділені кошти можуть бути спрямовані тільки на цілі, передбачені кошторисом. При цьому в окремих випадках може надаватися право певного перерозподілу коштів між окремими статтями. Цільове призначення асигнувань дає змогу фінансуючій організації здійснювати контроль за їх раціональним і ефективним використанням.
Виділення коштів залежно від фактичних показників діяльності установи означає, що фінансування здійснюється за кошторисом, однак виходячи не з планових, а з фактичних значень оперативно-сітьових показників.
Підзвітність передбачає звітність організацій і установ, що перебувають на кошторисному фінансуванні, перед фінансуючими організаціями. При цьому встановлена відповідальність за порушення принципів і правил кошторисного фінансування. Необхідність контролю випливає з того, що цей метод фінансової діяльності не передбачає реальних стимулів і фінансової відповідальності за результати діяльності. Тому потрібен жорсткий і постійний фінансовий контроль за діяльністю таких організацій та установ.
Кошторисне фінансування як метод організації фінансової діяльності не включає достатніх стимулів до раціонального й ефективного господарювання. Тому він застосовується в тих сферах, де важко забезпечити самоокупність і прибутковість. Насамперед це установи соціальної сфери, які надають так звані безплатні послуги, тобто оплата здійснюється не утримувачем послуг, а державою чи за рахунок централізованих фондів.
- Лекція 1.
- 1. Фінанси, як економічна категорія, їх суть та функції.
- Використання фінансів в умовах ринкового господарства. Фінансове забезпечення процесу відтворення.
- 3. Взаємозв’язок фінансів з іншими розподільчими категоріями у процесі вартісного розподілу і перерозподілу ввп.
- Фінанси і заробітна плата.
- Фінанси і кредит.
- Фінанси і гроші.
- 4.Фінансовий контроль: його зміст, значення та види.
- 5. Фінансові ресурси їх суть, склад та структура.
- 6. Сутність та значення фінансових резервів.
- Лекція 2. Тема: Генезис і еволюція фінансів.
- 6. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- 1. Постановка проблеми класифікації науки про фінанси.
- 2. Стан дослідження та історія проблеми.
- 3. Класифікація німецьких вчених.
- 4. Маржиналізм і класифікація економічних наук.
- Лекція 3. Тема: Розвиток і становлення фінансової науки.
- 5. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- 1. Історичний аспект становлення та розвитку фінансової науки.
- 2. Розвиток фінансової науки в Росії.
- 3. Розвиток фінансової науки в Україні.
- Сучасна світова фінансова думка.
- Лекція 4. Тема: Фінансове право і фінансова політика.
- 7. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- Внутрішня структура складається із сфер та ланок.
- Фінанси
- Фінансове право - правове регулювання фінансових відносин, яке є однією із форм управління з боку держави економічним і соціальним розвитком.
- Економічний зміст та складові елементи фінансового механізму. Характеристика фінансових методів і важелів.
- 5. Управління фінансами. Функції органів управління фінансами.
- 6. Фінансовий менеджмент.
- Лекція 5. Тема: Податки. Податкова система.
- 8. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- 1. Соціально-економічна сутність податків. Функції податків. Засади і принципи оподаткування.
- 2. Елементи податку.
- 3. Класифікація податків та їх ознаки.
- 4. Податкова система: поняття та основи побудови.
- Принципи побудови податкової системи:
- 5. Податкова служба і податкова робота.
- 6. Пряме і непряме оподаткування та їх види.
- 7. Платежі за ресурси та інші надходження.
- Лекція 6. Тема: Бюджет. Бюджетна система.
- 5. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- Розгляд та прийняття Державного бюджету України Верховною Радою України.
- 4. Доходи і видатки бюджету.
- Лекція 7. Тема: Бюджетний дефіцит.
- 3. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- 1. Основні форми прояву бюджетного дефіциту та причини його виникнення.
- 2. Методи і джерела покриття бюджетного дефіциту.
- Лекція 8. Тема: Державний кредит.
- 5. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- 1. Економічна сутність державного кредиту, його призначення. Відмінність державного кредиту від банківського.
- 2. Види державного кредиту. Внутрішній і зовнішній державний кредит. Розвиток міжнародного державного кредиту та його форми.
- 3. Державні позики, їх види. Класифікація державних позик і джерела їх погашення.
- 4 Державний борг. Причини і наслідки зростання державного боргу. Обслуговування державного боргу і управління ним.
- Лекція 9.
- 5. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- 1. Сутність, склад і роль місцевих фінансів.
- 2. Фінансові ресурси місцевого самоврядування. Доходи і видатки місцевих бюджетів.
- 3. Соціальна спрямованість видаткової частини місцевих бюджетів.
- 4. Міжбюджетні трансферти та їх види.
- Лекція 10. Тема: Соціальні позабюджетні фонди.
- 6. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- 1. Державні цільові фонди: сутність, необхідність і їх роль. Класифікація цільових фондів.
- 2. Пенсійний фонд України: джерела формування та напрями використання.
- 3. Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Фінансові аспекти діяльності фонду.
- 4. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
- 5. Джерела коштів фонду соціального страхування на випадок безробіття та напрями їх використання.
- Лекція 11. Тема: Фінанси суб’єктів господарювання.
- 7. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- 3.Опарін в. М. Фінанси. - к.:кнеу, 2001р. План
- 1. Підприємництво, його суть і принципи. Суб’єкти підприємницької діяльності в Україні.
- 3. Майно підприємства, статутний капітал та фінансові ресурси.
- 4. Основні засоби підприємства, їх структура, вартісна оцінка та відтворення.
- 5. Оборотні активи, їх структура, нормування та показники використання.
- Доходи і видатки підприємств, їх зміст і види.
- Лекція 12. Тема: Фінанси домогосподарств.
- 5. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- 1. Сутність та джерела фінансів домогосподарств.
- 2. Структура фінансів домогосподарств.
- 3. Соціальний захист населення та його основні принципи. Економічна сутність державних гарантій.
- 4. Інвестиційна діяльність населення. Умови інвестиційної активності населення на фондову ринку.
- Лекція 13. Тема : Страхування. Страховий ринок.
- 5. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- 1. Сутність, форми й методи страхового захисту. Система страхових фондів.
- 2. Особливості фінансових відносин у сфері страхування.
- 3. Класифікація страхування за об’єктами та ознаками ризику. Обов’язкове та добровільне страхування.
- 4. Поняття страхового ринку та його організаційна структура. Учасники страхового ринку.
- Лекція 14. Тема: Фінансовий ринок.
- 5. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- 1. Сутність та класифікація фінансових ринків.
- 2. За організацією торгівлі:
- 1. За стадіями торгівлі:
- 2. За місцем торгівлі:
- Види цп:
- 3. Організація і порядок роботи Фондової біржі.
- 4. Правове регулювання фінансового ринку.
- Лекція 15. Тема: Фінансовий менеджмент.
- 5. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- Теоретичні основи фінансового менеджменту.
- Менеджмент державних фінансів.
- Фінансових менеджмент підприємницьких структур.
- 4. Податковий менеджмент.
- Лекція 16.
- 5. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- 4. Міжнародні фінансові інституції, їх завдання і сфери діяльності.
- Лекція 17. Тема: Фінансова безпека держави.
- 5. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- 1. Сутність та основні показники фінансової безпеки держави.
- 2. Основні заходи щодо підвищення фінансової стійкості в державі.
- 3. Фінансова криза та її вплив на безпеку держави.
- 4. Сучасна фінансова криза в Україні та шляхи її подолання.
- Лекція 18. Тема: Фінанси країн з розвиненою ринковою економікою.
- 4. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- 1. Поняття та умови формування світових фінансових центрів.
- 2. Фінансові центри розвинутих країн.
- Люксембург
- Франкфурт-на-Майні
- 3. Фінансові центри країн, що розвиваються.
- Сінгапур
- Гонконг
- Арабський Схід
- Офшорні фінансові центри
- Лекція 19. Тема: Фінанси єс.
- 4. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- 1. Міжнародні та регіональні економічні структури.
- 2. Особливості функціонування фінансової системи єс.
- 3. Інтеграція України до єс.
- Рекомендована література до курсу.