1. Постановка проблеми класифікації науки про фінанси.

В основі розуміння і розв’язання проблеми лежить два такі положення: Перше - це уявлення про економічні науки як "велику систе­му," тобто певним чином структуровану розгалужену систему спеціалізованих знань, яка має власні підсистеми і окремі складові елементи. Друге - ця складна система становить со­бою продукт тривалого історичного розвитку, який уже давно став предметом соціального дослідження і має свою історію.

Розвиток економічних наук, у тому числі й фінансів, відбувається під впливом потреб життя шляхом диференціації та інтеграції знань. На певному етапі суспільно-економічного розвитку в XIX ст. цей двоєдиний процес призводить до фор­мування системи економічних наук і його теоретичного осмислення (класифікації, систематизації, визначення місця ок­ремих наук, аналізу взаємодії їх між собою й іншими науками). Процес диференціації та інтеграції наук статично відбивається у їх класифікації.

Відмітна риса розвитку економічної на­уки (та й інших галузей наукового знання) до останньої третини ΧVΙΙΙ ст. – його не розчленованість, не диференційованість. Це знаходить свій вираз у невідокремленості економічної науки від інших наук (філософії, історії, права тощо) як особливої, самостійної галузі суспільного знання - явище, що існувало дуже тривалий час.

"Для вісімнадцятого століття, - писав Фрідріх Енгельс, - характерною була ідея енциклопедії; вона ґрунтувалася на свідомості, що всі науки пов'язані між собою, але вона не була ще спроможна здійснити переходи від однієї науки до іншої, а могла тільки просто ставити їх поруч".

Вже після відособлення в останній третині ΧΙΧ ст. еко­номічної теорії (політичної економії) від інших самостійних галузей знання протягом ще певного періоду ( приблизно до 30-40-х років ΧΙΧ ст.) її внутрішня не диференційованість знаходить прояв у відсутності спеціалізації, поділу на складові частини ( наукові дисципліни) всередині самої економічної науки.

В найбільш загальній, абстрактній формі питання про зв’язок поділу праці із зародженням та розвитком наук і мистецтв поставив і вирішив основоположник англійської кла­сичної політичної економії Адам Сміт (1723-1790). Тим самим Адам Сміт обгрунтував принципові вихідні

положення для розгляду питання про класифікацію економічних наук.

У XIX ст. вчені активно розвивали Смітівську ідею про благотворний вплив поділу праці на науку при обговоренні проблем класифікації. Більшість із них подолала обмежений погляд А. Сміта на продуктивну і непродуктивну працю. Так, професор Варшавського університету Григорій Симоненко поширив усі положення про поділ праці в матеріальному виробництві на нематеріальне виробництво, в тому числі на наукову і державну діяльність.

На початку 80-х років XIX ст. видатний австрійський вчений-економіст, професор Віденського універ­ситету Карл Менгер (1840-1921) констатував, по суті, все ще незадовільну розробку питань термінології та класифікації економічних наук. Вчений прогнозував: "Має бути ще тривалий шлях розвитку останніх, перш ніж цілком з'ясуються різні цілі наукового дослідження в галузі людських явищ і тим знайдена буде основа для повної класифікації та термінології їх взагалі і народногосподарських наук зокрема".