1. Соціально-економічна сутність податків. Функції податків. Засади і принципи оподаткування.

Податки являють собою обов’язкові платежі юридичних і фізичних осіб до бюджету. Історично це найдавніша форма фінан­сових відносин між державою і членами суспільства. За економіч­ним змістом — це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

У фінансовій термінології застосовуються п'ять термінів, що відображають платежі держави — плата, відрахування і внески, пода­ток, збір. Причому в окремих випадках плата і відрахування висту­пають як тотожні податкам поняття.

Плата (відповідає на запитання «за що?»). Розмір плати залежить від кількості ресурсів, що використовуються, а надходження плати саме державі визначається державною власністю на ці ресурси. Якщо держава втратить право власності на них, то вона втратить і ці доходи.

Відрахування і внески (відповідають на запитання «на що?», «від чого?») передбачають цільове призначення платежів. Воно мо­же бути тільки частковими (відрахування), тобто встановленим згідно з економічним змістом платежів, або повним (внески), коли витрачання коштів у повному обсязі проводиться тільки за цільовим призначенням.

Податки (відповідають па запитання «для чого?») встановлю­ються для утримання державних структур і для фінансового забез­печення виконання ними функцій держави -— управлінської, оборонної, соціальної та економічної.

Податок — це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини варто­сті валового внутрішнього продукту (ВВП) на загальносуспільні по­треби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може.

Особливою формою податкових платежів є збори. На відміну від податків, які мають характер регулярних надходжень, збори є пла­тежами разового, випадкового і незначного за розмірами характеру.

Функції податків як фінансової категорії випливають з функцій фінансів. Фінанси в цілому виконують дві функції - розподільну і контрольну. Податки безпосередньо пов'язані з розподільною функ­цією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП між держа­вою і юридичними та фізичними особами. Вони виступають мето­дом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби, ви­конуючи таким чином фіскальну функцію.

Податкові надходження мають бути пос­тійними і стабільними й рівномірно розподілятися в регіонально­му розрізі.

Постійність означає, що податки повинні надходити до бюд­жету не у вигляді разових платежів з невизначеними термінами, а рівномірно протягом бюджетного року в чітко встановлені строки. Оскільки призначення податків полягає у забезпеченні витрат дер­жави, то терміни їх сплати мають бути погоджені з термінами фі­нансування видатків бюджету.

Стабільність надходжень визначається високим рівнем гарантій того, що передбачені Законом про бюджет на поточний рік доходи будуть отримані у повному обсязі.

Рівномірність розподілу податків у територіальному розрізі не­обхідна для забезпечення достатніми доходами всіх ланок бюджет­ної системи.

Податки, як уже зазначалось, характеризуються рухом вартості від юридичних і фізичних осіб до держави. Їх сплата призводить до зменшення доходів платника. Причому об'єктивно кожний платник зацікавлений сплатити якомога меншу суму, що може досягатись як за рахунок зменшення обсягів об'єкта оподаткування, так і вибору пільгових умов щодо оподаткування. Таким чином, у сут­ності кожного податку закладена регулююча функція. Вона, як і фі­скальна функція, характеризує їх суспільне призначення. Суть регулюючої функції полягає у впливі податків на різні сторони діяльно­сті їх платників.