3. Майно підприємства, статутний капітал та фінансові ресурси.

Матеріальною базою функціонування підприємства і здійснення його виробничої діяльності є майно підприємств.

Джерелом формування майна підприємства є:

• грошові та матеріальні внески засновників;

• внески засновників в нематеріальній формі;

• доходи, отримані від реалізації продукції та з ін. видів господарської діяльності;

• доходи від цінних паперів;

• кредити банків та інших кредиторів;

• безоплатні та благодійні внески;

• пожертвування підприємств та громадян.

М айно підприємств

С татутний капітал

Фінансові ресурси

Статутний капітал являє собою сукупність вкладів учасників або власників у майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності у розмірах, встановлених установчими документами.

Виробнича і фінансова діяльність підприємств починається з формування фінансових ресурсів. Вони мають створити переду­мови для стабільного процесу виробництва та його постійного зростання, що визначає конкурентоспроможність підприємства на ринку.

Оборотні кошти являють собою ту частину фінансових ре­сурсів, яка постійно перебуває в обігу. Вони спрямовуються на придбання сировини, основних і допоміжних матеріалів, напів­фабрикатів та інших елементів виробничих запасів.

Забезпеченість підприємства оборотними коштами, як і основ­ними фондами, безпосередньо впливає на його діяльність. Не­достатність цих коштів веде до незабезпеченості виробничого процесу. Нераціональне та неефективне їх використання звужує виробничі й фінансові можливості підприємства. Втрата оборотних коштів веде до банкрутства підприємства.

Нематеріальний актив – це немонетарний актив, який не має матеріальної форми і може бути ідентифікованим та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше 1 року або операційного циклу(товарні знаки, винаходи, патенти, ліцензії).

Стабільність функціонування підприємства ґрунтуєть­ся на достатності фінансових ресурсів та їх стабільному кругообігу.

Перспективи розвитку підприємства визначаються його можливостями у нарощенні та залученні фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси — це сума коштів, спрямованих в основні та оборотні засоби підприємства. Вони характеризують фінан­совий потенціал, тобто можливості підприємства у проведенні витрат з метою отримання доходу. Фінансові ресурси поряд з трудовими і матеріальними ресурсами є важливою складовою ресурсної забезпеченості підприємств.

Фінансові ресурси класифікуються за такими ознаками: за кругообігом; за використанням; за правом власності.

1.За кругообігом розрізняють початкові фінансові ресурси, тоб­то ті, з якими підприємство починає свою діяльність і які концен­труються у статутному фонді, і прирощені — отримані підприєм­ством у результаті його діяльності у формі чистого доходу — прибутку.

2.За характером використання виділяють матеріалізовані фі­нансові ресурси — вкладені в основні засоби, які постійно забез­печують виробничий процес, і ті, що перебувають в обігу, обслу­говуючи окремий виробничий цикл — оборотні кошти. Оскільки ^Основні засоби постійно зношуються, то для їх оновлення вста­новлені амортизаційні відрахування, що є формою цільових фінансових ресурсів.

3.За правом власності фінансові ресурси поділяють на власні кошти підприємницької структури (залежно від форми власності це приватний, пайовий чи акціонерний капітал), надані безоплат­но державою з бюджету чи фондів цільового призначення або корпоративними формуваннями з централізованих фондів та по­зичені — отримані кредити.

Конкретними видами фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні підприємств, є: амортизаційні відрахування, оборотні кошти, прибуток, бюджетні асигнування, надходження з цільових фондів, надходження з централізованих корпоратив­них фондів, кредити. Водночас треба зазначити, що прибуток, бюджетні асигнування, надходження з цільових і корпоратив­них фондів — це не стільки ресурси, скільки джерела їх форму­вання. Вони можуть бути спрямовані як на забезпечення потреб виробництва, так і на невиробничі потреби. Так, наприклад, прибуток може бути капіталізованим (поповнення статутного фонду) або витраченим на фінансування соціальних витрат чи на виплату премій.

Початкові фінансові ресурси, які формують статутний фонд, спрямовуються в основні та оборотні фонди. У процесі викорис­тання основних фондів формується такий вид фінансових ресур­сів, як амортизаційні відрахування. Забезпечення формування оборотних фондів здійснюється за рахунок оборотних коштів.

Надані фінансові ресурси за характером використання подібні власним, оскільки після їх надходження вони переходять у впорядження підприємства. Разом з тим існують певні обмеження, адже такі кошти мають здебільшого цільовий характер.

Бюджетні асигнування можуть надаватися підприємствам (як правило, державним) у таких формах:

— бюджетні інвестиції;

— бюджетні кредити;

— державні дотації;

— державні субсидії.

Бюджетні інвестиції являють собою виділення коштів на розвиток виробництва, насамперед у вигляді капітальних вкла­день. Вони спрямовуються у пріоритетні галузі й проекти, які ви­значають розвиток економіки країни загалом.

Бюджетні кредити є формою фінансової допомоги під­приємствам у разі скрутного фінансового стану. Вони відріз­няються від банківських відносно невисоким рівнем процент­них ставок.

Державні дотації — це виділення коштів з бюджету на покриття збитків підприємств, як правило, у тому разі, коли збитковість є наслідком певної політики держави, наприклад цінової.

Державні субсидії — це виділення коштів з бюджету суб'єк­там підприємницької діяльності на вирішення певних завдань у межах різних державних програм.

Надходження з державних цільових фондів за своїм змістом ідентичні бюджетним асигнуванням. Вони здійснюються у формі державних інвестицій і субсидій, кредитів. Ці надані ресурси мають строго цільовий характер, котрий випливає із суті даних фондів.

Надходження з централізованих фондів відображають внутрішньокорпоративний перерозподіл фінансових ресурсів. Ці фонди створюються за рахунок прибутку структурних оди­ниць корпоративного об'єднання, тобто за своєю сутністю — це перерозподіл чистого прибутку. З одного боку, підприємства здійснюють відрахування у централізовані фонди, з іншого — можуть отримувати з них кошти. Визначаючи фінансові ресурси, надані з бюджету, цільових і централізованих фондів, слід враховувати сальдо взаємовідносин. Позитивне сальдо характеризує реально надані ресурси, від'ємне — фактичну суму вилучених коштів підприємств.

Кредити являють собою фінансові ресурси, які тимчасово пе­ребувають у розпорядженні підприємств. Саме це визначає сферу їх використання — як правило, на тимчасові чи сезонні потреби, а також потреби, які мають циклічний характер. Кредит існує у двох основних формах: комерційний і банківський. Комерційний — це придбання товарів чи отримання послуг з відстрочкою оплати. Подібна угода оформляється спеціальним борговим зобов'язанням — векселем. Банківсь­кий кредит полягає в отриманні позичок від банків чи інших кредитних установ. Кредитування здійснюється з дотриманням принципів поворотності, строковості, платності, забезпеченості. Дотримання принципів кредитування дуже важливе для обох сторін.

Прибуток є формою фінансових ресурсів, прирощених (заро­блених) підприємством у результаті його господарської діяльно­сті. Він спрямовується насамперед на розвиток виробництва. Ка­пітальні вкладення та приріст оборотних коштів відображають збільшення статутного фонду, тобто тих ресурсів, які постійно перебувають у розпорядженні підприємства.

Роль прибутку як фінансового ресурсу характеризується саме його використанням на розширення виробництва