logo
сам

Термінологічний словник

Активи банку— розміщені і використані кошти банку, згруповані за їх економічним значенням у процесі відтворення, які відображаються у лівій частині бухгалтерського балансу банку — активі.

Активи банку високоліквідні— грошові кошти та активи, які мо­жуть бути легко трансформовані у наявні кошти.

Активні операції— операції банків з розміщення і використання грошових коштів, що складають їх ресурсну базу (резерви).

Акціонерний банк— банк, заснований у формі відкритого або за­критого акціонерного товариства. Його діяльність регулюється закона­ми України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські то­вариства», «Про цінні папери і фондову біржу» та іншими законо­давчими й нормативними актами.

Акціонерний капітал банку— кошти, інвестовані власниками ак­ціонерного банку у його акції, та сума нерозподіленого прибутку. Мі-

німальний розмір цього капіталу регулюється нормативними актами Національного банку України.

Баланс — звіт, який показує фінансовий стан банку на певну дату, У ньому перелічуються його активи, пасиви та власний капітал.

Банк з іноземним капіталом — банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному нерезиденту, перевищує 10 %.

Банківська ліцензія — документ, який видається Національним ба­нком України в порядку і на умовах, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність», на підставі якого банки мають право здійснювати банківську діяльність.

Банківська ліквідність — здатність банку швидко і без втрат вико­нати свої зобов'язання, пов'язані з формуванням резервів.

Банківська паніка — хвиля банкрутств банків, яка спричиняє змен­шення доступності вкладів та кредитів, зменшує довіру вкладників до банків і провокує їхні наміри достроково вилучати вклади. Часто завер­шується діловими рецесіями.

Банківські інвестиції— вкладення банків у цінні папери чи паї ін­ших юридичних осіб.

Банківські послуги — основний продукт банківської діяльності, че­рез який банки беруть участь у створенні доданої вартості та ВВП. На­даються через виконання банківських операцій (зведення кредиторів і позичальників, зменшення ризиків, надання ліквідності, інформаційні та ін. ) та в процесі позабанківської діяльності (гарантійні, консульта­ційні, торговельні та ін.).

Банківські резерви — сукупність коштів, які перебувають у розпо­рядженні банку, використовуються ним для здійснення кредитних та інших активних операцій і розміщені на його коррахунку в централь­ному банку чи в його касах.

Банківські ризики — загроза втрат, що зумовлена специфікою бан­ківської діяльності. Підрозділяються на кредитні, процентні, валютні ризики, ризики від операцій з цінними паперами, ризики зловживань тощо.

Вклад— грошові кошти в національній чи іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних за­садах на визначений строк (строковий) або без зазначення такого стро­ку (до запитання) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законо­давства України та умов договору.

Депозит банківський — див. Вклад.

Диверсифікація — розподіл коштів поміж більшою кількістю акти­вів з метою зменшення ризику.

Державне гарантування депозитів населення — система гаранту­вання вкладів населення в комерційних банках, організована державою. Фонд гарантування депозитів створюється за рахунок відрахувань бан­ків, розмір яких установлений законом у відсотках до обсягу депозитів. У 2006 р. розмір гарантії становив 8,0 тис. грн одному вкладнику по всіх вкладах у гривнях в одному банку.

Довірчі операції банків— операції трастових підрозділів ко­мерційних банків з управління коштами чи майном і виконання інших послуг в інтересах, за дорученням та за рахунок їх клієнтів.

Дочірній банк — банк, у якому материнському банку належить не менше 50 % акціонерного (пайового) капіталу або голосів, але який не має права володіти акціями материнського банку.

Закордонна філія банку— підрозділ закордонного банку, що має його назву, розміщений у даній країні і надає весь спектр банківських послуг.

Земельний банк— банк, переважною діяльністю якого є надання послуг з земельного кредиту, тобто кредиту під заставу землі або іншої нерухомості з метою сприяння розвитку сільського господарства. Як правило, ці банки надають пільгові кредити аграрному сектору еконо­міки за рахунок держави або за її підтримки.

Інвестиційний банк — банк, що спеціалізується на здійсненні портфельних і реальних інвестицій на комісійній основі чи за власний кошт, шляхом проведення операцій з цінними паперами (випуск, роз­міщення, придбання) та довгострокового кредитування інвестиційних проектів, засновницької діяльності. Особливість інвестиційних банків полягає в тому, що вони не займаються залученням вкладів населення.

До виділення інвестиційних банків в окремий вид привів розподіл праці в кредитній сфері з метою зменшення ризиків комерційних бан­ків, причому в деяких країнах (США, Японія, Великобританія) таке ви­ділення закріплено законом.

Інноваційний банк — спеціалізований банк, основними операціями якого є фінансування або кредитування інноваційної діяльності за всім інноваційним циклом «наука-техніка-виробництво» чи окремими його етапами або стадіями з метою прискорення темпів науково-технічного прогресу. Ці операції дуже ризиковані через непередбачуваність ре­зультатів інноваційного процесу. Кредити, які надають інноваційні бан­ки, переважно є довгостроковими. Основними ресурсами цих банків служать їх власні кошти та депозити їхніх клієнтів. В Україні вони не набули розвитку. Альтернативою інноваційних банків є венчурні фон­ди, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії.

Капітал банку— залишкова вартість активів банку після вираху­вання всіх його зобов'язань.

Стандартні кредити — кредити (незалежно від виду забезпечен­ня), строки погашення яких не настали, або за якими своєчасно та в по­вному обсязі погашається основний борг, а також пролонговані в уста­новленому порядку (але не більше двох разів) кредити із загальним терміном пролонгації не більше шести місяців.

Нестандартні кредити— кредити, пролонговані більше разів, або з загальним терміном пролонгації, який перевищує 60 забезпечені кредити з простроченням терміну погашення до 60 днів та недостатньо забезпечені кредити з простроченням терміну погашення до 30 днів.

Сумнівні кредити— незабезпечені кредити з простроченням терміну погашення до ЗО днів та недостатньо забезпечені з прострочен­ням терміну погашення від ЗО до 60 днів, а також кредити з простро­ченням терміну погашення від 60 до 180 днів.

Безнадійні кредити— незабезпечені кредити з простроченням терміну погашення від 60 до 180 днів та недостатньо забезпечені кре­дити з простроченням терміну погашення понад 180 днів.

Комерційний банк— банк, основною метою діяльності котрого є збільшення ринкової вартості статутного капіталу та отримання прибут­ку для свого подальшого розвитку й для своїх акціонерів чи пайовиків.

Кооперативний банк— банк, що перебуває у спільній власності своїх членів, може здійснювати розрахунково-касове обслуговування, надавати позички, приймати депозити та забезпечувати своїх клієнтів іншими послугами в межах отриманої ліцензії.

Кредитна політика банку — система заходів з управління кредитним процесом в комерційному банку, який охоплює основні етапи грошово-кредитних відносин на мікрорівні щодо залучення грошових ресурсів та вибору орієнтовних напрямів їх розміщення відповідно до цілей, які ста­вить перед собою банк. Вона служить основою для прийняття відповідних управлінських рішень менеджерами банку у процесі кредитування. Кре­дитна політика кожного банку має узгоджуватись з основними засадами грошово-кредитної політики центрального банку країни.

Кредитний потенціал банку — дорівнює ресурсам банку — влас­ним і залученим (у тому числі запозиченим), зменшеним на вкладення в його основні засоби, нематеріальні активи, асоційовані чи дочірні ком­панії. Він служить базою для планування банком своїх стратегічних і тактичних напрямів кредитної та інвестиційної діяльності.

Кредитний портфель банку — сукупність усіх позичок, наданих ба­нком на даний момент. Він не включає нарахованих, але ще не сплачених процентів за кредитами, зобов'язань надати кредит, кредитних ліній, які ще не списані, гарантій та акредитивів, депозитів в інших банках.

Кредитний ризик — ризик несплати позичальником кредитору ос­новного боргу і процентів за користування кредитом.

Кредитно-інвестиційний портфель — сукупність усіх наданих банком позичок та придбаних ним цінних паперів.

Кредитоспроможність — наявність у юридичної чи фізичної осо­би умов для отримання кредиту та здатність його повернути. Визнача­ється особистими якостями позичальника та його фінансовим станом, здатністю в разі потреби мобілізувати кошти для погашення кредиту з різних джерел.

Ліквідація банку— процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Маржа банківська — дохід банку, який він одержує в результаті рі­зниці між курсами продажу і купівлі іноземної валюти, цінних паперів, процентними ставками за виданими й отриманими кредитами.

Материнський банк— основний банк банківської холдингової групи, якому належить не менше 50 % акціонерного (пайового) ка­піталу або голосів кожного з дочірніх банків.

Овердрафт— короткостроковий кредит, що надається банком надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми через дебетування його рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Овертайм — надані та отримані кредити і депозити строком не більше одного операційного дня без урахування неробочих днів банку.

Органи управління банку— загальні збори учасників, наглядова рада, правління (рада директорів) банку. їх повноваження визначені чинним законодавством та установчими документами банку.

Пасиви банку — одна з двох частин бухгалтерського балансу (права сторона), в якій на певну дату у грошовому виразі відображені джерела утворення коштів банку.

Пасивні операції— дії банку, спрямовані на залучення коштів юридичних і фізичних осіб для збільшення резервів банку.

Підрозділ банку — структурна одиниця банку, що не має статусу юридичної особи і виконує функції, визначені банком.

Платоспроможність— здатність юридичної чи фізичної особи своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов'язання.

Позичальник— юридична чи фізична особа, які отримує кошти в тимчасове користування з умовою повернення, платності, строковості і, як правило, зі сплатою процентів.

Представництво банку — територіально відокремлений підрозділ банку, що не здійснює банківської діяльності.

Принципи кредитування — основні правила, за якими здійснюєть­ся кредитування.

Рейтинг банку — показник, за яким проводиться порівняння банків за допомогою обраних критеріїв.

Статутний фонд банку— кошти, вкладені учасниками банку (ак­ціонерами чи пайовиками) в акції чи паї банку. Його мінімальний розмір установлений Законом України «Про банки і банківську діяльність», а конкретний розмір передбачається установчими документами банку. Особливістю формування статутного фонду банками є те, що воно здій­снюється тільки у грошовій формі за рахунок підтверджених вільних ко­штів учасників. Для формування статутного фонду забороняється вико­ристовувати бюджетні кошти і кошти, отримані в кредит та під заставу.

Учасники банку — засновники банку, акціонери банку, який є акці­онерним товариством, учасники банку, який є товариством з обмеже­ною відповідальністю, і пайовики кооперативного банку.

Факторинг — активно-пасивна операція банку, за якою він викупо­вує у клієнта право на стягнення його дебіторської заборгованості за винагороду, встановлену укладеною між ними угодою.

Філія банку — відокремлений структурний підрозділ, що не має стату­су юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку.