Методичні вказівки

У темі 3 було розглянуто сутність фінансового посередництва і його інституційну модель. Тому в цій темі студент має поглиби­ти свої знання про фінансове посередництво, зокрема про його учасників. Передусім слід усвідомити те значення, яке мають фі­нансові посередники для суспільства, надаючи учасникам грошо­вого ринку послуги щодо зменшення їх ризиків, підвищення лік­відності та забезпечення інформацією.

Далі потрібно розібратись з класифікацією фінансових посе­редників та характерними ознаками кожної з їх груп. Бажано ознайомитись з чинним законодавством про окремих фінансових посередників, насамперед з Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», нові положення якого поки що не відобра­жені у підручниках та навчальних посібниках. А потім необхідно з'ясувати, які конкретні вигоди має суспільство від діяльності фінансових посередників.

У фінансовому посередництві провідну роль відіграють банки завдяки їх здатності емітувати гроші (цього не може робити жо­ден інший фінансовий посередник) і вести рахунки фізичних і юридичних осіб та здійснювати безготівкові розрахунки між ни­ми. Банки були першими фінансовими посередниками, інші по­середники, які стали виникати пізніше, почали виконувати деякі функції банків (залучення коштів, надання кредитів). Щоправда, і банки деякі новації запозичили в інших фінансових посередників.

Слід взяти до уваги, що в багатьох зарубіжних країнах банки сьогодні в основному спеціалізуються на короткостроковому кредитуванні, а інші фінансові посередники (пенсійні фонди, страхові компанії тощо) здійснюють середньо- і довгострокове кредитування суб'єктів підприємницької діяльності й населення. Це пояснюється тим складом ресурсів, які є у розпорядженні кож­ного з них. Водночас банки в багатьох країнах часто мають біль­ше доходів від надання послуг, які надаються й іншими фінан­совими посередниками, ніж від надання позичок. Інколи банки та інші фінансові посередники співробітничають у сфері кредиту­вання, надаючи так звані спільні кредити. Щоправда, в Україні в 1993 р. фінансовим посередникам, окрім банків, було заборонено займатись

Ознайомившись зі складом інститутів ринку цінних паперів на основі конспекту лекцій та базового підручника, більш детально з цим питанням можна ознайомитись з допомогою вказаної ниж­че рекомендованої до вивчення теми додаткової чи аналогічної їй літератури, а також скористатись знаннями, отриманими з інших навчальних дисциплін.

Діяльність фінансових посередників відіграє дуже важливу роль у суспільстві. Оскільки ця діяльність пов'язана з грошима, то вона є досить ризиковою, а тому потребує регулювання з боку держави. Зокрема, таке регулювання здійснюється: щодо випуску цінних паперів — Державною комісією з цінних паперів та фон­дового ринку, щодо діяльності банків — Національним банком України, щодо діяльності фінансових установ, які не є банка­ми, — Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, При вивченні цього питання окрім підручника бажано ознайомитись з чинним законодавством, яке передбачає регулювання діяльності фінансових посередників.

Далі слід засвоїти поняття банківської системи, звернувши увагу на те, що вона не є тільки сукупністю банків. Особливу ува­гу потрібно звернути на те, чим функції банківської системи від­різняються від функцій банків.

Найвищою ланкою банківської системи, її першим рівнем є центральний банк. В Україні ним є Національ­ний банк України, Другий рівень банківської системи — комер­ційні, кооперативні та спеціальні банки. Діяльність перших двох видів регламентована Законом України «Про банки і банківську діяльність». Так, у ст. 8 цього закону передбачені основні засади створення і діяльності кооперативних банків, що підрозділяються на центральний і місцеві. Центральний кооперативний банк кон­тролює місцеві банки, а його контролює Національний банк України. Місцеві кооперативні банки діють у межах однієї обла­сті. У цьому самому законі перелічені ознаки універсальних і спе­ціалізованих банків. Зокрема, спеціалізованими називаються бан­ки, у яких більше 50 % активів є активами одного виду, а якщо понад 50 % пасивів становлять вклади населення, то такий банк вважається спеціалізованим ощадним банком.

У деяких виданнях, переважно зарубіжних, в окрему групу виділяють спеціальні банки, на які зазвичай покладається надан­ня за рахунок державних коштів дотацій, субсидій та іншого ці­льового фінансування окремих видів діяльності, галузей економі­ки чи навіть певних підприємств, які фінансово підтримуються державою.

Щоб отримати максимальний дохід на заощадження і капітал, ринкова ситуація вимагає від учасників грошового ринку постій­но перебувати у творчому пошуку. Унаслідок цього на ньому з'являються нові інноваційні продукти. Ними у свій час були уже звичні сьогодні факторинг, форфейтинг, лізинг, деривативи, нау-рахунки та ін. Фахівців, які проектують, розробляють і реалізу­ють фінансові інновації, здійснюють пошук нових підходів до вирішення проблем у сфері фінансового посередництва, назива­ють фінансовими інженерами. Зазвичай вони виконують три ро­лі: посередників, генераторів ідей (інноваторів) і фахівців з ви­шукування законодавчих лазівок (наприклад, уникнення сплати податків без порушення законодавства).