11.2. Бюджетування (основні поняття, механізм).

Досить часто в літературних джерелах поняття „бюджетування” та „планування” вживаються як синоніми, їх слід розрізняти: бюджетування зорієнтоване в основному на фіксацію та координацію показників у короткостроковому періоді, а планування – на прогнозування шляхів і засобів досягнення поставлених цілей як у коротко-, так і довгостроковій перспективі.

Сучасна система бюджетування повинна бути заснована на розробці і контролі виконання ієрархічно системи бюджетів.

Згідно із сучасними трактуваннями, бюджет – це сума коштів, які є в розпорядженні для виконання визначених функцій та проведення певних заходів у рамках загальнофірмового планування. Він може складатися у формі заданих показників, яких слід дотримуватися у плановому періоді. У бюджеті можуть відображатися як вартісні, так і кількісні показники планового періоду.

У сучасній літературі, присвяченій плануванню та бюджетуванню, розрізняють два основні види бюджетів: гнучкі та фіксовані. У гнучких бюджетах планові розрахунки затрат і фінансових результатів прив’язуються до обсягів виробництва та реалізації продукції, показники фіксованих бюджетів здебільшого не змінюються зі зміною обсягів виробництва.

Бюджетування – це система регулярного економічного управління і контролю за фінансовими ресурсами для досягнення економічної ефективності і зміцнення фінансової стійкості підприємства, шляхом складання бюджетів витрат і доходів з урахуванням тактичних цілій кожної структурної одиниці з позиції стратегічних цілей підприємства в цілому. Тобто підприємству необхідно вирішити дві взаємозалежні задачі:

а) розмір надходження грошей,

б) бюджет витрат.

У першому випадку мова йде саме про надходження грошей, а не про розмір дебіторської заборгованості і можливих оплат клієнтами тих чи інших рахунків. Тільки ті гроші, що дійсно надійдуть (краще подумати, як укласти тимчасово вільні кошти, чим болісно шукати гроші на сплату витрат, що внесені в бюджет підприємства), повинні цікавити менеджера при вирішенні питання про складання фінансового плану чи бюджету фірми.

Бюджет витрат складається з визначення обов'язкових платежів (у першу чергу сплата кредиторської заборгованості, податкові платежі, виплата відсотків по кредитах і т.п.), виплати зарплатні співробітникам, закупівлі сировини, матеріалів і ін. При більш точному фінансовому плануванні має сенс складати бюджети готівки, закупівель, поточних капітальних витрат і інших видів можливих витрат.

До основних характеристик бюджетування можна віднести:

- короткостроковість;

- високий рівень конкретизації;

- внутрішню спрямованість;

- тісну інтеграцію з контролем та аналізом відхилень.

Необхідною передумовою успішного бюджетування на підприємстві є ефективно діюча система обліку, звітності та збору інформації.

З метою економії фінансових ресурсів, скорочення непродуктивних витрат, більшої гнучкості в управлінні і контролі за собівартістю продукції, а також для підвищення точності заданих бюджетних показників необхідно впроваджувати такі принципи бюджетування та планування:

- принцип повноти: всі операції підприємства, що призводять до надходжень чи виплат грошових коштів та впливають на його фінансові результати, повинні бути відображені в бюджеті;

- принцип точності: всі операції та результуючі з них грошові надходження і виплати повинні базуватися на реальних прогнозах;

- принцип координації означає, що бюджети окремих підрозділів повинні складатися з урахуванням можливості їх зведення в єдиний консолідований бюджет;

- принцип прозорості передбачає, що бюджети повинні складатися таким чином, щоб усі задіяні в їх виконанні особи чітко уявляли завдання, які перед ними ставляться;

- принцип централізації передбачає, що бюджетування є важливим інструментом фінансового управління підприємством, яке повинно здійснюватися з єдиного центру;

- принцип спеціалізації бюджетів вимагає, щоб грошові надходження та виплати відображалися відповідно до їх видів і джерел виникнення, завдяки чому можна проконтролювати рух грошових коштів у розрізі окремих центрів прибутковості та відповідальності;

- принцип періодичності бюджетування означає, що бюджети повинні ділитися на окремі періоди, тривалість яких визначається специфікою організації фінансової діяльності підприємства.

За способами бюджетування розрізняють: нуль-базис-бюджетування і традиційне бюджетування. Бюджетні показники за першим способом розраховуються на основі нового обрахунку потреби в капіталі для фінансування необоротних та оборотних активів з використанням широкого масиву інформації щодо технологічних процесів, норм і нормативів, калькулювання собівартості продукції, ціноутворення тощо.

В основі традиційного бюджетування лежать показники діяльності, зокрема показники потреби в капіталі та рівня витрат попередніх періодів. При цьому застосовується методологія екстраполяції.

Переходити до бюджетування і фінансового планування (у цифрах!) на черговий період можна з урахуванням вирішення поставлених вище проблем структурного порядку.

Наступна проблема може бути сформульована за допомогою питання: чи варто (у рамках бюджету фірми, який розробляється і фінансового планування) максимізувати доходи і мінімізувати витрати кожного підрозділу.

Відповідь уявляється цілком очікуваною. Оскільки підрозділ — це частина (структурна частина) фірми, то вирішувати проблеми такого порядку необхідно для всієї структури (структура не являє собою механічну суму її частин). Невірно вважати, що максимізація доходів кожного підрозділу дасть можливість максимізації доходів усієї структури. Тим більше, що в нас маються підрозділи, що створюють доходи (фінансові ресурси), а є такі, які, не створюючи ніяких доходів, споживають чималі фінансові ресурси.

Настільки ж проблематичним буде становище фірми, коли, за будь-яку ціну прагнучи до мінімізації витрат кожного підрозділу, ми будемо упевнені у тому, що отримаємо в остаточному підсумку мінімум витрат організації (підприємства).

Вірним буде підхід раціонального лімітування витрат і обов'язкового мінімуму доходів. Послідовне його проведення в рамках усіх підрозділів повинно забезпечити формування реального фінансового плану і бюджету підприємства. У фінансовому плануванні (особливо в умовах практично повної невизначеності) більш важливим представляється досягнення реальності бюджету, ніж максимуму доходів і мінімуму витрат підприємства як таких. Це дозволить обминути “спілкування” з “законом підлості” (чи “законом падаючого бутерброда”) для фінансів фірми, при якому пік платежів приходиться на період, коли на розрахунковому рахунку коштів буває явно недостатньо.