10.4. Рейтингова оцінка підприємства

Закони ринку ставлять перед підприємствами необхідність розв'язання таких важливих економічних завдань: забезпечення конкурентоспроможності товарної продукції, а також їхньої діяльності. Підприємствам, які прагнуть до комерційного успіху, важливо правильно оцінювати і постійно стежити за рівнем просування до нового економічного статусу — фінансове незалежного самостійного підприємства [9].

Підвищення ефективності виробництва підприємства, зміцнення його конкурентоспроможності вимагають принципово нових підходів до управління й організації виробництва. Тому для прийняття правильних управлінських рішень треба, з одного боку, вміти чітко аналізувати і взаємопов'язувати реальні процеси, з іншого — виявляти закономірності і тенденції розвитку подій, які спрямовують діяльність підприємства у цих реальних умовах на до­сягнення поставлених цілей.

Першочергове завдання економічного аналізу — розкрити причинно-наслідкові зв'язки між фінансовою та виробничою діяльністю підприємства. Необхідні передумови для стійкого фінансового стану створює виробнича діяльність. Якщо підприємство працює ритмічно, випускає рентабельну продукцію, успішно її реалізує, воно, здебільшого, має необхідні кошти для платежів. Однак нерідко трапляються випадки, коли прибуткове підприємство мас фінансові труднощі. Це пояснюється тим, що фінанси залежать не лише від розміру доходів, які надходять, не лише від наявності засобів, а й від того, наскільки раціонально й ефективно використовуються засоби, тобто від якості самої фінансової роботи. В умовах ринку зі скрутного фінансового стану підприємство зобов'язане виходити самостійно за рахунок мобілізації внутрішніх резервів і поліпшення роботи.

Важливим об'єктом аналізу є вивчення правильності використання фінансових ресурсів відповідно до їх цільового призначення.

Завдання аналізу фінансового стану підприємства визначаються також інтересами користувачів аналітичним матеріалом.

В умовах ринкової економіки підприємства діють як самостійні товаровиробники. Водночас у діяльності підприємства зацікавлені численні фізичні та юридичні особи, державні органи, які уважно стежать за результатами цієї діяльності і фінансовим станом підприємства [4].

Фінансова характеристика підприємств відображає виробничо-господарську діяльність через рух грошових коштів. Основні об'єкти фінансового аналізу — фінансовий стан, платоспроможність і кредитоспроможність підприємства, фінансові результати його діяльності. Фінансовий стан підприємства характеризується сукупністю параметрів, які виражають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Він є синтетичним виразником виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства. Водночас правильне використання фінансових результатів може призвести до активізації всіх сфер його діяльності. У ринковій економіці аналіз фінансового стану, використовуючи здебільшого бухгалтерський баланс, виходить за рамки відомостей, які містяться в балансі та інших формах обов'язкової звітності. Він втручається у питання оцінки якості продукції, її конкурентоспроможності на зовнішньому та внутрішньому ринках, стану технічної бази підприємства і перспектив її вдосконалення, забезпеченості необхідними матеріалами, а також компетентності, ініціативності господарських керівників, кваліфікації робітників і ряду інших аспектів інвестиційної, постачальницької і збутової діяльності, які впливають на дохідність і фінансову сталість підприємства.

Аналіз фінансового стану включає в себе оцінку діяльності підприємства в минулому, на сьогодні та в майбутньому. Його мета – визначити фінансовий стан підприємства, своєчасно виявити і усунути недоліки в діяльності; знайти резерви покращення фінансового стану підприємства [8].

Аналіз фінансового стану може здійснюватися як управлінським персоналом підприємства, так і будь-яким зовнішнім аналітиком, оскільки такий аналіз базується на загальнодоступній інформації. Відповідно виділяють два види аналізу фінансового стану: внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться працівниками підприємства. Інформаційна база для його проведення набагато ширша і включає будь-яку інформацію, циркулюючу всередині підприємства та корисну для прийняття управлінських рішень. Відповідно розширюються і можливості аналізу. Внутрішній аналіз фінансового стану необхідний для задоволення власних потреб підприємства. Його метою є забезпечення надходження грошових коштів, розміщення власних і залучених джерел таким чином, щоб отримати максимальний прибуток і уникнути банкрутства. Результати аналізу використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства.

Зовнішній аналіз проводиться аналітиками - сторонніми особами для підприємства, які не мають доступу до внутрішньої інформаційної бази. Його метою є прогнозування ступеня ризику вкладення інвестицій і рівня його доходності. Зовнішній аналіз менш деталізований і більш формалізований.

Оцінку фінансового стану підприємства здійснюють різні економічні суб'єкти, зацікавлені в отриманні найбільш повної інформації про його діяльність. Результати аналізу дозволяють зацікавленим особам і підприємствам приймати управлінські рішення на підставі оцінки поточного фінансового стану, діяльності підприємства за минулі періоди і прогнозних даних.

Одним з основних і заключних етапів вивчення інвестиційного ринку є аналіз та оцінка інвестиційної привабливості окремих підприємств та районів, які розглядаються як потенційні об'єкти інвестування.

Інвестиційна привабливість підприємства – це інтегральна характеристика окремих підприємств як об'єктів майбутнього інвестування з позицій перспективності розвитку, обсягів і перспектив збуту продукції, ефективності використання активів, їх ліквідності, стану платоспроможності і фінансового стану.

В Україні останнім часом досить активно впроваджується механізм рейтингування згідно з Концепцією створення системи рейтингової оцінки регіонів, галузей національної економіки, суб'єктів господарювання.

Кожен об'єкт рейтингового оцінювання відносять до певного класу надійності, інвестиційної привабливості починаючи від найвищого рейтингового класу інвестиційної категорії до найнижчого класу спекулятивної категорії згідно зі стандартизованою рейтинговою шкалою.

Запропонована система базується на складанні рейтингу регіону на основі експертних оцінок, визначенні інвестиційної привабливості регіону на базі показника «дистанції віддалення від еталону». Рейтингова система враховує інтереси різних груп інвесторів: експортно-орієнтованих підприємств, місцевих ринково-орієнтованих підприємств, транснаціональних корпорацій, малих підприємств, іноземних інвесторів, місцевих інвесторів [13].

Найбільш відомими західними системами оцінки інвестиційної привабливості та ризику є рейтинги Institutional Investor, Euromoney, Business Environment Risk Index (BERI).

Однією з проблем рейтингової оцінки є нечіткість критеріїв при визначенні класів рейтингу. Точність наданих рейтинговими агентствами деяких рейтингів підлягає сумніву з боку професійних учасників фондового ринку, адже рейтинг – це лише якісна експертна оцінка, яка не є досить об'єктивною. Хоча агентства запевняють, що дана оцінка є комплексною, оскільки вона передбачає як кількісний аналіз (аналіз показників фінансової звітності), так і якісний аналіз стратегії розвитку та принципів управління суб'єкта господарювання. Але при аналізі навіть деякої окремої частини чинників, які впливають на рівень рейтингу, можливі неоднозначні ситуації, коли за цими певними чинниками об'єкт оцінки можна віднести відразу до декількох класів рейтингу.

Рейтингові системи оцінки інвестиційної привабливості регіону є економічно цікавими, але вони важко пристосовуються для оцінки інвестиційної привабливості одного підприємства. Для підприємства при оцінці його інвестиційної привабливості вони будуть нести тільки інформативний характер: характеристика інвестиційної привабливості регіону не дає точного уявлення про інвестиційну привабливість одного підприємства. Крім того, використання експертних оцінок може спричинити велику вірогідність неточності оцінки інвестиційної привабливості підприємства, тому що рейтинг розраховується як середньозважена експертних оцінок регіону [7].

Необхідно зауважити, що проблема оцінки інвестиційної привабливості підприємства може бути вирішена лише після визначення усіх факторів, що впливають на її рівень як зовні, тобто з боку держави, регіону та галузі, так і із середини, із боку самого підприємства. Виходячи із цього оцінку інвестиційної привабливості підприємства треба проводити за двома напрямами з урахуванням зовнішніх та внутрішніх факторів впливу: оцінка попереднього та поточного фінансово-економічного стану підприємства (короткострокова життєдіяльність підприємства); визначення прогнозних значень показників діяльності підприємства (довгострокова діяльність підприємства) [4].

До наявних фінансових ресурсів підприємств галузей належать грошові кошти, що перебувають в їхньому розпорядженні, зокрема, валовий дохід і прибуток, кредити, активи. Фінансовий потенціал включає також ефективне використання фінансових ресурсів. Проте не всі запропоновані показники можливо використати для галузевого розрізу, крім того характеристика фінансового потенціалу на рівні галузі вимагає додаткових показників [10].

Абсолютна величина прибутку не дає уявлення про рівень і зміну ефективності у виробничих галузях, у торгівлі. Для інвестора важливо знати, за рахунок чого відбувається приріст прибутку. Інвестиційна привабливість характеризує здатність цієї галузі до досягнення кращих, ніж інші галузі значень важливих фінансових показників. Це стосується насамперед максимізації рентабельності, мінімізації витрат для ведення певної діяльності та забезпечення швидкого повернення фінансових засобів інвестованих у певний вид економічної діяльності. Сума прибутку може зростати, а ефективність виробництва може залишатися на колишньому рівні або навіть знизитися. Це відбувається в тому разі, якщо приріст прибутку, отриманий за рахунок екстенсивних (кількісних) чинників виробництва – збільшення чисельності працівників, зростання парку устаткування. Якщо ж під час зростання чисельності працівників їхня продуктивність залишилася колишньою або знизилася, то відповідно ефективність виробництва не змінюється або навіть знижується. Про ефективність використання фінансових коштів підприємств галузі свідчить прибутковість і рентабельність. Основними ознаками рентабельності в системі торговельних і виробничих стосунків є відношення прибутків до витрат виробництва, що характеризує рівень прибутковості поточних витрат (на придбання сировини, матеріалів, палива, на амортизацію засобів праці, витрати з управління та обслуговування виробництва і заробітної плати працівників); відношення прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів, що характеризує відносну величину зростання авансованих витрат і що дає оцінку економічної ефективності виробничих фондів. Рентабельність дає оцінку функціонування підприємств галузі, вона характеризує ефективність фінансової діяльності підприємств певної галузі певного регіону порівняно до підприємств цієї ж галузі іншого регіону. Рентабельність, з одного боку, є економічною категорією, що виражає економічні стосунки між економічними суб'єктами з приводу результативності використання чинників капіталу, а з іншого є об'єктом і інструментом фінансового менеджменту. На основі аналізу рівнів рентабельності підприємств галузей у регіонах, потенційний інвестор може визначити, які галузі забезпечують велику прибутковість. Це стає особливо важливим в сучасних, ринкових умовах де фінансова стійкість підприємств галузі залежить від спеціалізації і концентрації виробництва. Для оцінки ефективності використання коштів важливо мати також порівняльні дані згаданих видів рентабельності, а саме їх динаміку як індекс у відсотках. Також важливим для інвестора є такий показник, як доходність інвестованого капіталу, яка розраховується як зіставлення прибутку з загальною сумою довготермінового капіталу (власного капіталу і довготермінових зобов'язань) використаних для її отримання. Спосіб отримання додаткового довготермінового капіталу – довготермінові кредити. Залучення кредитів підвищує значення дохідності інвестованого капіталу .

Отже, перш ніж прийняти рішення інвестору треба оцінити відповідність обраної галузі обраного регіону критеріям, що були описані раніше.

Аналізуючи потенційні об'єкти інвестування треба також звертати увагу на динаміку прибутку і реалізацію продукції, а також динаміку показників рентабельності реалізованої продукції, дохідності інвестованого капіталу. Про можливе сповільнення розвитку і погіршення фінансового стану на рівні галузей свідчать такі ознаки:

скорочення обсягів реалізації продукції галузі;

зниження прибутку і рентабельності реалізованої продукції галузі протягом кількох років підряд;

зниження дохідності інвестиційного капіталу в галузі протягом кількох років підряд;

різке зростання податків у галузі;

кількість злочинів у галузі;

насичення ринку;

загострення конкурентної боротьби;

зростання цін на сировину і матеріали, підвищення заробітної плати в галузі [11].

Крім того, інвестор повинен враховувати можливі ризики неповернен­ня вкладених коштів чи неотримання прибутків, про що свідчить потенціал економічного ризику під час вибору розміщення інвестицій. Яким способом можна мінімізувати ризик невдач у бізнесі, як вибрати той відповідний вид економічної діяльності, який принесе очікувані доходи, це питання є особли­во важливим тепер, коли економічне сповільнення торкнулося всіх галузей у нашій країні, а підприємства обмежують випуск продукції і звільняють пра­цівників. Полегшити відповідь на ці запитання може визначення рейтингу ін­вестиційної привабливості за певним набором показників. Він розміщує галу­зі економіки за їхнім потенційним економічним ризиком. Для розрахунку узагальнюючого показника інвестиційної привабливості з урахуванням економічного ризику пропонують використати 14 фінансових показників, що характеризують різні сфери функціонування підприємств галузі. До фінансових показників, що характеризують напрямки функціонування підприємств галузі з урахуванням економічного ризику належать:

динаміка доходів;

валова рентабельність;

чиста рентабельність;

ліквідність поточна;

ліквідність швидка;

частка фінансових доходів у надходженнях від продажу;

динаміка зайнятості;

частка дотації у доходах від продажу;

матеріалоємність та енергоємність діяльності;

частка податків у доходах від продажу;

частка фінансових коштів у доходах від продажу;

частка фінансових коштів у фінансових доходах;

ротація торгових зобов'язань;

динаміка зарплат.

Рейтингову оцінку інвестиційної привабливості галузей економіки регіонів з урахуванням фінансових показників функціонування підприємств, здійснюють шляхом розрахунку узагальнюючого інтегрального індексу оцінки фінансового потенціалу галузі, узагальнюючого інтегрального індексу оцінки сповільнення розвитку галузі, узагальнюючого інтегрального індексу потенційного економічного ризику.

З погляду відмінностей специфіки галузей, виробничої та невиробничої діяльності, підсумкові інтегральні індекси інвестиційної привабливості вираховують окремо для кожної галузі регіону. Потрібно виконувати порів­няння певної галузі між регіонами, виробничої або невиробничої (послуг) ді­яльності між регіонами. Для кожної галузі потрібно враховувати відповідні індекси інфляції [10].

Приклад 2 Виконати рейтингову оцінку підприємств на підставі рівня показників їхнього фінансового стану. Значення показників фінансового стану підприємств, що беруть участь у оцінці, наведені в таблиці 10.6.

Таблиця 10.6.