Сутність, показники прибутку та рентабельності, що використовуються у фінансовому аналізі

Прибуток являє собою грошову форму чистого доходу суспільства. Як економічна категорія він відображає сукупність економічних відносин, пов'язаних з утворенням національного доходу і його розподілом. Термін «прибуток « має різне тлумачення у практиці фінансового та економічного аналізу. Його сутність змінювалась, доповнювалась і оновлювалась відповідно до тенденцій розвитку економічної теорії.

Представники французької школи фізіократів (XVIII ст.) стверджували, що прибуток утворюється у виробничій сфері, проте вони помилково вважали єдиною продуктивною галуззю сільське господарство. Єдиною формою додаткового продукту у них виступала земельна рента, а прибуток і процент розглядалися лише як її частини [3].

Засновник неокласичної буржуазної економічної теорії Ж. Б. Сей вважав капітал продуктивним: кожний із факторів виробництва (капітал, праця та земля) створює свою частину доходу — капітал приносить прибуток капіталісту, земля приносить ренту землевласнику, а праця — заробітну плату робітникові [5].

Американський вчений Шумістер у роботі «Теорія економічного розвитку» розробив теорію підприємницького прибутку. Підприємницька діяльність, на його думку, полягає у використанні підприємцем нових комбінацій виробництва. Це породжує різницю між діючими цінами і витратами, що знижуються (внаслідок нових комбінацій). Ця різниця становить підприємницький прибуток, який виражає цінність підприємницького внеску у виробництво, є показником і умовою економічного розвит-ку[4].

Шотландський економіст Адам Сміт був першим, хто охарактеризував прибуток як суму, яка може бути витрачена без вилучень капіталу. Англійський економіст Дж. Хікс уточнив це визначення, стверджуючи, що прибуток — це сума, яку підприємство може витратити протягом певного проміжку часу і в кінці цього проміжку мати той же рівень матеріального добробуту. Е. С. Хендріксен та М. В. Ван Бреда вказують на те, що прибуток — це надлишок після підтримки матеріального добробуту фірми на досягнутому рівні, визначеному на початок і кінець звітного періоду, до його використання чи розподілу [6].

Існує також інше трактування прибутку, згідно з яким прибуток визначається як потенційна можливість підприємства розширювати свій бізнес без залучення зовнішніх джерел фінансування. Прибуток у цьому розумінні відповідає сумі, яку підприємство протягом звітного періоду може витратити, не зменшуючи свого матеріального добробуту, або не погіршуючи свій фінансовий стан. Отже, і це визначення прибутку також пов'язане із поняттям матеріального добробуту, а, значить, і для нього характерна така ж неоднозначність, як і для наведених вище. Загалом же прибуток — це сума зростання власного капіталу за звітний період [7].

Економісти нашої країни тривалий час визнавали лише марксистську теорію і керувалися нею в економічній і політичній практиці. К. Маркс і Ф. Енгельс створили власну теорію, у тому числі прибутку, аналізуючи процес капіталістичного відтворення в його чистому вигляді. За Марксом прибуток у торгівлі — це частина додаткової вартості, створеної в процесі виробництва, яку промисловець оплачує персоналу за те, що він реалізує вироблений товар.

Радянський вчений С. Б. Барнгольц вважає, що прибуток — це грошова винагорода, яку отримують підприємства після реалізації продукції та покриття затрат на виробництво [8].

Змістовним є визначення прибутку І. О. Бланка, який стверджує, що прибуток — це втілення у грошовій формі чистого доходу підприємства на вкладений капітал, який характеризує його винагороду за здійснення підприємницької діяльності та є різницею між сукупними доходами та сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності [9].

Ним зазначено, що в умовах ринкової економіки прибуток є:

- головною метою підприємницької діяльності;

- базою економічного розвитку держави;

- критерієм ефективності фінансово-господарської діяльності;

- основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів, які забезпечують розвиток підприємства;

- головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства;

- важливим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства;

- основним захисним механізмом від загрози банкрутства підприємства.

Основними функціями прибутку в ринковому середовищі є:

- оціночна, тобто, прибуток є критерієм і показником ефективності діяльності підприємства. Сам факт наявності прибутку вже свідчить про ефективну діяльність, проте, крім цього, його розмір має бути достатнім для задоволення потреб всіх зацікавлених осіб: власників підприємства, його працівників, кредиторів. Виконання цієї функції можливо в повній мірі тільки в умовах ринкових відносин, які передбачають свободу встановлення цін, вибору постачальників, замовників;

- розподільча. її зміст полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу доходу суспільства. Він є одним з джерел формування доходів бюджетів різних рівнів. Прибуток надходить до бюджетів у вигляді податку на прибуток і економічних санкцій та використовується у відповідності із статтями їх витратної частини;

- стимулююча. Виконання цієї функції визначається тим, що виступаючи кінцевим фінансово-економічним результатом діяльності підприємства, він відіграє ключову роль в ринковому господарстві. За ним закріплюється статус мети, що обумовлює економічну поведінку господарюючих суб'єктів, стабільний фінансовий стан яких залежить як від розміру прибутку, так і від прийнятого в національній економіці механізму його розподілу. Прибуток — це основне джерело приросту власного капіталу, джерело відтворення виробничих фондів, збільшення обсягів виробленої продукції і, безумовно, джерело соціального розвитку.

Класифікація видів прибутку підприємства та основні алгоритми їх розрахунку наведено на рис. 11.1 та рис. 11.2.

При проведенні аналітичних досліджень застосовують також наступні показники:

- прибуток (збиток) від реалізації пробукції(товарів, послуг)— може розраховуватися двома способами:

- нерозподілений прибуток (непокриті збитки) — це величина, на яку чистий прибуток перевищує його використання у звітному періоді (рис. 14.2);

- номінальний прибуток (збиток) — характеризує фактично одержану величину прибутку (збитку) підприємством;

- реальний прибуток (збиток) — це номінальний прибуток (збиток) перерахований з урахуванням інфляції. Він характеризує реальну купівельну спроможність підприємства;

- економічний прибуток — це різниця між доходами від реалізації та витратами втрачених можливостей. Витратами втрачених можливостей (альтернативними) прийнято називати витрати на споживання певного ресурсу, які виміряні з точки зору вигоди, втраченої через невикористання цього ресурсу найкращим альтеративним шляхом.

Зазначимо, що показники прибутку не відображають ступеню ефективності господарювання, так як сума прибутку може зростати і при недостатньому використанні матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, порушенні вимог режиму економії. Тому для характеристики ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства, раціональності здійснених операцій використовують показники прибутковості або рентабельності.

Рентабельність господарювання характеризується системою показників, які доцільно об'єднати у наступні групи:

- показники, що характеризують окупність витрат, інвестиційних проектів;

- показники, що характеризують рентабельність реалізації;

- показники, що характеризують доходність капіталу та його частин.

Рис. 11.1 Класифікація прибутку підприємства

Рентабельність витрат. Цей показник обчислюють шляхом ділення прибутку на величину собівартості реалізованої продукції і використовують при оцінці ефективності поточних витрат, їх окупності. Показує розмір прибутку на 100 грн витрат реалізованої продукції чи виконаних робіт.

Рис. 11.2. Алгоритм формування нерозподіленого прибутку

Рентабельність інвестиційних проектів. її обчислюють як відношення отриманого чи очікуваного прибутку від проекту до суми інвестицій у даний проект.

Рентабельність реалізації (продажу). Цей показник розраховують діленням прибутку на суму отриманої виручки. Він характеризує ефективність підприємницької діяльності: скільки прибутку отримало підприємство з 1 гривні продаж.

Рентабельність основних засобів рахують шляхом ділення прибутку на середню вартість основних засобів і вона показує розмір прибутку, який одержано на одиницю основних засобів.

Рентабельність оборотних активів визначають як відношення прибутку до середньої вартості матеріальних оборотних активів. Цей показник показує скільки прибутку одержано з одиниці оборотних активів.

Рентабельність виробничої діяльності визначають шляхом співвідношення прибутку та обсягу виконаних робіт (наданих послуг). Цей показник використовують при оцінці результатів господарської діяльності. Він показує розмір прибутку, що припадає на 100 грн виконаних робіт (наданих послуг). Основним недоліком коефіцієнту є те, що він не відображає економічної ефективності використання ресурсів підприємства. Показники абсолютної суми прибутку і його рівня до обсягу робіт можуть бути високими навіть при недостатньо ефективному використанні основних засобів, оборотних активів. Тому в процесі аналізу обчислюють рентабельність основних засобів, оборотних активів, господарських ресурсів.

Рентабельність виробничих ресурсів визначають шляхом співставлення обсягу прибутку із середньою вартістю основних засобів і матеріальних оборотних активів. Цей показник використовують для оцінки ефективності використання господарських ресурсів і показує розмір прибутку в розрахунку на одиницю основних засобів і оборотних активів.

Рентабельність трудових ресурсів характеризується двома показниками:

- прибутком у розрахунку на одного робітника підприємства, який обчислений як відношення суми прибутку до середньооблі-кової чисельності робітників;

- прибутком у розрахунку на 1 грн витрат на оплату праці, який визначений шляхом ділення суми прибутку на витрати на оплату праці і показує розмір прибутку в розрахунку на 1 грн витрат, що пов'язані з утриманням трудових ресурсів.

Рентабельність всіх ресурсів визначають як відношення прибутку до середньої вартості основних засобів, оборотних активів, витрат на оплату праці.

Рентабельність капіталу (майна). Даний показник визначають як відношення прибутку до середньої вартості капіталу (майна), який знаходиться у розпорядженні підприємства і характеризує прибуток у розрахунку на 100 грн вартості усього майна.

Рентабельність власного капіталу. Цей показник характеризує розмір прибутку, одержаний на кожну гривню власних коштів і визначається як відношення прибутку до середнього розміру власного капіталу підприємства.

Рентабельність власного оборотного капіталу характеризує розмір прибутку в розрахунку на 100 грн власного оборотного капіталу.

Рентабельність перманентного капіталу характеризує прибутковість використання капіталу, який знаходиться у тривалому розпорядженні. Величина перманентного капіталу — це сума власного капіталу підприємства і довгострокових позикових коштів.

Рентабельність авансованого капіталу визначають шляхом ділення прибутку на середній розмір авансованого капіталу, під яким розуміють різницю між інвестованим капіталом та кредиторською заборгованістю.

Залежно від мети аналізу показники рентабельності розраховують відносно валового прибутку, прибутку від звичайної діяльності до оподаткування, чистого прибутку підприємства.