Розкриття поняття «платоспроможність» різними вченими

При оцінці рівню ліквідності слід розрізняти наступні поняття:

ліквідність балансу — це можливість суб'єкта господарювання перетворити свої активи у готівку та погасити зобов'язання, або ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення платіжних зобов'язань;

ліквідність підприємства — це більш загальне поняття ніж ліквідність балансу. Ліквідність балансу, як зазначено раніше, передбачає використання платіжних коштів для покриття зобов'язань лише за рахунок залучення внутрішніх джерел (наприклад, реалізації майна). У той же час, маючи високий рівень інвестиційної привабливості та іміджу воно може залучати для цього і позикові кошти;

ліквідність активів — це величина зворотна ліквідності балансу за часом перетворення активів у грошові кошти. Чим менше часу необхідно для перетворення того чи іншого активу у грошову форму, тим вища його ліквідність. Зокрема, баланс підприємств України включає розміщення активів від найменш ліквідних (необоротних активів) до найбільш ліквідних активів (грошових коштів та їх еквівалентів);

поточна ліквідність — це відповідність між розміром дебіторської заборгованості, грошових активів підприємства і кредиторською заборгованістю товарного та нетоварного характеру;

термінова ліквідність — це здатність підприємства до погашення зобов'язань у випадку його ліквідації;

недостатня ліквідність — це неможливість підприємства повністю розрахуватися з боргами навіть за умови надання йому вигідних комерційних можливостей, знижок;

високий рівень недостатності ліквідності — підприємство неспроможне погасити свої поточні борги і зобов'язання, що може привести до його неплатоспроможності і банкрутства.

Цей показник є важливим критерієм оцінки фінансового стану підприємства акціонерами, банками, постачальниками й іншими партнерами [3].

Високоліквідними засобами підприємства є кошти в касі і на розрахунковому рахунку в банку, тому що вони в будь-який час можуть бути використані на оплату заборгованості. Такими за ступенем ліквідності активами є цінні папери і термінова дебіторська заборгованість по відвантажених товарах і наданих послугах. Менш ліквідною є прострочена заборгованість по відвантажених товарах, які не оплачені в строк покупцями за розрахунковими документами, бо за цією заборгованістю невідомим є строк надходження оплати. Ще менш ліквідними слід вважати вартість готової продукції, яка ще має бути реалізована, а також вартість запасів матеріальних цінностей. Ліквідні засоби використовуються підприємством на погашення першочергових зобов'язань щодо заробітної плати, банківських кредитів і відсотків по них, перед постачальниками, фінансовими органами.

Послідовність розміщення засобів (активів) за їхньою ліквідністю, тобто можливості перетворення на готівку, можна подати в такий спосіб:

гроші (монети, банкноти, депозити; переказні векселі, грошові перекази, чеки; розрахунковий рахунок);

цінні папери, які легко реалізуються (короткострокові акції, облігації; акцептовані банком векселі; депозитні сертифікати; угоди про перекуповування);

дебіторська заборгованість (з основної діяльності; з іншої діяльності);

матеріально-виробничі запаси (готова продукція; ма­теріали; товари; незавершене виробництво; інші запаси);

необоротні активи (основні засоби; нематеріальні ак­тиви; інвестиції; відкладені платежі; відкладені витрати);

При оцінці ліквідності визначають:

коефіцієнт поточної ліквідності;

коефіцієнт швидкої ліквідності;

коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Ці коефіцієнти, які розраховуються на основі даних форми №1 «Баланс» шляхом зіставлення поточних активів і поточних зобов'язань підприємства, характеризують достат­ність поточних активів для погашення боргів протягом року.

До поточних активів належать:

оборотні активи. Оборотні активи – це грошові кошти і їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом опе­раційного циклу або 12 місяців з дати балансу. У балансі вони відбиваються в рядках 100 - 260 розділу II Активу;

витрати майбутніх періодів. Відношення витрат май­бутніх періодів до поточних активів пояснюється в такий спосіб: попри те, що це витрати, оплачені наперед, тобто за­ради отримання прибутку, очікуваного в майбутньому, цілком ймовірно, що частка цього прибутку може бути отри­мана протягом одного року або операційного циклу підприє­мства. Таким чином, витрати майбутніх періодів зберігають грошові кошти підприємства.

Прикладом витрат майбутніх періодів є витрати, пов'я­зані з підготовчими роботами в сезонних галузях промисло­вості, з освоєнням нових виробництв і агрегатів, з оплатою авансом орендних платежів, з оплатою страхового полісу, з передплатою на газети, журнали тощо. Отже, в рядку 270 ба­лансу в складі витрат майбутніх періодів враховуються вит­рати, які підлягають списанню як протягом 12 місяців від дати балансу так і в більш пізній час. Потрібно нагадати, що статті балансу, що включають активи або зобов'язання, які підлягають використанню (погашенню) як протягом періо­ду, меншого ніж 12 місяців від дати балансу, так і в більш три­валий період часу, повинні бути розкриті в примітках до фінансової звітності в тій їхній частині, яка буде використа­на (погашена) протягом терміну, що перевищує 12 місяців від дати балансу. Таким чином, інформацію про витрати май­бутніх періодів, що підлягають списанню протягом 12 місяців віддати балансу можна отримати, використовуючи дані ряд­ка 270 балансу і приміток до звітів [4].

Отже, поняття «платоспроможність» та «ліквідність» за своїм змістом дуже близькі, однак ліквідність більш містке поняття, оскільки від ліквідності балансу залежить рівень платоспроможності підприємства.