12.3. Оцінка доцільності вкладень в інвестиції з фіксованою ставкою дохідності

Здійснення фінансових інвестицій суб’єктами господарювання характеризується низкою особливостей, основними з яких є:

Фінансові інвестиції є незалежним видом господарської діяльності для підприємств реального сектору економіки;

Фінансові інвестиції використовуються підприємствами реального сектору економіки, як правило, для досягнення двох цілей: отримання додаткового інвестиційного доходу в процесі використання вільних грошових активів та їх протиінфляційного захисту. Такі підприємства звичайно не здійснюють цілеспрямованого формування інвестиційних ресурсів для фінансових інвестицій.

Фінансові інвестиції надають підприємству найширший діапазон вибору інвестування за шкалою «дохідність - ризик». Порівняно з реальним інвестуванням ця шкала значно ширша - вона включає групу як безризикових, так і високоризикових (спекулятивних) інструментів інвестування, даючи змогу інвесторові здійснювати свою інвестиційну політику в широкому діапазоні: від вкрай консервативної до вкрай агресивної.

Фінансові інвестиції надають підприємству досить широкий діапазон вибору інструментів інвестування за шкалою «дохідність-ліквідність». Процес обґрунтування управлінських рішень, пов’язаних зі здійсненням фінансових інвестицій, є простішим і менш трудомістким.

З наведеного можливо зробити висновок, що фінансове інвестування здійснюється підприємствами в таких основних формах:

Вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств. Ця форма фінансового інвестування має найбільш тісний зв’язок з операційною діяльністю підприємства. Вона забезпечує зміцнення стратегічних господарських зв’язків із постачальниками сировини і матеріалів (за участі в їх статутному капіталі); розвиток своєї виробничої інфраструктури (при вкладанні капіталу в транспортні й інші аналогічні підприємства); розширення можливостей збуту продукції або проникнення на інші регіональні ринки; різні форми галузевої і товарної диверсифікації операційної діяльності й інші стратегічні напрями розвитку підприємства. За своїм змістом ця форма фінансового інвестування практично наближається до реального інвестування, будучи менш капіталомісткою й оперативною. Пріоритетною метою цієї форми інвестування є не стільки отримання високого інвестиційного прибутку, скільки встановлення форм фінансового впливу для забезпечення стабільного формування свого операційного прибутку.

Вкладення капіталу в дохідні інструменти грошового ринку, спрямоване на ефективне використання тимчасово вільних грошових активів підприємства. Основним інструментом є депозитний вклад до комерційного банку. Ця форма використовується для короткострокового інвестування капіталу й основною метою є створення інвестиційного прибутку.

Вкладення капіталу в дохідні види фондових інструментів є най­більш масовою і перспективною формою фінансових інвестицій. Використання цієї форми фінансового інвестування пов’язане з широким вибором альтернативних фінансових рішень як за інструментами, так і за строками; вищим рівнем державного регулювання і захищеності інвестицій; наявністю оперативної інформації про стан і кон’юн­ктуру фондового ринку. Головною метою цієї форми фінансового інвестування є створення інвестиційного прибутку, хоча в окремих випадках вона може бути використана для встановлення форм фінансового впливу на компанії під час вирішення стратегічних завдань [9].

Оцінку доцільності вкладень в інвестиції з фіксованою ставкою дохідності можна проводити за допомогою наступних методів

Метод дисконтування Cash-flow

Метод дисконтування Cash-flow називають також методом розрахунку внутрішньої (потенційної) вартості інвестиції. У разі використання цього методу відповідні інвестиційні рішення приймаються на основі порівняння абсолютних величин: теперішньої вартості вхідних і вихідних грошових потоків, які є наслідком інвестиційних вкладень. При цьому ставка дисконтування, яка застосовується при розрахунках теперішньої вартості, є заданою і відповідає ставці дохідності за можливими альтернативними вкладеннями.

Доцільність фінансових інвестицій в окремі об’єкти визначається шляхом приведення до теперішньої вартості очікуваних чистих грошових потоків (Cash-flow) від здійснення інвестицій та зіставлення сумарної величини цих потоків із собівартістю інвестицій (грошових виплат на придбання інвестиції). Вартість інвестиції визначається за таким алгоритмом [9]:

де, Со — вартість інвестиції;

CF — чистий грошовий потік (Сash-flow) від здійснення інвестиції;

Ео — собівартість інвестиції;

r — коефіцієнт, який характеризує ставку дисконтування (r = p/100 %);

p — ставка дисконтування (ставка дохідності за найкращою (або середньою) з альтернативних можливостей вкладення коштів на ринку). складається з двох компонентів: фіксованої ставки за безризиковими вкладеннями та середньоринкової премії за ризик; n — період, протягом якого кошти вкладаються у фінансові інвестиції (кількість інтервалів, за які нараховуються доходи).

Якщо керуватися критерієм прибутковості, рішення щодо інвестиційних вкладень може бути прийняте, якщо вартість інвестиції є не менше нуля (Со > 0). У такому разі рентабельність фінансових інвестицій дорівнюватиме або перевищуватиме ставку рентабельності за альтернативними вкладеннями на ринку. У разі наявності багатьох альтернативних вкладень перевага віддається тому фінансовому інструменту, вартість якого є найвищою.

Приклад 1. Підприємство планує здійснити фінансові вкладення у державні облігації зі строком погашення 2 роки. Облігації можна придбати з дисконтом у 10 %, фіксована ставка процента за облігаціями становить 12 % річних до номіналу зі щоквартальною виплатою доходів. Обсяг фінансових інвестицій дорівнює 90 000 тис. грн; комісійна винагорода фінансового посередника за придбання та зберігання облігацій — 0,5 % їх номінальної вартості (сплачується одночасно з придбанням облігацій). Як альтернатива — підприємство може вкласти зазначену суму коштів у банківський депозит з процентною ставкою 20 % річних (або 5 % за квартал) із щоквартальним нарахуванням доходів.