logo
МОНУ_ФА1

Місце і роль фінансового аналізу в системі економічного аналізу

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності, оздоровлення підприємств та виходу їх з кризового стану.

На сьогодні існують різні погляди щодо структури економічного аналізу. За умов командно-адміністративної економіки його розглядали як політекономічний та конкретно-економічний аналіз. Останній поділявся на теорію економічного аналізу, в якій вивчалися загальні теоретичні питання економічного аналізу (загальні положення методики та організації аналізу) та аналіз господарської діяльності, що конкретно розглядав методологію економічного аналізу функціонування суб’єктів господарювання (підприємство та його структурні підрозділи, об’єднання, галузь, регіон, економіка в цілому).

Традиційний аналіз господарської діяльності, який сформувався на вітчизняних підприємствах, виконувався після проведення господарських операцій по закінченні звітного періоду і зводився до порівняння фактично досягнутих показників із плановими. Факторний аналіз практично був відсутній. Головною метою такого економічного аналізу було оцінювання досягнутих результатів виконання намічених завдань виробництва і стану господарства на час проведення аналізу.

З переходом України до ринкових відносин відбувається реформування бухгалтерського обліку з розподілом його на фінансовий та управлінський. Ця перебудова не могла не вплинути на економічний аналіз як на науку.

Взагалі, економічному аналізу передує політекономічний аналіз.

Досить тривалий час не існувало єдиного погляду щодо взаємозв’язку предмета політекономії та економічного аналізу. Цей взаємозв’язок можна подати за такою схемою [1] (рис. 1.1):

Рис. 1.1. Взаємозв’язок політичної економії та економічного аналізу

Головний елемент у цій схемі, як і в інших схемах взаємозв’язків економічних наук, – політична економія. Синонімом терміна «політична економія» є термін «економічна теорія». Економічна теорія, слугуючи теоретичною базою для інших економічних наук, водночас користується їхніми результатами, здебільшого макрорівневого характеру.

Економічний аналіз розвивається на макро- та мікрорівнях.

Формування ринкової економіки обумовлює розвиток економічного аналізу передусім на мікрорівні (на рівні окремих підприємств, їхніх структурних підрозділів, оскільки вони, за будь-якої форми власності, є найнижчими ланками основ економіки). Тому такий аналіз називають аналізом фінансово-господарської діяльності підприємства. У сучасній економічній літературі зустрічаються різні назви цієї галузі знань: економічний аналіз, аналіз господарської діяльності, аналіз фінансово-господарської діяльності, аналіз фінансово-економічної діяльності тощо.

Це пояснюється нечіткістю термінології, неможливістю повного та однозначного трактування даної науки. Правильнішою є назва «аналіз фінансово-господарської діяльності», або «економічний аналіз діяльності підприємства».

Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу фінансово-господарської діяльності. Іншою складовою виступає виробничий управлінський аналіз, його називають також «економічний аналіз». Але треба відрізняти економічний аналіз у загальному розумінні (як аналіз економіки на мікро- та макрорівнях) від економічного аналізу у вузькому розумінні (як виробничий управлінський аналіз тільки на мікрорівні).

В схемі «політекономія – економічний аналіз» під терміном «економічний аналіз» слід розуміти аналіз не тільки на рівні підприємства та його структурних підрозділів, а й аналіз економіки загалом (тобто на макро- та мікрорівнях).

Під терміном «аналіз фінансово-господарської діяльності» слід розуміти єдиний цикл повної аналітичної роботи на макрорівні – економічний аналіз діяльності підприємства.

У схемі «фінансовий аналіз – управлінський аналіз» під терміном «фінансовий аналіз» слід розуміти зовнішній та внутрішній аналіз результатів діяльності та фінансового стану підприємства, фінансових відносин, сукупності фінансових ресурсів та їх потоків у єдиному виробничо-торговельному процесі, а під терміном «управлінський аналіз» – внутрішньогосподарський виробничий аналіз (аналіз матеріальних, трудових ресурсів, аналіз основних засобів, аналіз витрат на виробництво і собівартості продукції).

Для того щоб підприємство мало змогу вижити в умовах жорсткої конкуренції та бути прибутковим і рентабельним, керівництву необхідно володіти методикою фінансового аналізу, мати певну інформаційну базу для його проведення та відповідних кваліфікованих працівників для реалізації цієї методики на практиці.

Фінансовий аналіз є однією з найважливіших функцій управління. Він дає змогу визначити конкурентоспроможність суб’єкта господарювання в ринковій економіці.

Зміст і цільовий напрям фінансового аналізу полягає в оцінюванні результатів діяльності та фінансового стану господарюючого суб’єкта, у виявленні можливостей підвищення ефективності його функціонування за допомогою раціональної фінансової політики.

Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства господарюючого суб’єкта, треба добре знати, як управляти фінансовими ресурсами і якою має бути фінансова політика.

Фінансовий аналіз – це один з методів спостереження та пристосування до умов ринку, що змінюється.

Коли підприємство самостійно обирає собі постачальників і покупців, має право надавати позички іншим підприємствам, вкладати свої кошти в їхні статутні капітали, купувати акції та інші цінні папери різних підприємств, посилюється значення фінансового аналізу.

В традиційному розумінні сутність фінансового аналізу складається в оцінці та прогнозуванні фінансового стану підприємства за даними бухгалтерської звітності та обліку.

Фінансовий аналіз є одним з головних елементів фінансової політики підприємства.

Для забезпечення якісного та детального фінансового аналізу необхідно оволодіти загальними концептуально-методичними принципами у підходах і трактуваннях фінансового аналізу.

Фінансовий аналіз – це процес дослідження фінансового стану та основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості та забезпечення ефективного розвитку. Це засіб накопичення, трансформації й використання інформації фінансового характеру.

Фінансовий аналіз є суттєвим елементом фінансового менеджменту та аудиту.

Фінансовий аналіз є прерогативою найвищої ланки управлінських структур підприємства, здібних впливати на формування фінансових ресурсів і на потоки грошових коштів, ефективності управлінських рішень, пов’язаних з визначенням ціни продукції; заміною устаткування чи технології, економічного зростання підприємства.

Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу господарської діяльності, який складається з двох тісно взаємопов’язаних розділів:

фінансовий аналіз;

управлінський аналіз (рис.1.2.).

Особливого значення набуває своєчасна та об’єктивна оцінка фінансового стану підприємства в сучасних умовах існування різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об’єктивного аналізу фінансового стану підприємств.

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Враховують фінансовий стан підприємства і банка, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий аналіз є основою для управління фінансами підприємства. В узагальненому виді він включає в себе три головних напрямки:

оцінка фінансових потреб підприємства;

розподіл потоків грошових коштів в залежності від конкретних планів підприємства, визначення додаткових обсягів залучення фінансових ресурсів та визначення каналів їх одержання – кредити, пошук внутрішніх резервів, додатковий випуск акцій, облігацій;

забезпечення системи фінансової звітності, яка б об'єктивно відображала процеси та забезпечувала контроль за фінансовим становищем підприємства.

Аналіз господарської діяльності

Фінансовий аналіз

Управлінський аналіз

Зовнішній фінансовий аналіз

Внутрішній фінансовий аналіз

Внутрішній виробничий аналіз

Аналіз абсолютних показників

Аналіз обґрунтування та реалізації бізнес-планів показників

Аналіз відносних показ­ників рентабельності

Аналіз системи маркетингу

Аналіз ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості

Комплексний еконо­міч­ний аналіз ефективності господарської діяльності

Аналіз використання власного капіталу

Аналіз техніко-організ­а­ційного рівня та інших умов виробництва

Аналіз використання позикових коштів

Аналіз використання виробничих ресурсів

Рейтингова оцінка підприємств-емітентів

Аналіз обсягу продукції

Аналіз взаємозв’язку собівартості, обсягу продукції і прибутку

Рис. 1.2. Схема аналізу господарської діяльності підприємства

Фінансовий аналіз вирішує питання поточного руху фінансових ресурсів, їх формування та використання, поточного та довгострокового планування діяльності [2, с. 39-41]. Він є засобом поєднання фінансового та загального менеджменту в частині аналізу, фінансового забезпечення стратегії підприємства.

Без фінансового аналізу неможливе планування, прогнозування, бюджетування, ефективне розміщення фінансових ресурсів, аудит [3, с. 112-113].

Таким чином, фінансовий аналіз має важливе значення в економічній діяльності підприємства. Він дозволяє:

вишукувати резерви поліпшення фінансового стану підприємства;

об’єктивно оцінювати раціональність використання усіх видів фінансових ресурсів;

своєчасно вживати заходи щодо підвищення платоспроможності підприємства;

забезпечувати оптимальний виробничий та соціальний розвиток колективу за рахунок використання виявлених в ході аналізу резервів;

забезпечити розробку плану фінансового оздоровлення підприємства.

Особливістю формування ринкової економіки, крім посилення впливу жорсткої конкурентної боротьби, є зміни технології виробництва, комп’ютеризація оброблення економічної інформації, нескінченні нововведення у податковому законодавстві, постійні зміни процентних ставок і курсів валют на тлі тривалої інфляції.

За цих умов перед керівництвом підприємств постає багато проблемних питань. Серед них такі:

Якою має бути стратегія підприємства для успішного його функціонування?

Якою має бути тактика підприємства для досягнення стратегічної мети?

Як підвищити ефективність управління матеріальними, трудовими та особливо фінансовими ресурсами, щоб раціонально організувати прибуткову діяльність підприємства?

Що треба робити для того, щоб у підприємства були стійке фінансове становище, висока платоспроможність і ліквідність?

Як досягти фінансової стабільності та фінансової стійкості підприємства?

Як зробити підприємство конкурентоспроможним в умовах ринку та панування конкуренції?

На ці та інші життєво важливі питання відповідь може дати об’єктивний фінансовий аналіз – один з інструментів дослідження ринку і забезпечення конкурентоспроможності підприємства, за допомогою якого відбувається раціональний розподіл матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.