logo search
КОМПЛЕКС_ПС_ 2011р

1. Соціально-економічна сутність податків та їх подвійний характер

Процес перерозподілу вартості національного доходу у грошовій формі представляє собою сукупність фінансових відносин; податкові відносини є лише їх частиною. Тому податки виступають не тільки особливою економічною категорією, але водночас і фінансовою категорією.

Приймаючи участь у процесі перерозподілу нової вартості, податки виступають специфічною формою виробничих відносин, яка формує їх суспільний зміст.

Податки крім суспільного змісту, мають матеріальну основу. Вони – частина грошових доходів членів суспільства, присвоєна державою. Це і визначає їх матеріальний зміст.

Таким чином, податки мають подвійний характер: виступають специфічною формою виробничих відносин (суспільний їх зміст) та є частиною вартості національного доходу у грошовій формі (матеріальний зміст).

Джерелом податків виступає нова вартість – національний дохід.

За економічним змістом податки – це фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою своїх функцій.

Необхідно зазначити, що податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами. Існують ще обов’язкові платежі, яким притаманні риси податків:

- податкові платежі - плата за воду, плата за спеціальне використання лісових ресурсів, плата за використання радіочастот, рентні платежі тощо, які стягуються з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між державою та платником;

- відрахування, внески – обов’язкові збори з юридичних та фізичних осіб, яким притаманні ознаки цільового призначення (збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, збір на обов'язкове державне соціальне страхування тощо).

Таким чином, податки – це обов’язкові платежі, які законодавчо встановлюються державою, сплачуються юридичними та фізичними особами в процесі перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту й акумулюються в централізованих грошових фондах для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

Виходячи із сутності податків, дана категорія розглядається не тільки як економічна, але і суспільно-соціальна. Процес стягнення податків пов’язаний із соціальним статусом (рівнем добробуту) конкретних платників. Через сплату податків реальні доходи понижуються, але при отриманні від держави суспільних благ та трансферних платежів реальний добробут покращується. Тому, використовуючи податки як інструмент врівноваження соціального добробуту, держава повинна враховувати суспільно-соціальний характер податків та податкових платежів. Цей характер проявляється при обміні податків на суспільні блага і трансфертні платежі. Причому, цей обмін є нееквівалентний для конкретного платника на мікрорівні, але на макрорівні сума сплачених податків через бюджет повинна перерозподілятися для всієї кількості платників податків і повернутись у вигляді суспільних благ. Цей обмін в фіскальній науці називається «ціни за Ліндалем».

Таким чином, суспільна ціна податків вимірюється втратою частини особистого прибутку конкретними платниками, яку через бюджет перерозподіляють між усіма членами суспільства.

Ціною суспільних благ є податки, а оплата державних благ – єдине можливе використання податкових надходжень.