1. Класифікація неподаткових платежів та їх характеристика

У складі публічних доходів важливе місце займають неподаткові платежі, які вирізняються великою різноманітністю та відрізняються за методами і формами справляння, джерелами, суб’єктами платежів та іншими підставами. У законодавстві України відсутнє визначення поняття неподаткових доходів. В Бюджетному кодексі України лише закріплено основні групи неподаткових надходжень (рис.15.1).

Рис.15.1. Основні групи неподаткових платежів

Багатоманітність видів і груп неподаткових доходів дозволяє класифікувати їх за найрізноманітнішими підставами, наприклад за суб’єктами і об’єктами відносин, що виникають, бюджетним значенням, формами, методами і умовами залучення, територією стягнення коштів. Отже, всі неподаткові доходи можна класифікувати за наступними ознаками.

1. За соціально-економічною ознакою виділяють неподаткові надходження:

• від державного господарства, які утворюються головним чином в результаті використання майна і природних ресурсів держави;

• частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об’єднань, що вилучається до бюджету, та дивіденди (доходи), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність;

• від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України;

• від підприємств і організацій недержавних форм власності, у тому числі від спільних підприємств, від іноземних підприємств і організацій, які діють на території України (митні збори, штрафні санкції тощо);

• плата за розміщення тимчасово вільних коштів державного бюджету та інші.

2. За конкретними підставами стягнення неподаткових платежів, що дають можливість конкретизувати їх склад і визначити відповідні форми надходження в бюджет та державні цільові фонди, виділяють наступні види неподаткових доходів:

• неподаткові доходи у вигляді плати за публічні послуги – встановлені законодавством збори, які стягуються державою з фізичних та юридичних осіб у зв’язку з вчиненням певних дій державними органами чи посадовими особами на їх користь (державне мито, збір за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, плата за видачу ліцензій на здійснення тих чи інших видів діяльності, плата за видачу різноманітних дозволів, митні збори, плата за надання послуг державними та комунальними органами, консульські та виконавчі збори);

• неподаткові доходи у вигляді страхових внесків до державних цільових фондів, що справляються у вигляді єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

• неподаткові доходи, які випливають з права публічної власності (орендна плата за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном, плата за спеціальне використання диких тварин, плата за спеціальне використання рибних та інших водних ресурсів, доходи від власності, надходження від приватизації державної та комунальної власності тощо);

• неподаткові доходи штрафного і компенсаційного характеру (штрафи та фінансові санкції за порушення законодавства, суми кредиторської і депонентської заборгованості, щодо яких термін позовної давності минув тощо);

• неподаткові доходи від розміщення державних лотерей.

3. За територіальним рівнем можна виділити:

- державні неподаткові надходження;

- місцеві неподаткові надходження;

- змішані – неподаткові доходи, що зараховуються у встановлених пропорціях в Державний та місцеві бюджети, а також на рахунки органів, які надають послуги або накладають стягнення (реєстраційні збори, штрафи за порушення законодавства тощо).

4. За методом формування неподаткові доходи можна поділити:

- доходи обов’язкового характеру (збори, мита, плати, штрафи тощо);

- добровільні надходження (залучення коштів юридичних осіб і громадян шляхом проведення лотерей, випуску акцій, використання пожертвувань тощо).

Таким чином, неподаткові доходи – це врегульовані правовими нормами обов’язкові та добровільні платежі до Державного та місцевого бюджетів, державних цільових фондів, позабюджетних фондів, які вносяться юридичними та фізичними особами, мають, як правило, цільовий, відплатний або компенсаційний характер і не залежать від доходу (прибутку) платника.