1. Загальна характеристика спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Для суб’єкта малого підприємництва, який застосовує єдиний податок, скорочується загальна кількість обов’язкових платежів, встановлених чинним законодавством України, зменшуються обсяги та види звітності, спрощується порядок ведення обліку доходів та витрат.

Згідно ст. 10 Податкового кодексу України єдиний податок визначено місцевим податком. Починаючи з 01.01.2011 р. єдиний податок сплачується платниками на рахунок відповідного місцевого бюджету в розмірі частини єдиного податку, що підлягає перерахуванню до цього бюджету відповідно до норм Указу. При цьому розподіл коштів єдиного податку на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється.

Одночасно Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” обмежено коло суб’єктів малого підприємництва, що мають право на застосування спрощеної системи оподаткування.

Середньооблікова чисельність працюючих для суб’єктів малого підприємництва визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філіалів, відділень та інших відособлених підрозділів.

У разі порушення обмежень щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктами малого підприємництва, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).