8.2. Чинники, що впливають на фінансову стійкість
На фінансову стійкість підприємства впливає ціла низка чинників. З метою управління окремими з них, посилення чи послаблення їх впливу на фінансову стійкість підприємства їх можна об’єднати в групи залежно від рівня виникнення та ступеня значущості.
За рівнем виникнення виділяють внутрішні та зовнішні чинники.
Залежно від ступеня їх значущості виділяють чинники I рівня (базові), II рівня (похідні) та III рівня (деталізуючі).
Оскільки з різних причин виникають чинники, що впливають на фінансову стійкість, то при виборі методів управління ними необхідно це врахувати. Якщо зовнішні чинники, що впливають на фінансову стійкість, викликані дією об’єктивних економічних законів і майже не залежать від діяльності підприємства, то внутрішнім чинникам властивий високий ступінь керованості, а характер їх зміни безпосередньо залежить від організації роботи самого підприємства. Отже, вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на фінансову стійкість підприємства може бути різним, яким потрібно і можливо управляти в певних межах. За складом та ступенем значущості чинники, що впливають на фінансову стійкість, можна охарактеризувати так.
Чинники I рівня – це узагальнюючі (базові) чинники, які є результатом впливу чинників II і III рівнів і водночас виступають генератором взаємодії більш дрібних чинників.
До чинників I рівня відносять:
фазу економічного розвитку системи;
стадію життєвого циклу підприємства.
Фаза економічного циклу розвитку економічної системи є базовим зовнішнім чинником, що впливає на фінансову стійкість підприємства. Залежно від фази економічного розвитку системи будуть різними темпи реалізації продукції, виробництва, їх співвідношення, рівень інвестицій підприємства у товарні запаси, доходів підприємства та населення. Так, у період економічної кризи темпи реалізації продукції відстають від темпів її виробництва, зменшуються інвестиції в товарні запаси, що, в свою чергу, призводить до ще більшого скорочення збуту за одночасного зменшення доходів підприємств і рівня доходів населення. Отже знижується ліквідність підприємств та їх платоспроможність, що неодмінно негативно відбивається на ступені фінансової стійкості підприємства.
Другим базовим чинником I рівня виступає стадія життєвого циклу підприємства. Вона є основоположним чинником при визначенні загальноекономічної мети діяльності підприємства, для досягнення якої будуть спрямовані всі інші його стратегії (стратегія управління обсягами діяльності, стратегія управління власним та позиковим капіталом, фінансова стратегія). На рівні підприємства необхідно велику увагу приділяти з’ясуванню специфіки кожної окремої стадії його розвитку, оскільки специфіка кожної окремої стадії розвитку підприємства буде визначати також потенційні його можливості щодо забезпечення обсягів діяльності, а отже, величини прибутку, формування приросту активів та їх фінансування за рахунок окремих видів джерел, зокрема власними фінансовими ресурсами у необхідному обсязі з метою самофінансування, і разом з цим опосередковано формуватиме певний ступінь фінансової стійкості та стабільності фінансової діяльності підприємства.
Чинники II рівня – похідні. Вони є результатом дії основоположних (базових) чинників (фази економічного розвитку системи та стадії життєвого циклу підприємства). До складу чинників II рівня (похідних) належать:
середній рівень доходів населення;
демографічна ситуація;
соціальна політика держави;
податкова політика держави;
грошово-кредитна політика;
амортизаційна політика;
загальний рівень стабільності;
стратегія управління обсягами діяльності;
стратегія управління активами;
стратегія управління капіталом;
стратегія управління грошовими потоками.
Чинники II рівня бувають як зовнішніми, так і внутрішніми.
Зовнішні чинники II рівня – це такі, вплив яких пов’язаний з характером державного регулювання (податкова, грошово-кредитна, амортизаційна, соціальна, демографічна політика тощо). Від ступеня відповідності видів, напрямів, методів цього регулювання і фази економічного циклу залежатиме характер та глибина впливу деталізуючих чинників, або чинників III рівня.
До внутрішніх похідних факторів другого рівня, що забезпечують фінансову стійкість, належать стратегія управління обсягами діяльності підприємства, політика управління його активами, власним і позиковим капіталом. Розроблена стратегія передбачає загальну потребу в активах, їх оптимальну структуру при одночасному визначенні джерел фінансування цієї потреби та оптимізації структури капіталу, що, в свою чергу, є гарантом досягнення ефективної пропорційності між коефіцієнтом фінансової прибутковості та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства. Досягнення необхідної пропорційності між коефіцієнтом прибутковості та коефіцієнтом фінансової стійкості має бути основною метою підприємства, оскільки це один із чинників, який сприяє максимізації його ринкової вартості.
Чинники III рівня – є деталізуючими. За допомогою їх з’ясовують і деталізують механізм впливу на фінансовий стан підприємства похідних чинників. До чинників III рівня (деталізуючих) відносять:
середній рівень доходів населення;
рівень конкуренції;
рівень інфляції;
склад та структуру активів;
стратегію управління власними фінансовими ресурсами та позиковим капіталом;
стратегію управління ризиком.
Вплив чинників III рівня на фінансову стійкість є різним. Тому за їх значущістю одним із найважливіших внутрішніх чинників фінансової стійкості є оптимізація складу та структури активів підприємства. Аналогічним за своїм впливом є також правильний вибір стратегії управління активами. Значною мірою фінансова стійкість підприємства залежить від якості політики управління поточними активами, від того, який загальний обсяг оборотних коштів має підприємство, який розмір запасів та активів у грошовій формі. При зменшенні виробничих запасів та зростанні ліквідних активів підприємство може отримувати більший обсяг прибутку за рахунок залучення в оборот додаткових коштів, однак разом з цим виникає ризик неплатоспроможності підприємства. Оптимізація управління поточними активами полягає в тому, щоб забезпечити достатньо високий рівень прибутковості активів при одночасній мінімізації ризику втрати платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості.
Другим за своєю значущістю внутрішнім чинником III рівня є стратегія управління капіталом – оптимізація складу та структури джерел фінансування активів, власних фінансових ресурсів, а також правильний вибір політики управління ними. Зі збільшенням обсягу власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел збільшуються також потенційні можливості підприємства. Важливим є як загальний розмір прибутку, так і структура його розподілу, а саме та частка, яка спрямовується на реінвестиційні цілі.
Отже, політика розподілу та використання прибутку є одним із основних внутрішніх деталізуючих чинників, що впливають на фінансову стійкість підприємства.
На фінансову стійкість підприємства значний вплив мають кошти, що додатково мобілізуються на ринку позичкового капіталу. Збільшення позикового капіталу, з одного боку, приводить до зростання прибутковості власного капіталу, а з другого – надмірне зростання частки позикового капіталу призводить до зниження фінансової стійкості підприємства, зростання ризику втрати платоспроможності та фінансової незалежності. Отже, у цьому зв’язку особливо важливим є чинник умілого використання ефекту фінансового леверіджу і забезпечення оптимізації структури капіталу підприємства. Вплив зовнішніх чинників III рівня на фінансову стійкість особливо зростає на стадії економіки кризового періоду. З фінансовою стійкістю підприємства тісно пов’язаний обсяг платоспроможного попиту населення, оскільки зростання обсягу попиту є стимулом до розширення обсягу його діяльності. Останнє потребує зростання активів підприємства, що в свою чергу, обумовлює необхідність пошуку додаткових джерел фінансування цього приросту. Залучення додаткових джерел фінансування призводить до структурних змін у складі джерел фінансування активів, а отже, відповідно впливає на ступінь фінансової стійкості підприємства.
Падіння платоспроможного попиту, яке характерне для кризового періоду функціонування економіки, призводить до загострення конкурентної боротьби та підвищення рівня конкуренції на ринках різних типів. Гострота конкурентної боротьби – не менш важливий зовнішній чинник фінансової стійкості, оскільки така боротьба призводить до кон’юнктурних змін на товарних, ресурсних та фінансових ринках, що, в свою чергу, є причиною змін цін на продукцію підприємства (що впливає на можливі обсяги реалізації), на матеріальні ресурси (що змінює витрати на виробництво та реалізацію), на фінансові ресурси (що відбивається на можливості залучення підприємством позикових коштів). Всі ці зрушення відразу відбиваються (позитивно чи негативно – залежно від характеру змін зовнішніх чинників) на ступені фінансової стійкості підприємства.
Зовнішнім фактором третього рівня, що впливає на фінансову стійкість, є рівень інфляції. Порівняно із стабільним етапом розвитку в умовах економічної кризи зростає вплив інфляції, що негативно відбивається на ступені фінансової стійкості підприємства, оскільки зменшується обсяг його чистого прибутку. Це призводить до зниження обсягу власних фінансових ресурсів, які формуються за рахунок внутрішніх джерел. Зменшення власних фінансових ресурсів підприємств при стабільній чи зростаючій потребі в ресурсах обумовлює необхідність їх запозичення у значно більших обсягах, а це означає, що ціна на позикові ресурси зростатиме, ускладнюватиметься можливість їх використання для збільшення прибутковості власного капіталу, внаслідок чого зросте вартість капіталу підприємства. Все це в сукупності сприяє зниженню ринкової вартості підприємства.
Макроекономічні чинники, що впливають на досягнення стабільності економічної системи та опосередковано на стабільність фінансового стану підприємств, класифікують за такими ознаками (табл. 8.1).
Таблиця 8.1
Класифікація макроекономічних чинників
№ пор. | Класифікаційна ознака | Види |
1.
2.
3. | За економічним значенням
За походженням
За характером впливу на економіку | 1. Основоположні чинники, які визначають основні макроекономічні пропорції розвитку економіки держави (обсяг виробництва валового національного продукту, обсяг інвестицій, обсяг і структура капіталовкладень, обсяг грошової маси в обігу). 2. Похідні чинники, що є результатом впливу основоположних (темп інфляції, структура розміщення грошової маси, обсяг платоспроможного попиту населення, рівень доходів споживачів, стан грошового, фінансового та фондового ринків, ринку кредитних ресурсів, ринку засобів виробництва, ринку робочої сили.
1. Чинники, що виникають внаслідок дії об’єктивних економічних законів (закону грошового обігу, який зумовлює розмір грошової маси в обігу, її структуру, закон кругообороту капіталу, який визначає обсяг інвестицій та їх структуру). 2. Чинники, що виникають у зв’язку з державним регулюванням економіки (наявність та характер податкової політики, політики регулювання інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання, ринку кредитних ресурсів, грошового ринку, ринку цінних паперів). 1. Чинники, що стимулюють розвиток економічної системи (зростання обсягів валового національного продукту, обсягів виробництва промислової продукції, збільшення обсягів інвестицій в економіку та перевищення їх обсягу над амортизацією, що є однією з умов зростаючої економіки). 2. Чинники, які негативно впливають на розвиток економіки, тобто є основною передумовою стагнації економіки (скорочення обсягів інвестицій при одночасному перевищенні амортизаційних відрахувань над розмірами валових інвестицій, зростання собівартості продукції при одночасному скороченні обсягів виробництва, збільшення податкового тиску, негативні зрушення в структурі витрат на виробництво. |
Продовження табл. 8.1.
1 | 2 | 3 |
4 | За характером впливу на результати фінансово-економічної діяльності підприємства | 1. Прямі фактори, зміни яких відразу відбиваються на фінансовому стані підприємств (зміни податкової політики – ставок, умов сплати податків, пільг тощо, амортизаційна політика, грошово-кредитна політика та ін.). 2. Опосередковані чинники (до них належать основоположні). |
Відповідно до впливу зовнішніх і внутрішніх чинників різного рівня можна оцінити основні причини економічної кризи, в якій опинилася Україна в другій половині 2000-х років. Причин багато, але однією з найголовніших була криза управління економікою. Вона виникла внаслідок того, що адміністративні методи управління були відкинуті, а для їх заміни своєчасно не створено ринкові економічні та правові важелі регулювання економічної системи. Ці важелі перебували на стадії становлення. Життєздатність економіки в цих умовах підтримувалася в основному за рахунок кредитної й грошової емісії. Відсутність ефективного державного регулювання економіки призвела до її вкрай важкого стану, який характеризувався спадом виробництва за його низької ефективності, кризовим фінансовим станом підприємств, посиленням безробіття, особливо прихованого, розвитком інфляційних процесів, дестабілізацією грошово-фінансової системи, затуханням інвестиційної діяльності, приховуванням валюти за кордоном, зростанням внутрішнього боргу, боргу держави, зниженням життєвого рівня населення. Така ситуація свідчила про те, що економічна система перебувала у фазі глибокої економічної та фінансової кризи.
Державне регулювання економікою в умовах розвинутого ринку має здійснюватися недирективним управлінням виробничою і фінансовою діяльністю підприємств та інших суб’єктів господарської діяльності, а управлінням соціально-економічними процесами за допомогою таких перевірених світовою практикою економічних і правових важелів, як ціни, тарифи, відсотки, податки, кредити, цінні папери, амортизаційна політика, пільги, державне замовлення і контракт, резерви субсидії, субвенції, державне мито. Вони виступають як прямі й опосередковані регулятори розвитку економіки, забезпечують умови для її саморегуляції в бажаному напрямі. Крім економічних, соціально орієнтована ринкова економіка потребує адміністративних методів втручання саме в ті її сфери, де економічні не можуть дати необхідних результатів.
Отже, державне регулювання економіки має бути збалансованим і покликане не підміняти ринковий механізм, а доповнювати його завдяки превалюванню економічних важелів впливу на розвиток суспільного виробництва в межах дії економічних законів ринку [4].
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту украіни
- Донецьк ДонДуу 2012
- Структура дисципліни «фінансовий аналіз» 4
- Література
- Передмова
- Структура дисципліни «фінансовий аналіз»
- Заліковий модуль 1. Теоретичні засади, сутність і методи фінансового аналізу Змістовий модуль 1. Значення і теоретичні засади фінансового аналізу
- Місце і роль фінансового аналізу в системі економічного аналізу
- 1.2. Мета і задачі фінансового аналізу
- Мета фінансового аналізу в залежності від різних партнерських груп, зацікавлених в його результатах
- Класифікація методів і прийомів економічного аналізу
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Види й напрямки економічного аналізу
- 1.5. Фінансовий стан підприємства як об’єкт фінансового аналізу
- Що треба розуміти під терміном «аналіз фінансово-господарської діяльності»?
- Змістовий модуль 2. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу
- 2.1. Основні джерела інформації
- 2.2. Принципи складання фінансової звітності
- 2.3. Користувачі результатами фінансового аналізу
- Цілі фінансового аналізу для різних груп користувачів
- 2.4. Порядок складання, подання й оприлюднення фінансової звітності
- 2.5. Прийоми, методи і моделі аналізу фінансової звітності
- Основні методи аналізу фінансової звітності
- Заліковий модуль 2. Детальний аналіз деяких сторін діяльності підприємства Змістовий модуль 3. «Аналіз майна підприємства»
- 3.1. Аналітична характеристика майна підприємства, його структура і класифікація
- Аналіз динаміки та структури майна підприємства
- Структура активів підприємства на кінець року
- Розв’язання:
- Процес розрахунку активів підприємства
- 3.3. Оцінка матеріальних активів (основних засобів) та фінансових інвестицій
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- 3.4. Загальна оцінка вартості майна
- Загальна оцінка вартості майна підприємства, грн.
- Оцінка складу майна підприємства за структурними складовими, грн.
- Показники зносу основних засобів
- Розв’язання:
- Розрахунок показників зносу основних засобів
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Змістовий модуль 4. Аналіз оборотних активів
- 4.1.Сутність оборотного капіталу і класифікація оборотних коштів.
- Загальна класифікація оборотних активів
- Процес руху обігових коштів
- 4.2.Кругообіг оборотних коштів та показники оборотності оборотного капіталу
- Аналіз оборотності оборотних коштів за звітний період
- Розв’язання:
- 4.3.Методи визначення потреби в оборотних коштах.
- Розв’язання:
- 4.4.Джерела формування оборотних активів та їх середній показник
- Розв’язання:
- 4.5. Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства
- Змістовий модуль 5. Аналіз джерел формування капіталу підприємств
- 5.1. Сутність та значення аналізу капіталу підприємств
- Класифікація капіталу підприємства
- Аналіз структури капіталу підприємства
- Шаховий баланс підприємства
- Різницевий шаховий баланс підприємства
- 5.4. Аналіз власного капіталу підприємства
- Функції власного капіталу
- Структура власного капіталу підприємства
- 5.5. Аналіз позикового капіталу підприємства
- Довгострокові зобов’язання
- Поточні зобов’язання
- Змістовий модуль 6. Аналіз грошових потоків
- 6.1. Поняття грошового потоку та його значення для фінансової діяльності підприємства
- 6.2. Аналіз просування грошових коштів
- Основні показники,які використовуються при аналізі грошових потоків
- 6.3. Аналіз дебіторської заборгованості та оцінка оборотності дебіторської заборгованості
- 6.4. Оптимізація грошових потоків підприємства
- 1. Синхронізація грошових потоків.
- 2. Прискорення процесу надходження грошей.
- 3. Контроль за витратами грошових коштів.
- 4. Капіталізація тимчасово вільних залишків грошових коштів.
- Заліковий модуль 3. Аналіз фінансових показників діяльності підприємства Змістовий модуль 7. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємств
- 7.1. Поняття платоспроможності та ліквідності
- Розкриття поняття «платоспроможність» різними вченими
- 7.2. Розрахунок показників ліквідності
- Оцінка динаміки основних показників ліквідності
- 7.3. Розрахунок показників платоспроможності
- Оцінка динаміки платоспроможності підприємства (у частках одиниці).
- 7.4. Аналіз ліквідності балансу підприємства
- Аналіз ліквідності балансу пат «Азовзагальмаш»
- 7.5. Шляхи підвищення рівня ліквідності підприємства
- Розв’язання:
- Варіант 8. «Аналіз фінансової стійкості підприємства»
- 8.1. Значення фінансової стійкості
- 8.2. Чинники, що впливають на фінансову стійкість
- 8.3. Види фінансової стійкості
- 8.4. Розрахунок показників оцінки фінансової стійкості підприємства
- Алгоритм розрахунку показників (коефіцієнтів)
- Алгоритм розрахунку показників (коефіцієнтів) фінансової стійкості підприємства при приватизації
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Класифікація типу фінансового стану підприємства
- 8.5. Особливості організації та управління фінансовою стійкістю на підприємстві
- Змістовий модуль 9. Аналіз кредитоспроможності підприємств
- Сутність кредитоспроможності і класифікація ризиків
- Розв’язання:
- Методи аналізу ризику
- Розв’язання:
- 9.4. Способи зниження ризику
- Розв’язання:
- 9.5. Оцінювання кредитоспроможності підприємства
- Розв'язання:
- Змістовий модуль 10. Аналіз ділової активності підприємства
- 10. 1. Сутність та характеристика ділової активності
- 10.2. Показники ділової активності підприємства
- Показники ділової активності підприємства
- 10.3. Оцінка основних показників ділової активності підприємства
- Показники ділової активності пат «Галактон»
- 10.4. Рейтингова оцінка підприємства
- Вихідні дані для рейтингової оцінки
- Рейтингова оцінка методом еталонного підприємства
- Заліковий модуль 4. Аналіз фінансових показників діяльності підприємства Змістовий модуль 11. Аналіз прибутковості та рентабельності підприємств
- Сутність, показники прибутку та рентабельності, що використовуються у фінансовому аналізі
- 11.2. Значення прибутку й задачі аналізу прибутку
- Розв’язання:
- 11.3. Аналіз оподатковуваного прибутку
- Вплив чинників на зміну суми оподатковуваного прибутку
- 11.4. Аналіз податків з прибутку
- 11.5. Аналіз формування чистого прибутку
- 11.6. Аналіз розподілу чистого прибутку
- Дані про використання чистого прибутку, млн. Грн.
- Розрахунок впливу факторів першого рівня на розмір відрахувань в фонди підприємств
- 11.7. Економічна характеристика показників рентабельності
- 11.8. Джерела інформації, які використовуються для аналізу прибутку та ренбальності
- Задача 1
- Задача 2
- Розв’язання:
- Задача 3
- Розв’язання:
- 3. Єщенко о. Витрати виробництва. Прибуток. [електронний ресурс] / Олександр Єщенко //.Сучасна економіка http://library.If.Ua/book/64/4660.Html
- Змістовий модуль 12. Аналіз інвестиційної активності підприємства
- 12.1. Сутність і класифікація інвестицій
- 12.2. Загальна характеристика аналізу інвестиційної діяльності підприємства
- 12.3. Оцінка доцільності вкладень в інвестиції з фіксованою ставкою дохідності
- Розвязання:
- Розвязання:
- Розвязання:
- 12.4. Ефективність реальних інвестицій
- Оцінка терміну окупності
- Розвязання
- Статистичні дані компанії
- Мрv проектів
- Ймовірності станів галузі
- Можливий npv
- 12.5. Відображення вартості фінансових інвестицій у звітності
- Розрахункові дані амортизованої собівартості інвестиції з премією
- Змістовий модуль 13. Комплексне оцінювання фінансового стану
- 13.1. Сутність, мета і значення комплексного фінансового аналізу
- 13.2. Показники комплексного аналізу фінансового стану
- 13.3. Порівняльна комплексна рейтингова оцінка підприємств
- Система вихідних показників для рейтингової оцінки за даними публічної звітності
- Фінансова ситуація 1
- Завдання
- Фінансова ситуація № 2
- Завдання
- Висновки