406 Тема 12

інші натуральні фонди, що призначаються для покриття різних збитків та часткового відшкодування збитків від стихійних лих.

Для підприємців, комерційних структур фонди самострахування формуються шляхом щорічних відрахувань до досягнення ними розміру, що вказаний у статутних документах суб'єкта господарювання, а порядок використання коштів передбачається самими учасниками, які формують ці фонди. Наприклад, акціонерні товариства згідно з законодавством повинні створювати страховий резервний фонд на покриття власних збитків та втрат у розмірі не менше 15% статутного фонду. Кошти даного фонду використовуються насамперед для здолання виробничих криз та фінансових збитків. З позицій економічної доцільності тимчасово вільні кошти резервного фонду мають знаходитись у ліквідній формі (депозити в банках, акції, фінансові зобов'язання тощо).

Однак, самострахування має і певні недоліки:

+ У випадку катастрофічних збитків для їх покриття може не вистачити власних коштів, що може призвести до примусової ліквідації підприємства.

+ Самострахування вимагає відволікання до резервів значних ресурсів, які перебувають у господарському обігу, оскільки вони не зосереджуються на окремому рахунку в банку; у момент настання ризику в підприємства може не бути фінансових можливостей на покриття збитків.

+ Самострахування вимагає кваліфікованого управління резервними фондами.

Враховуючи вищезазначене це джерело фінансування ризику не може відігравати суттєву роль для забезпечення страхового захисту.

# Страховий фонд страховика створюється безпосередньо за рахунок страхових внесків учасників страхового процесу -страхувальників: підприємств, закладів, організацій та окремих громадян. До деякої міри джерелом формування страхового фонду є доходи від інвестиційної діяльності страховика, в оперативному управлінні якого знаходяться отримані фінансові ресурси.

При організації страхового фонду страховик враховує взаємо зв'язок і взаємозалежність між випадковістю та необхідністю, використовуючи статистику, яка спирається на дії закону великих чисел (загальний принцип, у силу якого кількісні закономірності, притаманні масовим суспільним явищам, виразно проявляються лише в достатньо великій кількості спостережень) і систему актуарних розрахунків. Організаційно-технічна сторона функці- онування страхового фонду на всіх етапах історичного розвитку Страхування і страховий ринок 407

виступала й виступає у вигляді перерозподілу його ресурсів між учасниками, викликаного необхідністю задоволення суспільних потреб у покритті збитків. Напрями використання страхового фонду мають цільовий характер: на відшкодування збитків і виплату страхових сум відповідно до встановлених правил та умов страхування. Збитки в рамках цього фонду розкладаються на всіх страхувальників, виникає перерозподіл коштів, внаслідок чого зумовлюється значне маневрування ними. Завдання страховика полягає в тому, щоб протягом всього періоду дії договору страхування надати кошти зі створеного страхового фонду для відшкодування збитку при настанні страхового випадку. У страховому фонді реалізуються колективні та особисті інтереси його учасників, відображаються взаємозв'язки між соціальними позиціями учасників економічної діяльності.

Отже,

цільове формування окремих страхових фондів як"" за способом, так і за використанням дає підстави вважати страхування фінансовими відносинами.

Джерелом формування страхових фондів, як і інших грошових фондів, є національний дохід країни. Якщо страховий фонд формується за рахунок чистого прибутку виробника, то його джерелом є додатковий продукт, а якщо за рахунок валових витрат чи внесків на соціальне страхування або заробітної плати, то його джерелом є необхідний продукт. У першому випадку спостерігається страховий захист виробника, у другому - страховий захист виробника і населення.

Валовий внутрішній продукт у результаті використання (розподілу та перерозподілу) розпадається на фонди споживання і нагромадження. Страхові фонди в частині страхових виплат на відшкодування збитків належать до фондів споживання, а невикористана в поточному році частина страхових фондів надходить до фонду нагромадження і включається в національне багатство держави.

Функціонування страхових фондів здійснюється за такими принципами:

> наукова обґрунтованість на основі оцінювання ризику;

> комплексність відшкодування різних видів ризиків ресурсами одного фонду;

> урахування галузевих особливостей власності, що страхується;

> урахування особливостей суб'єктів власності, яким вона належить і які її страхують;

• різноманітність організаційних форм страхового фонду для забезпечення різнобічності страхування;

• державне регулювання страхової діяльності як специфічного виду фінансових відносин.

Особливість страхового фонду полягає в неможливості точно визначити розмір фонду за окремий період, оскільки всі чинники втрат мають імовірнісний характер і їх можна лише передбачити. При цьому неможливо визначити матеріальний склад втрат: це можуть бути як засоби виробництва, так і готовий продукт, призначений для споживання. Однак превентивні заходи запобігання страховому випадку знижують імовірність як настання негативного явища, так і втрат від нього. Тим самим оптимізуються ресурси страхового фонду і створюються умови для використання його як джерела нагромадження фінансових ресурсів.

Мобілізація ресурсів у страховому фонді сприяє економічному прогресу суспільства. Швидке відшкодування збитків виробника в межах цільового страхового використання створює умови для безперервності виробництва та збільшення ВВП. Залишок страхового фонду є суттєвим джерелом інвестицій в економіку. Страховий захист підприємництва і окремої людини шляхом створення страхового фонду здійснюється в межах специфічних страхових відносин.

■/♦ Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавствомфа рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення цих фондів.

Таким чином, об'єктом страхування (страхових правовідносин) є страховий (майновий) інтерес страхувальника як суб'єкта страхових зобов'язань стосовно предмета страхування.

У відповідності до Закону України "Про страхування'}об 'єктами страхування^ можуть бути майнові інтересні що не суперечать законодавству України^ іщрв'язані:

=> з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

■=> з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

408