4.3. Принципи організації фінансів підприємницьких структур

♦ Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їхнім оборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.

Основою організації фінансів підприємств всіх форм та видів власності є наявність фінансових ресурсів в необхідних розмірах для здійснення організованої господарської діяльності власника.

Формування цих ресурсів відбувається в період створення підприємства шляхом утворення із статутного та додатково вкладеного капіталу фонду основних та оборотних коштів. Джерелами формування статутного капіталу можуть бути: акціонерний капітал, пайові внески членів кооперативу, кредитні кошти, бюджетні кошти тощо.

Досить важливим в організації фінансів підприємств є організація оборотних коштів, оскільки на основі цієї форми авансованої

126 ^{Тема 4}

вартості відбувається рух усієї вартості, яка знаходиться в процесі розширеного відтворення, тому від них залежить інтенсифікація та ефективність усього виробництва.

Необхідною умовою для ведення неперервної діяльності є' правильне визначення фонду оборотних коштів (в межах визначеного нормативу), збереження цього фонду в достатньому об'ємі, також раціональна організація оборотних коштів, що базується на швидкій їх оборотності.

На сьогодні в економічній літературі не сформульований єдиний підхід щодо принципів організації фінансів підприємств. Так, теоретики командно-адміністративної системи управління економікою сформулювали такі принципи організації фінансів підприємств:

№• плановості, під яким розумілось директивне та обов 'язкове виконання планових завдань, які затверджувались та доводилися підприємствам відповідними міністерствами;

и®* директивного розподілу коштів - це поміж: іншим означало, що амортизаційні відрахування та інші джерела фінансування капітальних вкладень акумулювались на окремому рахунку в Промбудбанку, їх використання детально контролювалось; иэ* цільового формування та використання оборотних коштів; в®* демократичного централізму, що давало можливість підприємству поряд з високим рівнем централізації проявляти певну ініціативу (створювати зустрічні плани, самостійно розробляти деякі показники проектів планів тощо) ; в®" самоокупності та самофінансування, які виникли з госпрозрахунком і були запозичені з арсеналу ринкової економіки, реалізація яких забезпечувала покриття всіх потреб розвитку підприємства за рахунок власних фінансових ресурсів та покриття поточних витрат за рахунок виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг. Але в умовах ринку ці принципи у своїй первинній формі гальмують ініціативу підприємств і практично не відповідають новим вимогам, що висуваються до організації фінансів підприємств.

Сьогодні підприємства самостійно обирають будь-яку форму підприємництва, вид діяльності в умовах чинного законодавства, приймають рішення з виробництва та збуту продукції, організують свої взаємовідносини з контрагентами та працівниками. А після сплати податків та обов'язкових платежів повністю самостійно розпоряджаються своїми фінансовими ресурсами, обирають

.Фінанси підприємницьких структур 127

ефективні об'єкти інвестування тощо. Вцілому підприємство самостійно визначає свою облікову політику, приймає рішення щодо оптимізації грошових потоків.

Підприємства здійснюють свою діяльність на основі комерційного розрахунку. Зміст цього методу господарювання, який полягає у співставленні в грошовій формі затрат та результатів діяльності, передбачає отримання максимального прибутку при мінімумі затрат.

На відміну від господарського розрахунку, що спрямований на виконання плану та покриття витрат відповідними джерелами грошових коштів (притаманний неприбутковим організаціям), комерційний розрахунок передбачає завжди обов'язкове отримання прибутку, достатнього для продовження господарювання та підтримання рівня рентабельності. Комерційний розрахунок, в свою чергу, здійснює великий вплив на організацію фінансів підприємницьких структур, обумовлюючи їх специфіку, сутність якої полягає в наступному:

+ Суб'єкти господарювання набувають фінансової незалежності, яка проявляється в праві самостійно розпоряджатись отриманими коштами у вигляді виручки від реалізації, прибутку, формувати та використовувати на власний розсуд фонди грошового характеру. + Суб'єкти фінансових відносин несуть реальну економічну відповідальність за фактичні результати роботи, своєчасне виконання зобов'язань перед постачальниками, державою, фінансово-банківськими установами тощо. + У підприємств виникають відносини різноманітного характеру з банками, страховими компаніями, державою, які спрямовані на закріплення комерційного розрахунку в процесі організації їх діяльності. Отже, використовуючи вітчизняний та зарубіжний досвід, можна сформулювати такі принципи організації фінансів підприємств (табл.4.6.).

Таблиця 4.6. Принципи організації фінансів підприємств

Продовж:, табл. 4.6.

Конкретні особливості організації фінансів підприємницьких структур визначаються організаційно-правовою формою їх діяльності (акціонерні та неакціонерні товариства), технологічною та галузевою специфікою (промисловість, будівництво, торгівля, сільське господарство), тощо.