Плата за кредит, правове регулювання її встановлення.

Відповідно до ст. 536, 1054 ЦКУ визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, про що зазначається в укладеному кредитному договорі.

Ст. 345, 346 ГКУ також передбачено, що кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.

В ЗУ "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит визначається як "будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми".

Крім того, у статті 1.10 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" конкретизовано, що проценти є "доходом, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна та нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум".

Таким чином, вказана конкретизація не залишає сумнівів щодо того, що процентна плата є невід'ємною частиною кредитного договору, незалежно від того, чи встановлена вона в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору.

При наданні інформації до НБУ у системі "КредІнфо" та за формами статистичної звітності N 310/Д (щоденна) "Звіт про суми і процентні ставки за кредитами" та 310 (місячна) "Звіт про суми і процентні ставки за наданими кредитами (за видами економічної діяльності)" банки мають зазначати плату за користування кредитом (у разі її встановлення фіксованою сумою) в перерахунку до суми кредиту, зазначеної в договорі, в процентах річних.

На практиці плата за кредит встановлюється двома паралельними способами:

1) Комісійна винагорода за отримання кредиту, яка розраховується у відсотках від суми кредиту та сплачується під час отримання кредиту. Щодо цієї форми оплати, то можна сказати, що вона не передбачена ЦКУ, а також іншими актами законодавства, але застосовується, так як немає прямої заборони на застосування такого способу отримання винагороди.

2) Проценти за користування кредитом, які нараховуються за кожен день користування кредитними коштами.

Відповідно до ст. 49 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" Банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків. Надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.

Відповідно до Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого НБУ (2004), п. 1.11.: Розмір виплат за користування кредитом за встановленою договором процентною ставкою з урахуванням комісій, неустойки та інших установлених договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання умов цього договору, на дату надходження до НБУ документів, потрібних відповідно до вимог цього розділу для реєстрації договору (змін до договору), не повинен перевищувати розмір виплат за цим кредитом, розрахований виходячи з установленої НБУ максимальної процентної ставки за договорами, що діє на дату надходження до НБУ вищезазначених документів.

Ст. 1048 ЦКУ регламентує, що у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики (кредиту).

Ст. 534. ЦКУ визначає черговість погашення зобов`язань при недостатності грошових коштів: проценти погашаються в другу чергу, після відшкодування витрат кредитора на одержання виконання.