logo
spori_po_F_nansovomu_pravc___Bank_golovna

Поняття і види державних доходів.

Публічні доходи – це одержані в результаті розподілу і перерозподілу національного доходу кошти, які мобілізовані до відповідних фондів і використовуються для задоволення публічного інтересу при реалізації завдань і функцій держави, органів місцевого самоврядування та органів, уповноважених державою представляти публічний фінансовий інтерес. В широкому розумінні публічні доходи охоплюють:

1) державні доходи

2) місцеві доходи.

Державні доходи, з якими у вузькому розумінні ототожнюють публічні доходи, - це сукупність надходжень коштів у грошовій формі до державних фондів для подальшого їх використання з метою реалізації завдань і функцій держави. Такі надходження можуть бути у вигляді як обов’язкових (переважна частина), так і необов’яз­кових платежів.

Місцеві доходи – сукупність різних видів грошових надходжень, які спрямовуються у розпорядження органів місцевого самоврядування і використовуються для фінансування ними своїх завдань і виконання відповідних функцій. Власниками цих коштів є територіальні громади.

Доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти) і які надходять до Державного бюджету. Вони посідають централь­не місце у системі доходів держави.

Відповідно до БКУ доходи бюджету поділяють на:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження (доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі; доходи від некомер­ційного та побічного продажу; надходження від штрафів і фінансових санкцій тощо);

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Система державних доходів — взаємозв’язок усієї сукупності доходів та її диференціація на окремі групи й види.

Систему державних доходів характеризує певна єдність, що забезпечує єдиний підхід під час поділу доходів різних рівнів (державні, місцеві).

Класифікація державних доходів залежно від:

1. порядку формування їх системи:

1) централізовані доходи, що залишаються в розпорядженні дер­жави й надходять на формування централізованих грошових фондів;

2) децентралізовані доходи, що надходять у розпорядження окремих державних підприємств, установ, організацій, формуються за рахунок їх прибутку та використовуються відповідно до фінансових планів.

2. конкретних умов їх збору й використання:

1) зворотні та беззворотні;

2) відплатні й безвідплатні;

3) загальні й цільові.

3. економічного змісту та особливостей правового регулювання доходів:

1) податки;

2) доходи від інших обов’язкових платежів;

3) доходи від державного кредиту;

4) доходи від обов’язкового і майнового страхування.

4. методів мобілізації:

1) доходи, які одержуються в результаті застосування методів обов`язкової мобілізації;

2) доходи, які одержуються в результаті застосування методів добровільної мобілізації.

Основні фінансові інструменти формування доходів держави:

1) податки – плата суспільства державі за виконання нею певних завдань та функцій, відрахування частини ВВП на суспільні цілі та потреби;

2) відрахування – здійснюються за встановленими нормативами та передбачають цільове призначення платежів, у тому числі при зарахуванні до Спеціального фонду бюджету;

3) плати – передбачають певну еквівалентність взаємовідносин між державою та платниками, оскільки держава виступає власником ресурсів або має монопольне право на надання певних послуг, яких потребують ЮО та ФО.