logo
spori_po_F_nansovomu_pravc___Bank_golovna

Поняття та елементи розрахункових правовідносин.

Розрахункові правовідносини – це такі, що виникають між організаціями в процесі здійснення розрахунків у безготівковому порядку через кредитні установи.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері безготівкових розрахунків регулюються Конституцією України, ЗУ "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про поштовий зв'язок", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", іншими актами законодавства України та НПА НБУ, а також Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати та іншими міжнародно-правовими актами з питань переказу коштів.

Елементами розрахункових правовідносин є їх суб’єкти, об’єкт, та зміст. Суб’єктами розрахункових правовідносин є платник, одержувач платежу, банк платника та банк одержувача, НБУ. Об’єкт розрахункових правовідносин - це грошові кошти, або інші цінності які можуть бути використанні у розрахункових відносинах (наприклад, казначейські зобов’язання, що є видом цінних паперів на пред'явника, що розміщуються винятково на добровільних засадах серед населення, і засвідчують внесення їх власниками коштів до бюджету і надають право на одержання фінансового доходу, виконують функцію так званих "квазі" грошей тобто власник казначейського зобов’язання може використовувати його як засіб платежу при здійсненні ним розрахункових операцій). Зміст певні конкретні права та обов’язки суб’єктів даних правовідносин.

Основний зміст розрахункових відносин розкривається через принципи, на яких базується організація безготівкових розрахунків. Особливість розрахункових правовідносин полягає у тому, що:

1) Суб`єкти господарювання зобов`язані зберігати кошти в банках за винятком залишків частки у касах у межах встановленого ліміту (для підприємств. Не поширюється на підприємців;

2) розрахунки, як правило, здійснюються у безготівковій формі через банки;

3) банківські розрахунки здійснюються лише за діючими нормами розрахунків;

4) Сторони самостійно обирають форму розрахунків з тих, що визначаються законодавством;

5) платежі проводяться як за рахунок платника, так і за рахунок банківського кредиту;

6) списання коштів з рахунків клієнта здійснюється за його розпорядженням. Можуть бути випадки списання за рішенням суду або в інших, передбачених договором умовах, передбачених між клієнтом і банком;

7) при здійсненні розрахунків банки контролюють додержання клієнтами розрахунково-касової дисципліни, проте вони не втручаються у договірні відносини між сторонами.