Функції, ознаки та види податків і зборів (обов'язкових платежів).

Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування (ЗУ "Про систему оподаткування").

За своєю правовою формою та економічним змістом ці платежі не є тотожними.

Податок – являє собою узаконену форму відчуження власності ЮО та ФО до бюджету відповідного рівня (у розмірах і у строки, передбачені в законі) на принципах обов`язковості, безповоротності, індивідуальної безоплатності.

Збори – це платежі, які стягуються з платника державними органами за надання права брати участь або використовувати як матеріальні, так і нематеріальні об`єкти. Необхідність поділу обов`язкових платежів на податки і збори має переважно теоретичний характер. Вони мають багато спільного у їх правовому регулюванні (ознаки), тому, для платників таких обов`язкових платежів принципової різниці між податками і зборами взагалі немає - будь-які вилучення коштів для фінансування публічних видатків є елементами податкової системи. В широкому розумінні податком є і власне податок і збір.

Як правова категорія податок встановлюється і скасовується ВРУ, ВО АРК і місцевими радами відповідно до ЗУ "Про систему оподаткування" та інших ЗУ з питань податків. Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов. платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими ЗУ, крім ЗУ про оподаткування.

Ознаки податку і збору:

1) односторонній характер установлення — податок установлюється державою в особі ВРУ, а отже, погоджується з усім народом, представником якого є ВРУ, проте не з кожним конкретним громадянином; ст. 74 Конституції України забороняє проведення референдуму з питань податків;

2) адресність: податок - лише до бюджету, тоді як збори – до позабюджетних цільових централізованих грошових фондів;

3) цільове призначення: податок – відсутнє, для зборів – в конкретно визначене (пенсійне, соціальне страхування тощо);

4) індивідуальна безвідплатність: податок сплачується незалежно від отримання якихось послуг чи благ із боку держави, збори сплачуються з метою отримання певних переваг, порівняно з особами, що їх не сплачували;

5) безповоротність стягнення - законно сплачений до бюджету податок (збір) не підлягає поверненню ні за яких умов; повернення суми у разі переплати не суперечить цьому, оскільки всі ці випадки визначаються державою в односторонньому порядку й не впливають на характер платежу в цілому;

6) обов’язковість (примусовий характер стягнення) - за порушення встановлених правил справляння, зокрема строків сплати, розміру платежу, за ухилення від сплати тощо законодавством передбачена юридична відповідальність платника, та мож­ливість примусового стягнення платежу в разі несплати у добровільному порядку;

7) перехід права власності випливає з економічної суті податку як форми перерозподілу національного доходу - при сплаті податку відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у власність держави; такого переходу права власності немає при внесенні до бюджету обов’язко­вих платежів державними підприємствами: ці платежі є податками лише за формою, а не за змістом;

8) регулярність (постійність, стабільність) – податок вноситься періодично, у чітко встановлені законодавством строки, на відміну від деяких інших обов’язкових платежів, адже держава може існувати лише в умовах стабільних надходжень до бюджету і, відповідно, забезпечувати стабільні видатки;

9) конкретний розмір суми: податку - сплачується лише за наявності у платника самостійного джерела доходу: нема доходу — нема податку, збір – незалежно від результату діяльності, а, в основному у встановленому розмірі.

Функції податків:

1) розподільча – відбувається розподіл акумульованих коштів у дохідній частині бюджету;

2) фіскальна – податки є основним джерелом наповнення Державного і місцевих бюджетів та позабюджетних цільових централізованих грошових фондів;

3) регулююча – є регулятором і виробництва і споживання;

4) контрольна – здійснюється аналіз фінансово-господарської діяльності, визначається раціональність і збалансованість податків;

5) стимулююча – пільги залучають інвестиції, зацікавлюють у здійсненні діяльності, у якій зацікавлене суспільство;

6) накопичувальна – позабюджетних цільових централізованих грошових фондів і коштів ЮО і ФО.

Види податків класифікують залежно від:

1) компетенції органа, що вводить відповідний платіж на відповідній території:

А) загальнодержавні;

Б) місцеві;

2) каналу надходження:

А) закріплені (до конкретно бюджету чи позабюджетного фонду);

Б) регулюючі (різнорівневі) – одночасно до бюджетів різних рівнів (в бюджеті кожного року): акцизи сплачуються у місцевий бюджет за місцем виробництва та у Державний бюджет пропорційно;

3) платника:

А) податки з ЮО;

Б) податки з ФО;

В) змішані – платники і ЮО і ФО – є:

а) такі, які визначаються наявністю певних матеріальних благ (авто, земля ..), або

б) за наявністю діяльності (ПДВ, акциз ..);

4) форми оподаткування:

А) прямі (прибутково-майнові) :

а) особисті – (податок на прибуток, податок з доходів ФО);

б) реальні – податок з власників транспортних засобів, податок на землю;

Б) непрямі – ПДВ, акциз, ввізне-вивізне мито;

5) цільової спрямованості:

А) загальні – використовуються на загальні цілі;

Б) цільові – обов`язкові платежі, що зараховуються до цільових позабюджетних фондів коштів;

6) регулярності внесення:

А) регулярні (систематичні, поточні);

Б) разові (податок з власників транспортних засобів);

7) форми стягнення:

А) грошові;

Б) натуральні (в Україні практично відсутні, хоча ст. 32 Кодексу України про надра плата за користування надрами може вноситись як у вигляді грошових платежів, так і в натуральному вигляді (частина видобутої мінеральної сировини або іншої виробленої користувачем надр продукції, виконання робіт чи надання інших послуг), крім матеріалів, продуктів та послуг, перелік яких визначається КМУ).