Обов'язкові економічні нормативи, порядок їх встановлення нбу.

Згідно з Інструкцією НБУ про порядок регулювання діяльності банків в Україні (2001), з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності, у відповідності до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів, до ст. 2, 58 - 59 ЗУ "Про НБУ" та ст. 2, 4, 7 - 12, 30 - 36, 47 - 50, 52, 69, 73 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" НБУ установлює порядок визначення регулятивного капіталу банку.

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Банки з метою визначення реального розміру регулятивного капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов'язані постійно оцінювати якість усіх своїх активів і позабалансових зобов'язань (здійснювати їх класифікацію, визначати сумнівні та безнадійні щодо погашення); здійснювати відповідні коригування їх вартості шляхом формування резервів для покриття очікуваних (можливих) збитків за зобов'язаннями контрагентів.

НБУ установлює також такі економічні нормативи, що є обов'язковими до виконання всіма банками:

1) нормативи капіталу:

1.1) мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1) - має становити 10 млн. євро, встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку;

1.2.) адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2) - для визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків;

1.3.) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3);

2) нормативи ліквідності:

2.1.) миттєва ліквідність (Н4) - встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках;

2.2.) поточна ліквідність (Н5) - для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов’язань банку;

2.3.) короткострокова ліквідність (Н6) - для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов’язання за рахунок ліквідних активів;

3) нормативи кредитного ризику:

3.1.) максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) - встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов’язань;

3.2.) великих кредитних ризиків (Н8) - з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов’язаних контрагентів;

3.3.) максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) - для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об’єктивно;

3.4.) максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) - для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку;

4) нормативи інвестування:

4.1.) інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11) - встановлюється для обмеження ризику, пов’язаного з операціями вкладання коштів банку до статутних фондів установ, що може призвести до втрати капіталу банку,

4.2.) загальної суми інвестування (Н12) - для обмеження ризику, пов’язаного з операціями вкладання (прямого чи опосередкованого) коштів банку до статутних фондів будь-яких юридичних осіб, що може призвести до втрати капіталу банку;

4.3.) норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) - для обмеження ризику, пов’язаного з проведенням операцій на валютному ринку, що може призвести до значних втрат банку.

Базою для розрахунку економічних нормативів є регулятивний капітал банку. Якщо операції здійснюються банком за рахунок капіталу, то такі операції не включаються до розрахунку економічних нормативів.

Про подальші зміни нормативів та методики їх розрахунку НБУ офіційно повідомляє не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію (ст. 58 ЗУ "Про НБУ").