logo
spori_po_F_nansovomu_pravc___Bank_golovna

§ 3 Глави 71 цку присвячений правовій регламентації відносин з приводу укладання, виконання та реалізації прав і обов'язків сторін договору банківського вкладу (депозиту).

Конструкція договору банківського вкладу передбачає обов'язок банківської установи, що прийняла від вкладника чи для нього певну грошову суму виплачувати по закінченню обумовленого у договорі періоду таку суму та відсотки на неї або дохід в іншій формі. У залежності від виду договору та встановлених сторонами прав та обов'язків механізм реалізації договору може відповідно уточнюватися.

Договір банківського вкладу характеризується особливим суб'єктним складом - однією з сторін договору завжди є банківська установа, тобто ЮО, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати залучення у вклади грошових коштів ФО і ЮО та розміщення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. При цьому операції по залученню грошових коштів у вигляді депозиту належать виключно до банківських операцій, здійснення яких можливе за умови отримання банківської ліцензії (ст. 47 ЗУ "Про банки та банківську діяльність"). Відповідно до Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ, укладення договору банківського вкладу (депозиту) може здійснюватися також відокремленим підрозділом банку - ЮО за наявності дозволу, наданого головним банком цього підрозділу, погодженого з територіальним управлінням НБУ, та за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів.

Іншою стороною даного договору є вкладник, тобто будь-яка ФО (в тому числі особа віком від 14 до 18 років за відповідною згодою) чи ЮО, що надає грошову суму банківській установі на підставі договору банківського вкладу.

Об'єктом договору банківського вкладу (депозиту) є грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку під процент або дохід в іншій формі і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Договір банківського вкладу носить реальний, оплатний та односторонній характер. Він вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми. Вклад в готівковій або у безготівковій формі, що переданий вкладником або для нього третьою особою стає власністю банку, який його використовує для здійсненні інших банківських операцій. Зазначена обставина зумовлюється особливістю об'єкту договору - грошових коштів, що мають родовий та споживний характер, повернення яких можливе лише шляхом виплати такої ж самої суми коштів. Крім повернення вкладу, банк після закінчення строку дії договору чи достроково на вимогу вкладника зобов'язаний виплатити вкладнику нараховані на суму вкладу відсотки або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Зобов'язання банку щодо нарахування і виплати процентів або доходу в іншій формі характеризує даний договір як оплатний.

Договір банківського вкладу є одностороннім, тобто з моменту його укладення у банка виникає обов'язок повернення суми вкладу та нарахованих відсотків чи доходу в іншій формі, а вкладника - право вимагати виконання зазначених дій.

У разі, якщо вкладником є ФО договір банківського вкладу є публічним (ст. 633 ЦКУ) - договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом та не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови від укладення публічного договору споживачеві мають бути відшкодувати збитки, завдані такою відмовою. Тобто, банк не вправі відмовитися від укладення договору банківського вкладу з громадянином за наявності у нього можливостей здійснення подібних банківських операцій. Банк не має права надавати перевагу одному вкладнику перед іншим щодо укладення договору. Правило про публічний характер договору банківського вкладу має обмежений характер, тобто діє лише щодо договорів, що укладаються на одних і тих самих умовах. У залежності від суми вкладу, його виду, строку дії договору та інших істотних умов відсоткові ставки банку можуть відповідно коригуватися.

У результаті укладання договору банківського вкладу банківська установа відкриває депозитний рахунок. Тому для регулювання відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦКУ), якщо інше не встановлено положеннями цивільного законодавства або не випливає із суті договору банківського вкладу. Зокрема, за депозитним рахунком не можуть проводитися розрахункові операції за поставлені товари, виконані роботи або надані послуги. Відкриття та обслуговування депозитних рахунків здійснюється відповідно до договору банківського вкладу та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ.

Власнику рахунка банк, в якому відкрито рахунок видає вкладний документ -- ощадну книжку (іменну чи на пред'явника), інший документ, що засвідчує укладення з банком договору. У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу; сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок; строк дії договору; розмір і порядок сплати %, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін; умови дострокового розірвання договору; інші умови за погодженням сторін.