Контроль, що здійснюється банком за використанням кредиту позичальником.

Відповідно до ст. 348 ГКУ банк має право здійснювати контроль: за виконанням умов кредитного договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням позички в порядку, встановленому законодавством.

При цьому банк протягом усього періоду користування кредитом підтримує ділові контакти з позичальником, зобов'язаний проводити перевірку стану збереження заставленого майна. Періодично аналізується фінансовий стан позичальника. За потребою проводяться перевірки на місці фінансово-розрахункових документів, бухгалтерських і статистичних матеріалів, використання позичальником власних коштів та інших питань, зазначених у кредитному договорі. У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитні відносини, що є підставою для стягнення позики в межах зобов'язань позичальника за кредитним договором.

Проблемні кредити - є результатом платіжної кризи позичальника, хоча може існувати клас позичальників-неплатників, які можуть, але не бажають погасити кредит.

Робота банку з проблемними кредитами складається із трьох фаз: аналізу документів; невідкладних заходів; неплатоспроможності.

I. Фаза аналізу - розробка заходів, спрямованих на те, щоб сприяти відновленню кредитоспроможності клієнта. На підставі вивчення потенційних можливостей позичальника складається проект майбутнього розвитку цієї компанії.

У цій ситуацій банк розглядає питання про зміну умов кредитного договору. Нові умови стосуються графіка погашення кредиту, організації взаємних та узгоджених дій банку і позичальника, які ставлять на меті ліквідацію проблемних кредитів. У випадках, коли позичальник вичерпав усі можливості для погашення позики і укладання нової кредитної угоди є неефективним, банк змушений передавати справу до суду.

З метою визначення плану подальших дій збирається інформація щодо фінансів та менеджменту, про групи вироблюваних продуктів, дочірні фірми та результати їх діяльності у різноманітних географічних регіонах, про витрати, а також, які з цих витрат можуть бути скорочені. . Моніторинг поточного рахунку може показати зміни в умовах постачання компанії (наприклад, застосування постачальниками компанії передплати), чи неправомірні витрати на особисті цілі, не пов`язані із діяльністю позичальника.

II. Фаза невідкладних заходів, яка являє собою розробку розумної стратегії обігу фінансових коштів та виходу із платіжної кризи. Вона може мати вигляд реабілітації чи ліквідації стосунків банку з фірмою.

На першому етапі банк і позичальник співпрацюють як справжні партнери. Вони укладають додаткову (модифіковану) угоду, за якою позичальнику надається відстрочка у погашенні кредиту на період корегування своєї господарської діяльності з метою одержання коштів для повернення боргу.

Стосовно позичальника, який не виконує своїх зобов'язань за кредитною угодою, а також при виявленні невірогідних звітів чи занедбаності бухгалтерського обліку, якщо не загрожує своєчасному і повному погашенню позичкової заборгованості, банк може припинити подальше надання коштів і достроково погасити раніше видані позики.

III. Фаза неплатоспроможності, протягом якої вирішуються питання, пов'язані із банкрутством чи реорганізацією неплатоспроможного клієнта.

Проти позичальника, який своєчасно не виконав своїх зобов'язань перед банком за кредитною угодою (погашення позики, виплата відсотків, комісійних і пені), у їх частині, не забезпеченій заставою, у встановленому законом порядку може бути з ініційована справа про банкрутство. Банк припиняє нарахування пені та відсотків з усіх видів заборгованості банкрута.

За рахунок коштів, отриманих від продажу майна позичальника-банкрута, позачергово задовольняються вимоги банку-кредитора, забезпечені заставою.