Кошторисно-бюджетне фінансування: поняття, принципи, об'єкти.

Кошторисно-бюджетне фінансування – це метод безповоротного , безоплатного відпуску грошових коштів, який виконується шляхом поєднання власних, кредитних і бюджетних джерел фінансування, проводиться мірою здійснення планового використання коштів для забезпечення виконання функцій держави.

Шляхом кошторисно-бюджетного фінансування – на основі фінансових планів – кошторисів витрат - здійснюється утримання установ, які не мають самостійних джерел доходів: установи соціальної сфери, освітні заклади, установи охорони здоров`я, установи культури, установи Міністерства оборони, Прикордонних військ, Служби безпеки, МВС, органи законодавчої та виконавчої влади, суди та прокуратура. Об`єктами кошторисно-бюджетного фінансування є конкретні установи, організації, підприємства чи окремі конкретні їх програми).

Кошторис витрат є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Існує два види кошторисів: індивідуальні – конкретних бюджетних установ та зведені кошториси – на основі індивідуальних складаються головними розпорядниками коштів. Зведені поділяються на загальнодержавні, територіальні та галузеві.

Бюджетне фінансування покладається на спеціально для цього уповноважених посадових осіб (керівників бюджетних установ) — розпорядників бюджетних коштів.

Базовими принципами для кошторисно-бюджетного фінансування є ті самі принципи, що визначають суть бюджетного фінансування: Загальні:

1) Безповоротність надання коштів.

2) Зв’язок між обсягом фінансування та виконанням планів бюджетною установою.

3) Фінансування в межах асигнувань, передбачених кошторисом.

4) Цільове призначення.

5) Ефективність їх використання.

6) оптимальне поєднання власних, бюджетних та кредитних джерел.

7) Одержання максимуму ефективності при мінімумі витрат.

8) Контроль за використанням наданих коштів.

Специфічні:

1) Кожне бюджетне підприємство, організація або установа отримує асигнування лише з одного бюджету за підпорядкованістю підприємства, установи чи організації. Винятком є фінансування незапланованих заходів, пов'язаних з стихійним лихом, епідеміями, ліквідацією втрат від катастроф.

2) Фінансування бюджетних установ на основі встановлених економічно і науково обґрунтованих нормативів, що встановлюються для кожної сфери діяльності держави.

3) Розподіл установ на ті, що фінансуються з державного бюджету, і ті, що отримують асигнування з місцевих бюджетів, здійснюється в залежності від значущості та підпорядкування. Так, з державного бюджету отримують фінансування національні установи; підприємства, організації та заклади, що підпорядковані міністерствам, державним комітетам та відомствам.

4) Згідно з БК України розмежування видів видатків між бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності (повноваження розподіляються так, щоб проблеми вирішувалися тими владними структурами, які є найближчими до місця події) з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її безпосередньо до споживача.

Методи бюджетного фінансування:

1. Метод єдиного казначейського рахунку. Цей метод використовується для фінансування заходів з державного бюджету України. Це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідними балансовими рахунками, з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо суб'єктам діяльності;

2. Метод перерахування бюджетних коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів. Суть його полягає в тому, що відповідно до бюджетного розпису фінансові органи перераховують кошти бюджету головним розпорядникам у порядку фінансування, на їхні рахунки згідно з кошторисом.