Поняття та елементи розрахункових правовідносин.

Розрахункові правовідносини – це такі, що виникають між організаціями в процесі здійснення розрахунків у безготівковому порядку через кредитні установи.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері безготівкових розрахунків регулюються Конституцією України, ЗУ "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про поштовий зв'язок", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", іншими актами законодавства України та НПА НБУ, а також Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати та іншими міжнародно-правовими актами з питань переказу коштів.

Елементами розрахункових правовідносин є їх суб’єкти, об’єкт, та зміст. Суб’єктами розрахункових правовідносин є платник, одержувач платежу, банк платника та банк одержувача, НБУ. Об’єкт розрахункових правовідносин - це грошові кошти, або інші цінності які можуть бути використанні у розрахункових відносинах (наприклад, казначейські зобов’язання, що є видом цінних паперів на пред'явника, що розміщуються винятково на добровільних засадах серед населення, і засвідчують внесення їх власниками коштів до бюджету і надають право на одержання фінансового доходу, виконують функцію так званих "квазі" грошей тобто власник казначейського зобов’язання може використовувати його як засіб платежу при здійсненні ним розрахункових операцій). Зміст – певні конкретні права та обов’язки суб’єктів даних правовідносин.

Основний зміст розрахункових відносин розкривається через принципи, на яких базується організація безготівкових розрахунків. Особливість розрахункових правовідносин полягає у тому, що:

1) Суб`єкти господарювання зобов`язані зберігати кошти в банках за винятком залишків частки у касах у межах встановленого ліміту (для підприємств. Не поширюється на підприємців;

2) розрахунки, як правило, здійснюються у безготівковій формі через банки;

3) банківські розрахунки здійснюються лише за діючими нормами розрахунків;

4) Сторони самостійно обирають форму розрахунків з тих, що визначаються законодавством;

5) платежі проводяться як за рахунок платника, так і за рахунок банківського кредиту;

6) списання коштів з рахунків клієнта здійснюється за його розпорядженням. Можуть бути випадки списання за рішенням суду або в інших, передбачених договором умовах, передбачених між клієнтом і банком;

7) при здійсненні розрахунків банки контролюють додержання клієнтами розрахунково-касової дисципліни, проте вони не втручаються у договірні відносини між сторонами.