logo search
501-finansi-kovalychuk-forkun

Тема 14

- т

Найбільш знаною функцією МВФ є надання фінансової допомоги.

Процеси розвитку міжнародного поділу праці, глобалізації світового господарства супроводжуються суттєвими змінами в системі цілей та функцій МВФ:

# по-перше, перехід більшості країн до системи плаваючих валютних курсів унеможливив регулятивний вплив Фонду на цю сферу міжнародних валютних відносин. Свої зобов'язання за ст. VII його Статуту, який передбачає відміну валютних обмежень у міжнародних поточних операціях, визнали 147 країн світу. Фактично це означає ліквідацію обмежень у міжнародних поточних трансакціях та перехід більшості країн-членів до вільної конвертованості національних валют, тобто позбавлення МВФ його основної "системної функції";

• по-друге, досягнення в основному Фондом цієї мети ставить нові завдання - регулювання валютних обмежень у сфері міжнародного руху капіталу. Це фактично веде до появи нової функції Фонду - гарантування платоспроможності країн- позичальниць у цілому. Поява нової функції МВФ вимагатиме внесення відповідних змін до його Статуту, а також коорди нації цієї діяльності з іншими міжнародними організаціями, зокрема ОЕСР та СОТ;

♦ по-третє, від надання фінансової допомоги з метою ліквідації тимчасових дефіцитів платіжних балансів Фонд поступово переходить до використання фінансових інструментів для структурної перебудови національних економік. Значне місце в його діяльності вже належить фінансуванню економічних програм окремих країн. Надаючи фінансову допомогу країнам, МВФ установлює відповідні кількісні та якісні показники, досягнення яких повинні забезпечити уряди. Ці показники визначаються для політики валютного курсу, внутрішнього кредиту, процентних ставок, бюджетного дефіциту, політики цін, лібералізації торгівлі, приватизації, податкової політики, урядових витрат, реформування фінансового сектора;

♦ по-четверте, у 90-ті роки минулого століття виникла принципово нова функція МВФ - врегулювання національних ти регіональних криз фінансових систем, яка передбачає відміну валютних обмежень у міжнародних поточних операціях, запобігання їх поширенню. Фактично йдеться про перебрання Фондом на себе принципово нової функції - регулятора світової фінансової системи в цілому. Складовими

Міжнародні фінанси 505

стратегії МВФ щодо врегулювання регіональних фінансових криз наприкінці XX ст. стали посилення нагляду за валютно- фінансовою ситуацією в окремих країнах (включно з контролем), мобілізація достатніх за обсягом фінансових ресурсів з метою вирівнювання диспропорцій, надання ефективної допомоги біднішим країнам з метою попередження фінансової кризи. # по-п'яте, починаючи з 90-х років минулого століття МВФ відіграє важливу роль у підтримці ринкової трансформації у постсоціалістичних країнах. Надання фінансової допомоги цим країнам обумовлюється виконанням їхніми урядами певних зобов'язань щодо розвитку ринкових відносин, а також інтеграції національних господарств у світову економіку. У зв'язку з цим керівництво Фонду контролює процеси управління економікою в країнах із перехідною економікою. Мандат на контрольні повноваження в інституційній сфері був наданий Фонду ухваленою у вересні 1996 р. декларацією Тимчасового комітету "Партнерство для стабільного зростання", пізніше доповненою нормативним документом "Рекомендації з управління", затвердженим Директоратом Фонду в серпні 1997 p. v

Згідно з рішеннями Бреттон-Вудської конференції, фінансовою основою діяльності МВФ мав стати акціонерний капітал, утворений шляхом оплати кожною країною - членом Фонду виділеної їй кількості акцій.

Угода про створення МВФ набрала чинності наприкінці грудня 1945 р. після того, як її ратифікували 29 країн, а фінансові операції Фонду розпочалися восени 1947 p., коли кількість його членів уже досягла 39.

У перші роки діяльності Фонду єдиним джерелом його кредитів були гроші, внесені акціонерами за акції, продані відповідно до виділених їм квот.

Квоти країн - членів МВФ є унікальним феноменом. Будучи основою формування ресурсів цієї міжнародної організації, вони виконують ще ряд важливих функцій: їхня величина визначає максимальну величину кредитів, на які може розраховувати кожний член Фонду, а також реальні владні повноваження, які ця країна має у керівних органах Фонду. Аналіз квот країн - членів МВФ варто почати з нагадування про те, що 75% розміру своєї квоти кожна країна вносить у своїй національній валюті і лише 25% - у твердій валюті або золотом. Але навіть ці 25 % країна, що внесла їх,

506 Тема 14

може за бажанням відразу повернути собі - без будь-яких умов і без сплати відсотків. Сама можливість автоматичного повернення резервної частки дає підставу вважати її міжнародним ліквідним ресурсом країн - членів Фонду.

Встановлені в МВФ правила оплати акцій зумовили виникнення найсерйознішої проблеми - ліквідності авуарів Фонду.

І* Авуари - грошові ресурси банку в чужоземних валютах, золоті, що є на його рахунках в закордонних банках.

Засновники МВФ виходили з того, що попит на всі види валют буде рівномірним, тому той чи інший член Фонду постійно користуватиметься всіма національними грошовими одиницями. Проте дуже скоро стало очевидним, що попит у більшості членів Фонду мають валюти менш ніж ЗО із 183 членів Фонду. Відсутність попиту на кредити в решті валют спричинює загострення проблеми ліквідності Фонду: до половини коштів з рахунків МВФ (у тому числі і гривня) взагалі ніким і ніколи не використовуються.

У зв'язку зі специфікою якісного складу авуарів МВФ його керівництво регулярно (раз на 5 років) перевіряє адекватність рівня ліквідності резервів потребі в них. У разі необхідності квоти країн підвищуються або абсолютно - всі однаково відповідно до потреб самого Фонду або відносно - з урахуванням зміни питомої ваги кожної країни у світовій торгівлі. Сукупна величина авуарів Фонду, що становила на момент його створення 7,6 млрд. дол., нині сягає 270 млрд. дол.

Величина квоти члена МВФ є визначальною для розрахунку максимального розміру кредиту, на який може претендувати член Фонду: за правилами МВФ верхня межа кредиту встановлюється в процентному відношенні до квоти. Сумарна величина коштів, що виділяються за різними кредитними лініями членам Фонду, як правило, не може перевищувати суму її внеску більш ніж утроє. Величина квоти визначає також можливості впливу кожного члена Фонду на ухвалення рішень, оскільки, на відміну від класичної міжнародної організації, де кожна країна має один голос, кількість голосів кожної країни - члена МВФ залежить від розміру її внеску.

Відповідно до правил, установлених ще в 1944 p., кількість голосів, що належать кожному з членів Фонду, визначається додаванням до 250 голосів, які кожна країна автоматично отримує при вступі до Фонду, по одному голосу за кожні 100 СПЗ (спеціальні права запозичення) у сумі зробленого нею внеску. Тому кількість голосів, що належать різним країнам, різниться в кілька сотень разів. До найвпливовіших членів МВФ належать разом із Сполученими

Міжнародні фінанси 507

Штатами Японія, яка має 6,33 % голосів, і Німеччина - 6,19 %, а також Франція та Велика Британія, що мають по 5,11 % голосів. У сумі країни ЄС володіють майже 27 % голосів, а всього 24 промислово розвинутим країнам належить 60 % голосів, тоді як на решту країн, кількість яких перевищує 85 % кількості членів Фонду, припадає лише 40 % голосів. Величина квоти України нині становить 1,925 млрд дол. (на момент вступу - 1,364 млрд. дол.), що дає нашій країні право на 13 970 голосів (0,64 % їх загальної кількості - 2 166000) і можливість претендувати на кредити в розмірі, що не перевищує 5,777 млрд. дол. (раніше - 3,98 млрд. дол.).

Розмір квоти членів Фонду є визначальним при формуванні керівних органів МВФ. Керівні органи МВФ складаються з Ради управляючих, Ради директорів та виконавчого директора.

Вищим органом є Рада управляючих, до якої кожний член МВФ призначає на п'ятирічний термін свого управляючого та його заступника. Як правило, представниками кожної країни в Раді є міністри фінансів чи управляючі центральним банком країни. Всі управляючі уповноважені висловлювати офіційну позицію своєї країни і захищати її національні інтереси.

Рада управляючих МВФ збирається раз на рік на спільну з Радою управляючих МБРР сесію і вирішує стратегічні проблеми діяльності Фонду, а також розглядає питання про доцільність внесення змін до Статуту, про прийом нових і виключення старих членів та (або) зміну розмірів їхніх квот, зважує своєчасність нової емісії СПЗ тощо. До компетенції Ради належать також вибори виконавчого директора (директора-розпорядника) на черговий п'ятирічний термін.

Рішення ухвалюється зваженим голосуванням; як уже зазначалося, кількість голосів кожної держави пропорційна розмірові її фінансового внеску до Фонду. Для ухвалення рішень з оперативних питань достатньо простої більшості; для вирішення найважливіших економічних чи політичних проблем необхідна "спеціальна більшість" (відповідно 70 % або 85 % голосів членів МВФ).

Вирішення тактичних питань є компетенцією Ради директорів (Executive Board), яка забезпечує поточне керування фінансами МВФ і має керуватись інтересами цієї організації. Це постійно діючий орган, який збирається в штаб-квартирі МВФ у Вашингтоні у міру необхідності (в середньому 3 рази на тиждень). До складу Ради входить 24 директори, 8 з яких призначаються на національному рівні - вони представляють країни, що мають найвищі квоти (США, Велику Британію, Німеччину, Саудівську Аравію, Францію,

Японію, Китай і Росію), а інші 16 директорів представляють більш або менш однорідні групи країн і вибираються всередині кожної з цих груп країн. Україна входить до однієї групи з Вірменією, Боснією та Герцеговиною, Болгарією, Хорватією, Грузією, Кіпром, Ізраїлем, Македонією, Молдовою, Румунією та Нідерландами (громадянин Нідерландів постійно представляє інтереси всієї групи в Раді директорів).

Кожний директор розпоряджається сумарною кількістю голосів, що належать країнам (країні), які він представляє. Головує на засіданнях директор-розпорядник, що є одночасно і головою Ради директорів. За традицією цю посаду обіймає представник європейської країни. Найдовше (понад половину часу існування цієї посади) її займали громадяни Франції. Зокрема, попередник теперішнього директора Хорста Келера (Horst Koehler) Мішель Камдессю обіймав цю посаду в МВФ з 1987 до 2000 р. Заступником директора-розпорядника так само традиційно має бути американець.

Саме Рада директорів під головуванням директора-розпорядника за Статутом МВФ уповноважена ухвалювати рішення про розподіл кредитних ресурсів Фонду.

Директор-розпорядник керує роботою 2600 штатних співробітників Фонду, які розподілені між департаментами. Шість із них створені за географічною ознакою (Африканський, Азійсько-Тихоокеанський, два Європейські, Близькосхідний і Західної півкулі), п'ять - за функціональною, три - допоміжні, і п'ять забезпечують інформацію і зв'язок.

Кредити, що надаються Фондом, є не менш унікальним феноменом, ніж використовувана при цьому валюта. їх специфіка полягає в тому, що формально надання Фондом коштів є не операціями з кредитування, а операціями конвертації валюти, які називаються в офіційних документах Фонду "купівлею валюти". Вони здійснюються у такому порядку: країна-реципієнт нараховує на спеціально відкритий у своєму центральному банку рахунок МВФ свої ж грошові одиниці, після чого МВФ нараховує еквівалентну суму "корисної" валюти на свій рахунок у центральному банку тієї країни, валюта якої використовується для кредиту. Повернення кредиту ("викуп валюти") - прямо протилежна операція: повертаючи "корисну" валюту, позичальник "викупає" свої власні грошові одиниці.

Якщо, наприклад, Україна отримує від МВФ кредит в американських доларах, то на рахунок МВФ у НБУ перераховується у гривнях сума, еквівалентна величині чергового траншу виділеного кредиту.

508