Правові основи створення та державної реєстрації банків в Україні.

Правові основи створення та державної реєстрації банків в Україні визначені в ЗУ "Про банки і банківську діяльність" та Положенні про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженому Постановою НБУ в 2001 році. Банки різних організаційно-правових форм створюються відповідно ЗУ "Про господарські товариства", чинного законодавства України про кооперацію та НПА НБУ.

Банки створюються у формі відкритого акціонерного товариства або кооперативного банку.

Банки можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути: ощадними; інвестиційними; іпотечними; розрахунковими (кліринговими).

Банк набуває статусу спеціалізованого банку (крім ощадного) у разі, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу: для інвестиційного банку - емісія та розміщення цінних паперів, що здійснюються за рахунок грошових коштів приватних інвесторів; для іпотечного банку - активи, розміщені під заставу землі чи нерухомого майна; для розрахункового (клірингового) банку - активи, що розміщуються на клірингових рахунках. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку в разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Державний банк засновується за рішенням КМУ після отримання позитивного висновку НБУ про намір заснування державного банку. Статут державного банку затверджується відповідною постановою КМУ і має відповідати вимогам ЗУ "Про банки і банківську діяльність", інших ЗУ та нормативно-правових актів НБУ.

Місцевий кооперативний банк створюється ЮО і ФО відповідно до вимог ЗУ "Про банки і банківську діяльність", та чинного законодавства України про кооперацію. Мінімальна кількість учасників місцевого кооперативного банку має бути не менше ніж 50 осіб, кожна з яких незалежно від розміру своєї участі в капіталі банку (паю) має право одного голосу. Учасниками банку можуть бути резиденти та нерезиденти, а також держава в особі КМУ або уповноважених ним органів. Учасниками банку не можуть бути ЮО, щодо яких неможливо встановити їх власників і джерела коштів, за рахунок яких такі ЮО здійснюють внески до статутного капіталу або купують акції банків. Місцеві кооперативні банки та центральний кооперативний банк можуть залучати вклади (депозити, у тому числі на поточні рахунки) тільки від своїх учасників.

Формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися виключно шляхом грошових внесків учасників. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти – ЮО, ФО - іноземці - в іноземній вільно конвертованій валюті або в гривнях. Забороняється використовувати для формування статутного капіталу банку бюджетні кошти, якщо ці кошти мають інше цільове призначення, банківські метали, а також кошти, одержані в кредит та під заставу.

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути менше 10 мільйонів євро.

Для державної реєстрації банку уповноважена засновниками особа або голова спостережної ради подає до територіального управління НБУ за місцем створення банку документи за визначеним переліком (заяву про реєстрацію банку, установчий договір (окрім державного та кооперативного банків), статут, бізнес-план і додатки до нього, відомості про склад спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії, копії платіжних документів про здійснення ЮО та ФО - учасниками банку сплати внесків до статутного капіталу, фінансову звітність ЮО - учасників банку, копію рішення органів Антимонопольного комітету України про надання згоди на створення відповідного банку, інші).

Для реєстрації державного банку подаються документи, що дають змогу зробити висновок про професійну придатність голови, його заступників та членів наглядової ради, кандидатури яких відповідають таким вимогам: наявність громадянства України; наявність повної вищої економічної або юридичної освіти, або наукового ступеня в галузі економіки, фінансів та/або права; наявність досвіду роботи не менше 3 років в органах законодавчої влади чи на керівних посадах в органах центральної виконавчої влади України або банківській установі або досвіду наукової, практичної роботи в сфері економіки, фінансів, права).

Територіальне управління НБУ за місцезнаходженням банку в місячний строк з дати отримання від банку повного пакета документів готує висновок, а НБУ приймає рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації банку не пізніше ніж за 3 місяці з часу подання повного пакета документів.

Рішення про державну реєстрацію банку приймає Правління НБУ..

Реєстрація банку здійснюється шляхом унесення відповідного запису до Державного реєстру банків. Рішення про реєстрацію банку надсилається листом уповноваженій особі банку та територіальному управлінню НБУ за місцезнаходженням банку з доданням статуту зареєстрованого банку, титульна сторінка якого засвідчена підписом заступника Голови і відбитком печатки НБУ.

Національний банк може відмовити в державній реєстрації банку в разі: - порушення порядку створення банку; - невідповідності установчих документів, потрібних для реєстрації банку, чинному законодавству України; - подання неповного пакета документів або невідповідності поданого пакета вимогам чинного законодавства України, в тому числі НПА НБУ; - незадовільного фінансового стану принаймні одного із засновників, які мають істотну участь у банку; - відсутності бездоганної ділової репутації принаймні одного із власників істотної участі в банку; - професійної непридатності чи відсутності бездоганної ділової репутації голови та/або членів правління (ради директорів), головного бухгалтера банку.

Рішення про відмову в державній реєстрації банку може бути оскаржено в судовому порядку.