Фінансове законодавство, його сучасний стан та проблеми розвитку.

Фінансове законодавство - сукупність нормативних актів, що містять норми фінансового права. Характеризується системністю, яку йому надають правила ієрархії норм, що містяться в правових актах. Використання цих правил дає можливість у разі виникнення колізій між НПА віддати перевагу одному НПА над іншим.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Всі акти суб`єктів фінансового законодавства повинні відповідати Основному закону. Акти, або їх положення, що суперечать букві або духу Конституції, не є чинними.

Систематизація законодавства - це діяльність по упорядкуванню і вдосконаленню нормативно-правових актів, зведенню їх до єдиної, внутрішньо узгодженої системи.

Метою систематизації є:

1) усунення протиріч між нормативними актами;

2) підвищення ефективності законодавства;

3) забезпечення доступності користування законодавством для всіх суб'єктів права.

Способи систематизації законодавства:

1) кодифікація - здійснюється суттєва переробка і узгодження групи юридичних норм, пов'язаних загальним предметом правового регулювання (кодекс);

2) інкорпорація - полягає в упорядкуванні існуючих нормативних актів без зміни змісту норм права, яке їх містить (алфавітні або хронологічні збірники).

Фінансово-правові акти - це організаційно-владні розпорядження державних органів і органів місцевого самоуправління з питань фінансової діяльності, що входять в їх компетенцію, прийняті у відповідній формі в установленому законодавством порядку.

Класифікація фінансово-правових актів:

1) за юридичними властивостями:

а) нормативні - акти, які регулюють групу однорідних фінансових відносин і містять загальні правила поведінки, які не вичерпують свою регулятивну силу їх однократним застосуванням;

б) індивідуальні - акти застосування норм права до конкретного життєвого випадку, звернені до точно визначених учасників фінансових відносин, приводять до виникнення, зміни або припинення конкретних фінансових правовідносин;

2) за органами, що їх видають:

а) законодавчі, до яких відносяться закони, що приймаються ВРУ з питань фінансової діяльності держави;

б) підзаконні - найбільш чисельна група, в яку входять акти всіх інших державних органів, що базуються на законі і прийняті для втілення закону.

Загальне фінансове законодавство включає БКУ, ЗУ "Про власність", ЗУ " Про цінні папери і фондову біржу" тощо.

Спеціальне фінансове законодавство: ЗУ "Про Державний бюджет України", "Про банки і банківську діяльність", ЗУ "Про НБУ", інші закони, що регулюють фінансові правовідносини, НПА КМУ, НПА ПУ, НПА центральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання фінансових ЗУ та НПА КМУ….

Існуюче фінансове законодавство України характеризується наступними негативними рисами:

1. Велика чисельність нормативних документів та невідповідність законів та підзаконних актів, які регулюють фінансові відносини – тільки більше 500 нормативних документів, пов’язаних з оподаткуванням.

2. Нестабільність фінансового законодавства, а саме численні зміни та поправки до існуючих законів.

3. Відсутність регулюючої функції та зосередження на фіскальній ролі податків.

4. Наявність законів, які належать до інших галузей права, але зачіпають питання регулювання фінансових відносин.

5. Відсутність достатніх правових гарантій для учасників податкових відносин. Так, відповідно до ЗУ "Про систему оподаткування", платники податків та зборів мають право подавати документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування, одержувати та ознайомлюватися з актами податкових перевірок та оскаржувати рішення податкових органів. Права ж податкових органів налічують 16 пунктів на шести сторінках у ЗУ "Про державну податкову службу".

6. Відсутність кодифікованого податкового закону.